Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №160/4001/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/4001/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 р. (суддя Захарчук - Борисенко Н.В) в адміністративній справі №160/4001/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №047050030328 від 28 січня 2025 р.;

- зобов`язати відповідача призначити їй пенсію за віком з 20 січня 2025 р. відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 р. №213-VIIІ, із зарахуванням до її страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1995 р. по 04 березня 1998 р. згідно з дипломом НОМЕР_1 , період зайнятості згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , а до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи на підприємстві «Комишівський психоневрологічний інтернат» з 01 січня 2011 р. по 31 серпня 2022 р. згідно із даними про спеціальний стаж у персональній відомості форми ОК-5.

В обгрунтування позовних вимог вказала, що має право на пільгову пенсію за віком за Списком №2 відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 р. №213-VIII. Відповідач протиправно відмовив їй у призначенні пенсії, із посиланням на відсутність в неї необхідного страхового стажу, не зарахувавши до нього період її навчання згідно диплому та період роботи згідно записів трудової книжки. Також, відповідач протиправно не зарахував до її пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 01 січня 2011 р. по 31 серпня 2022 р. згідно із даними про спеціальний стаж у персональній відомості форми ОК-5.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Судом:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №047050030328 від 28 січня 2025 р.;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01 вересня 1995 р. по 04 березня 1998 р. згідно із дипломом НОМЕР_1 та період зайнятості згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_2 ;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 період роботи на підприємстві «Комишівський психоневрологічний інтернат» з 01 січня 2011 р. по 31 серпня 2022 р. (11 років 08 місяців) згідно із даними про спеціальний стаж у персональній відомості форми ОК-5.

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 січня 2025 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 р. №213-VIIІ, та прийняти обгрунтоване рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із посиланням на порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтувнаня вимог апеляційної скарги вказано про правомірність прийняття рішення про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, враховуючи відсутність в неї необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 114 Закону №1058-IV, до якого не було зараховано період її навчання згідно диплому та періоди роботи згідно трудової книжки, так як на титульній сторінці трудової книжки вказано прізвище – ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивачки до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

20 січня 2025 р. ОСОБА_1 звернулась із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняло рішення №047050030328 від 28 січня 2025 р., яким в призначенні пенсії відмовило у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового та страхового стажу. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01 вересня 1995 р. по 04 березня 1998 р. згідно із дипломом та періоди роботи згідно із трудовою книжкою, оскільки на титульній сторінці прізвище ( ОСОБА_2 ), не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ), а також відсутній підпис відповідальної особи.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його до суду.

Частково задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що неналежне заповнення трудової книжки, не може бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист, зокрема, на зарахування до страхового стажу періоду навчання та роботи. Також, суд вказав про наявність в позивачки права на зарахування до її пільгового стажу періоду роботи з 01 січня 2011 р. по 31 серпня 2022 р. згідно із даними про спеціальний стаж відомостей форми ОК-5, який їй не було зараховано відповідачем.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на необхідність застосування при вирішенні питання призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 приписів статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", слід зазначити наступне.

Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до 01 квітня 2015 р. визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України №213-VIII, що набрав чинності 01 квітня 2015 р. внесено зміни до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та викладено його в наступній редакції: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону №2148-VIII (набав чинності 11 жовтня 2017 р.) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 р. №1-р/2020, визнані неконституційними, зокрема, приписи статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом №213-VIII. Стаття 13 в редакції Закону №213-VIII втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Застосуванню підлягає стаття 13, в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 р. на посадах, визначених у вказаних нормах.

Отже, наявна колізія між нормою пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із урахуванням рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23 січня 2020 р. та нормою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону №2148-VIII, що порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р., та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 р. у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 р. у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача та вважає, що при вирішенні питання наявності в позивачки права на призначення пенсії за віком за Списком №2, застосуванню підлягає саме норма пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, що діяла до 01 квітня 2015р.

Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В матеріалах справи наявна копія диплома серії ІД НОМЕР_1 та додатку до нього, які підтверджують навчання ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) в період з 01 вересня 1995 р. по 04 березня 1998 р. (а.с. 15-17).

Також, в матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 , що містить записи про її трудову діяльність (а.с. 18 - 20).

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для зарахування позивачці до її страхового стажу періодів навчання та роботи із посиланням на те, що на титульній сторінці трудової книжки вказане прізвище ( ОСОБА_2 ), яке не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ), то слід зазначити, що в паспорті прізвище вказано українською мовою, натомість в трудовій книжці російською (а.с. 18,22).

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача та погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність зарахування позивачці до її страхового стажу періоду навчання згідно диплому та періодів роботи згідно із записами трудової книжки.

Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зарахування позивачці до її стажу по Списку №2 періоду роботи з 01 січня 2011 р. по 31 серпня 2022 р. згідно із даними про спеціальний стаж відомостей форми ОК-5, який їй не було зараховано відповідачем (а.с. 9 - зворот, 10-12).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №047050030328 від 28 січня 2025 р. та зобов`язання його зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 періоди її навчання та роботи, в зв`язку із чим повторно розглянути її заяву від 20 січня 2025 р. про призначення пенсії відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 р. №213-VIIІ.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування ухваленого ним рішення.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025р. в адміністративній справі №160/4001/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 05 травня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш

суддя О.О. Круговий