Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №766/2494/22 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 766/2494/22

Провадження № 2/650/31/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року

Справа № 766/2494/22

Провадження 2/650/31/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді – Ковальчук О.В.

за участі секретаря – Чечун В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Яценко Олега Михайловича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсною,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Яценко Олега Михайловича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсною.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що позивач ОСОБА_1 23 травня 2011 року позичила своєму давньому знайомому ОСОБА_4 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти в сумі 125 000,00 (сто двадцять п ’ ять тисяч) доларів США, відповідно до курсу Національного Банку України на день здійснення вказаного вище правочину.

Даний правочин за угодою сторін, вони оформили нотаріально у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Князевої Юлії Анатоліївни, у вигляді Договору позики серії ВРК № 695736 від 23.05.2011 року, який зареєстрований в реєстрі правочинів за № 904.

Згідно умов даного Договору Позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти в сумі 997 312, 50 (дев`ятсот дев`яносто сім тисяч триста дванадцять гривень 50 коп.), що складало на момент укладення Договору еквівалент в розмірі 125 000,00 (сто двадцять п`ять тисяч) доларів США відповідно до курсу Національного Банку України на день укладення даного Договору, без нарахування відсотків, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час дії цього Договору, терміном до двадцять третього жовтня дві тисячі одинадцятого року.

Крім цього, в рахунок належного виконання зобов`язань, сторона Позикодавець за вказаним вище Договором запропоновувала стороні Позичальнику, закріпити взаємовідносини сторін, як гарантії безумовного повернення боргу, шляхом укладення договору іпотеки.

Предметом даного договору є зобов`язання, а предметом іпотеки є земельна ділянка для рекреаційного призначення, площею 0, 1750 га, кадастровий номер 6524710100:01:117:0011, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказана вище земельна ділянка належить Іпотекодавцеві на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, Договорів оренди землі за №АА0 10690-010972800154 та Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Власенко І.І. приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Херсонської області від 31.10.2008 року за № 2849.

Також 23.05.2011 року в рамках вказаного вище Договору іпотеки, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області -Князевою Ю.А., була накладена заборона відчуження зазначеного в договорі майна земельної ділянки, яка знаходиться за вказаною вище адресою, до припинення даного

Договору.

Позивач жодної заяви, тим більше про зняття заборони вказаної земельної ділянки, повернення боргу- за вказаним вище Договором Позики до приватного нотаріуса Яценко Олега Михайловича, Херсонського міського нотаріального округу не подавала. Навіть не знайома з цим нотаріусом і жодного разу не була в його службовому приміщенні.

Також будь яких інших заяв, щодо даних договорів позивач не подавала іншим державним або приватним нотаріусам та будь яким державним реєстраторам, в зв`язку з чим змушена звернутися до суду з даною позовною заявою.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд ухвалює заочне рішення відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, про що не заперечував Позивач, а матеріали справи містять достатньо інформації та доказів, необхідних для вирішення спору.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23 травня 2011 року позичила своєму давньому знайомому ОСОБА_4 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти в сумі 125 000,00 (сто двадцять п ’ ять тисяч) доларів США, відповідно до курсу Національного Банку України на день здійснення вказаного вище правочину.

Даний правочин за угодою сторін, вони оформили нотаріально у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Князевої Юлії Анатоліївни, у вигляді Договору позики серії ВРК № 695736 від 23.05.2011 року, який зареєстрований в реєстрі правочинів за № 904.

Згідно умов даного Договору Позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти в сумі 997 312, 50 (дев`ятсот дев`яносто сім тисяч триста дванадцять гривень 50 коп.), що складало на момент укладення Договору еквівалент в розмірі 125 000,00 (сто двадцять п`ять тисяч) доларів США відповідно до курсу Національного Банку України на день укладення даного Договору, без нарахування відсотків, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час дії цього Договору, терміном до двадцять третього жовтня дві тисячі одинадцятого року.

Також згідно умов вказаного вище Договору, зазначена вище сума грошових коштів отримана позичальником від позикодавця повністю до підписання цього Договору, та жодних претензії на момент підписання Договору у сторін не виникало, що підтверджується завіреними нотаріальними підписами сторін на Договорі.

Крім цього, в рахунок належного виконання зобов`язань, сторона Позикодавець за вказаним вище Договором запропоновувала стороні Позичальнику, закріпити взаємовідносини сторін, як гарантії безумовного повернення боргу, шляхом укладення договору іпотеки.

Так, 23 травня 2011 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іменованою далі Іпотекодержатель, з однієї сторони, та громадянкою ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , іменованою далі Іпотекодавець, яка є майновим поручителем ОСОБА_4 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , іменований надалі «Боржник» - з другої сторони, уклали Договір іпотеки серії ВРК № 695741.Будь-яких грошових коштів від продажу земельної ділянки позивач не отримувала.

Предметом даного договору є зобов`язання, а предметом іпотеки є земельна ділянка для рекреаційного призначення, площею 0, 1750 га, кадастровий номер 6524710100:01:117:0011, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказана вище земельна ділянка належить Іпотекодавцеві на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, Договорів оренди землі за №АА0 10690-010972800154 та Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Власенко І.І. приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Херсонської області від 31.10.2008 року за № 2849.

Також 23.05.2011 року в рамках вказаного вище Договору іпотеки, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області -Князевою Ю.А., була накладена заборона відчуження зазначеного в договорі майна земельної ділянки, яка знаходиться за вказаною вище адресою, до припинення даного

Договору.

Позивач жодної заяви, тим більше про зняття заборони вказаної земельної ділянки, повернення боргу- за вказаним вище Договором Позики до приватного нотаріуса Яценко Олега Михайловича, Херсонського міського нотаріального округу не подавала. Навіть не знайома з цим нотаріусом і жодного разу не була в його службовому приміщенні.

Також будь яких інших заяв, щодо даних договорів позивач не подавала іншим державним або приватним нотаріусам та будь яким державним реєстраторам.

У аналогічних правовідносинах наявна практика Верховного Суду, зокрема Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 923/196/20 від 20.07.2022 року, згідно якої договір купівлі-продажу земельної ділянки було визнано недійсним, оскільки на ній розташовувався об`єкт незавершеного будівництва, що суперечило умовам договору, де зазначалося, що ділянка є вільною від забудови. Суд встановив, що приховування цієї інформації порушує принцип добросовісності та прав сторін.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав та інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов необхідних для чинності правочину (ст.203 ЦК), його застосування регулюється статтями 215-236 ЦК України.

За змістом статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все те, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно до ч. 1, 2 статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Частина 1 ст. 237 ЦК України встановлює, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною 2 ст. 238 ЦК України встановлено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте наведені приписи не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Згідно до ч.2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Таким чином, суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,258,259,265, 280 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Яценко Олега Михайловича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсною - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі продажу за реєстровим № 22 виданий 21.01.2022 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко Олегом Михайловичем, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні) 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.В. Ковальчук