Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №545/264/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 р.Справа № 545/264/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Любчик О.В., м. Полтава у справі № 545/264/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до Полтавського районного управління ГУНП в Полтавській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд:

- скасувати постанову інспектора відділу поліції №2 (м. Полтава) Полтавського районного управління ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Ніфантова Вадима Олександровича серія ЕНА №6521399 від 16 січня 2026 року, якою його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП;

- закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення;

- стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 665,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою інспектора ВП №2 ПРУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Ніфантова Вадима Олександровича серії ЕНА №6521399 від 16.01.2026 його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за те, що 16 січня 2026 року о 17 годині в м. Полтава по вул. Решетилівська, 17а, керуючи транспортним засобом AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу знаку 5.16 «Рух по смугах» та здійснив поворот ліворуч, де дозволяється лише рух прямо з крайньої правої смуги, чим порушив вимоги п. 8.4. г Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) – порушення вимог інформаційно-вказівних знаків. Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною та має бути скасованою, оскільки знак 5.16 «Напрямки руху по смугах» встановлений на перехресті з розгалуженням доріг і діє на все це перехрестя. На інше перехрестя, яке знаходиться далі і на якому він перебував під час повороту, цей знак не діє. Тобто, перехрестя, де відбувається розгалуження доріг, він проїхав не порушуючи вимог знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах», а вже на наступному перехресті повернув ліворуч.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 17.03.2026 було замінено у справі відповідача Полтавське районне управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області на належного відповідача Головне управління Національної поліції в Полтавській області (далі – відповідач, ГУНП в Полтавській області).

У відзиві представник відповідача зазначив, що вважає позов безпідставним та необґрунтованим, заперечує проти задоволення позовних вимог. Зауважив, що позивач порушив правила дорожнього руху, а саме п. 8.4 ґ «Порушення вимог інформаційно-вказівних знаків», водій не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «напрямки руху по смугах» та здійснив поворот ліворуч де дозволяється лише рух прямо з крайньої правої смуги. Факт розвороту не з крайньої правої смуги позивач не заперечує. Позивач у позовній заяві зазначає, що він рухався дорогою яка відокремлена та дорожній знак 5.5 «Дорога з одностороннім рухом», слід зазначити, що дорожній знак 5.5 розташований саме перед перехрестям та вказує, що в попереду дорога з одностороннім рухом. Відповідно до правил дорожнього руху України дорожній знак 5.5 «Дорога з одностороннім рухом» встановлюється безпосередньо на початку дороги або проїзної частини де починається односторонній рух. 13:30 хв. відеозапису export-ar32d зафіксовано факт роз`яснення прав та обов`язків позивачу та складання постанови серії ЕНА №6521399 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зазначив, що в даному випадку позивачем не надано жодного доказу на спростування обставин, які викладені в оскаржуваній постанові відповідача, а також доказів відсутності факту вчинення ним адміністративного правопорушення. На переконання відповідача, факт вчинення правопорушення є доведеним поза розумним сумнівом.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 26.03.2026 позов задоволено.

Скасовано постанову інспектора Відділу поліції №2 Полтавського районного управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області серії ЕНА №6521399 від 16 січня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП та провадження у справі закрито.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області (адреса: вул. Юліана Матвійчука, 83, м. Полтава, код ЄДРПОУ 40108630) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 665,60 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що позивач порушив ПДР, а саме пункт 8.4 ґ "Порушення вимог інформаційно-вказівних знаків", водій не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 "напрямки руху по смугах" та здійснив поворот ліворуч де дозволяється лише рух прямо з крайньої правої смуги. Факт повороту ліворуч з крайньої правої смуги позивач не заперечує, що підтверджується відеозаписом, який міститься в матеріалах справи. Позивач, здійснюючи поворот з правої крайньої смуги наліво, створив аварійну ситуацію для водіїв, які рухалися попутно в лівій смузі. Дії позивача містять склад адміністративного правопорушення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зауважив, що судом першої інстанції правильно встановлено відсутність належних та допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також правильно застосовано положення ст. 77 КАС України, ст. 62 Конституції України та ст. 247 КУпАП.

В додаткових поясненнях у справі, позивач зазначив, що факт повороту він не заперечує, але не з крайньої правої смуги, а перебуваючи на дорозі з одностороннім рухом.

В судовому засіданні представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 3 статті 268, частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.01.2026 інспектором ВП №2 (м. Полтава) ПРУП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Ніфантовим Вадимом Олександровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6521399 від 16.01.2026, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн (а.с.4).

Згідно оскаржуваної постанови позивач 16.01.2026 о 17:28:39 в м. Полтава по вул. Решетилівська, 17а, керуючи транспортним засобом AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу державного знаку 5.16 «Рух по смугах» та здійснив поворот ліворуч, де дозволяється лише рух прямо з крайньої правої смуги, чим порушив вимоги п. 8.4. ґ ПДР – порушення вимог інформаційно-вказівних знаків.

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відеоматеріали з нагрудного відео-реєстратора працівника поліції, які додані до матеріалів справи, не відображають обставини, викладені в оскаржуваній постанові, і з вказаного відео не вбачається, що позивач порушував вимоги дорожнього знаку 5.16 «напрям руху по смугах». На вказаному відеозаписі міститься лише епізод розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача та розмови працівника поліції з водієм, однак самого факту порушення ПДР України не зафіксовано. Позивач заперечує такі обставини, зазначаючи що не вчиняв адміністративного правопорушення. Судом встановлено, що будь-яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, матеріали справи не містять. Відповідачем до відзиву не додано належних та допустимих доказів, які б доводили правомірність накладення на позивача адміністративного стягнення за спірною постановою.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону 580-VIII, визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" №3353-XII від 30.06.1993 (далі - Закон №3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Згідно з пунктом 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 8.4. ґ ПДР, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема, інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Інформаційно-вказівний знак 5.16 ПДР “Напрямки руху по смугах” показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.

Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, у виді накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно з приписами статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, частина перша статті 173-8, стаття 175-1(за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), частини перша і третя статті 175-3 (у частині порушень, пов`язаних із незабезпеченням безперешкодного доступу громадян до об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, у випадках та порядку, важатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом належних процесуальних дій, суд

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

За приписами пункту 5 Розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція №1395), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до частини 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, частиною 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 24.01.2019 у справі №428/2769/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, від 19.02.2020 у справі №607/3394/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2026 інспектором ВП №2 (м. Полтава) ПРУП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Ніфантовим Вадимом Олександровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6521399 від 16.01.2026, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн (а.с.4).

Згідно оскаржуваної постанови позивач 16.01.2026 о 17:28:39 в м. Полтава по вул. Решетилівська, 17а, керуючи транспортним засобом AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу державного знаку 5.16 «Рух по смугах» та здійснив поворот ліворуч, де дозволяється лише рух прямо з крайньої правої смуги, чим порушив вимоги п.8.4. ґ ПДР України – порушення вимог інформаційно-вказівних знаків.

В графі "7. До постанови додаються" зазначено: Бодікамера 907431.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Зміст пункту 1 статті 247 КУпАП свідчить про те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 40 Закону №580-VIII поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За визначенням статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до відзиву на позовну заяву додано CD диск, на якому міститься відеозапис з бодікамери 907431 - файл: 2-2-e9ef74e0-2838-11f1-a4d4-91f1d189d.

Наданий відповідачем відеозапис підпадає під визначення електронного доказу, встановленого статтею 99 КАС України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 №851-IV (далі - Закон №851-IV) оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом автора або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого - ознак цифрового підпису автора.

Як встановлено колегію суддів, шляхом огляду змісту оптичного диску, за допомогою сайту Центрального засвідчувального органу https://czo.gov.ua, надані відповідачем відеоматеріли не містять кваліфікованого електронного підпису їх автора.

Вказане також підтверджується довідкою начальника відділу ІТЗ Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026, зі змісту якої вбачається, що на компакт-диску з доказами по справі №545/264/26, наданими ГУ Національної поліції в Полтавській області, файл 2-2-e9ef74e0-2838-11f1-a4d4-91f1d189d439.mp4 не підписано кваліфікованим електронним підписом.

Таким чином, відеозапис, наданий відповідачем на підтвердження факту наявності в діях позивача порушення ПДР, в розумінні приписів статей 73-76 КАС України, не може вважатися належним доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що наданим відеозаписом зафіксовано лише спілкування позивача з поліцейськими, процес розгляду справи про адміністративне правопорушення та складання оскаржуваної постанови. Відеозапис не містить доказів керування позивачем транспортним засобом та порушення ним вимог дорожнього знаку 5.16 "Напрямки руху по смугах". Тобто, на відеозаписі відсутня фіксація самого факту вчинення позивачем порушення вимог п. 8.4. ґ ПДР України.

В свою чергу позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Колегія суддів зауважує, що сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Така постанова за своєю природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому колегія суддів враховує, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що факт повороту ліворуч з крайньої правої смуги позивач не заперечує, що підтверджується відеозаписом, який міститься в матеріалах справи, оскільки лише факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.07.2020 у справі №177/525/17.

Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови серії ЕНА №6521399 від 16 січня 2026 та закриття справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на те, що наданий відповідачем відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом у розумінні статей 73 - 76 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для дослідження та оцінки інших доводів сторін і фактичних обставин справи, зокрема щодо місця встановлення дорожнього знаку 5.16, руху позивача в межах його дії та інших обставин.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26.03.2026 по справі № 545/264/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 20.05.2026 року