Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №440/10178/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 р. Справа № 440/10178/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва) від 25.02.2026 по справі № 440/10178/25

за позовом ОСОБА_1

до Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату, одержану особою за роботу(службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках при ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату, одержану особою за роботу(службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках при ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд:

- визнати дії Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату, одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови видати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення отриманого за службу в зoнi відчуження в 1986-1990 роках та провести перерахунок грошового забезпечення за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС неправомірними;

- зобов`язати Регіональну комісію з визначення даних про заробітну плату, одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву з урахуванням наданих документів, провести ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, нарахувати та включити в довідку про грошове забезпечення за участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Чорнобиль за період з 04.04.1988 по 27.07.1988 грошове забезпечення з урахуванням кратного розміру оплати праці та з урахуванням встановленої трикратної оплати за роботу в зоні відчуження та на підставі підпvнкту 3 п.1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 р. № 207-7 заохочувальну премію в розмірі 400,00 крб. та надати довідку для пред`явлення в Пенсійний фонд.

Ухвалою суду від 29.12.2025 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату, одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження і 1986-1990 роках при ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії прийнято до провадження. Залучено до участі у справі № 440/10178/25 в якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 . Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату, одержану особою за роботу(службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках при ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 – 1990 роках.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 – 1990 роках.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що при розгляді заяви ОСОБА_1 комісія встановила, що у представлених заявником документах містяться суперечливі відомості про період роботи в зоні ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, а саме один період вказаний одночасно в декількох зонах без зазначеної тривалості робіт. Документи військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України не надходили. Позивач заявляє, що регіональна комісія не зверталась до відповідних архівів для перевірки дійсності поданих ним документів, проте для цього потрібно направити запит до архіву російської федерації, який знаходиться в м. Подольск. У зв`язку з воєнним станом ділова переписка з країною агресором припинена.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 (далі - позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по ІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 року категорії 1, про що видано посвідчення серії НОМЕР_3 від 23.05.2019.

У період часу з 04.04.1988 по 27.07.1988 в складі військової частини № НОМЕР_2 , № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 позивач виконував роботи у відрядженні по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в межах 30-ти кілометрової зони цієї станції, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_6 від 28.07.2000, архівними довідками Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/10325, №179/1/10326, № 179/1/10327 від 16.10.2024, №179/1/6303 від 11.04.2019, №179/1/7150 від 11.06.2020, довідками військової частини НОМЕР_2 №92 від 07.07.1988, довідкою військової частини НОМЕР_5 №107, №109 від 23.07.1988, архівною довідкою Федеральної державної казенної установи "Центральний архів Міністерства оборони Російської федерації" №2/55052 від 07.03.2019.

Також, згідно довідок Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 179/1/10326 від 16.10.2024, № 179/1/6303 від 11.04.2019 та архівних копій додатків до довідок встановлено, що тарифна ставка становила 313,50 крб., виплата грошового забезпечення здійснювалася у трьохкратному розмірі, з розрахунку 4 крб 50 коп.

27.01.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання довідки про розмір грошового забезпечення отриманих за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках та провести перерахунок грошового забезпечення за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 04 квітня 1988 року по 27 липня 1988 року з урахуванням розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс, постанови ЦК КПРС. Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 06 січня 1988 року № 12-рс, постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 07 травня1986 року № 524-156, постанови Ради ; Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05 червня 1986 року № 665-195, роз`яснення Держкомпраці № 05/1-9-19 ДПС від 28 червня 1988 року, № 03-49-129 ДПС від 28 червня 1988 року, постанови Ради Міністрів УРСР, Української Республіканської Ради Професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, для пред`явлення до органів Управління Пенсійного фонду України для нарахування пенсії.

Листом від 13.02.2025 за № 9/2/19 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомило позивача про відсутність підстав для видачі довідки про грошове забезпечення, одержане за службу в зоні відчуження з 04.04.1988 по 27.07.1988, оскільки у ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні документи відповідно до пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2012 №685 "Про комісії з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках".

10.05.2025 позивач надав до ІНФОРМАЦІЯ_5 копії: посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС; витягу з наказу № 37 від 19.04.1988 р. про виплату грошового забезпечення в трикратному розмірі; витягу з наказу №11 від 11.05.1988 р. про виплату ОСОБА_1 г/з в трьохкратному розмірі; архівної довідки від 16.10.2024 р. про г/з ОСОБА_1 за період з квітня по липень 1988 Р-; архівної довідки від 16.10.2024 р. про відрядження ОСОБА_1 ; архівної довідки від 11.04.2019 р. про дні виїзду та отримання доз опромінення з фінансовим розрахунком; архівної довідки від 07.03.2019 р. про вибуття та прибуття ОСОБА_1 до виконання обов`язків; архівної довідки від 16.10.2024 р. про дні виїзду з фінансовим розрахунком.

У травні 2025 року позивач отримав довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках без номера та дати та розрахунок до довідки /а.с. 30-31/.

В подальшому, листом від 08.05.2025 № 9/2/2687 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено, що в представлених позивачем документах містяться суперечливі відомості про період роботи в зоні ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме один період роботи вказаний одночасно в декількох зонах без зазначеної тривалості робіт. Документи військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 на зберігання до ГДА Міноборони України не надходили. Документи видані РФ не є легітимними на території України. Видана на підставі даних документів довідка про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 01.05.2025 № 9/2/2486 та розрахунок до довідки від 01.05.2025 № 9/2/2487 вважаються недійсними.

Одночасно повідомлено, що при надходженні переліку документів відповідно до вимог Положення про комісію з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках заява буде розглянута на черговому засіданні комісії з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

02.06.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 зі скаргою, у якій просив провести повторний розгляд пакету документів, з урахуванням аргументів, викладених у цій скарзі; визнати відмову недійсною як незаконну або без достатнього правового обґрунтування; у разі потреби - залучити до розгляду архівні або військово-облікові органи для експертної оцінки поданих документів; повідомити про результати розгляду у строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».

За результатами скарги, листом від 25.06.2025 № 9/2/3426 позивачу повідомлено, що регіональною комісією з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках прийнято рішення не приймати до уваги: архівну довідку Центрального архіву російської федерації від 07 березня 2019 року № 2/55052, виписку з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11 травня 1988 № 11, виписку з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19 квітня 1988 № 37 у зв`язку з неможливістю підтвердити автентичність наданих документів.

Також, повідомлено, що в архівній довідці Галузевого архіву Міністерства оборони України (ймовірний вих.№ 179/1/10327 від 16 жовтня 2024 року) зазначені суперечливі дані перебування в зонах відчуження, а саме: на першій сторінці архівної довідки вказані дні роботи в зоні № 3 за квітень - 17,18,19,20, 23,24, а на зворотній сторонці дні перебування в зоні № 3 - 7-10, 12-16, 20,21 та інші подібні розбіжності.

Враховуючи вищезазначене, комісія позбавлена можливості видати довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках та запропоновано звернутися повторно до Галузевого архіву Міністерства оборони України з обґрунтуванням розбіжностей та усуненням вказаних недоліків.

Вважаючи дії Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату, одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови видати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення отриманого за службу в зoнi відчуження в 1986-1990 роках та провести перерахунок грошового забезпечення за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС неправомірними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у задоволенні його заяви про видачу довідки пор заробітну плату працівників у зоні відчуження в 1986-1990 рр., враховуючи, що позивачем у визначеному порядку була надана заява та документи, суд вважає за необхідне для відновлення порушеного права позивача зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 видати позивачу довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 – 1990 роках.

Відмовляючи в частині вимог, суд виходив з того, що довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 – 1990 роках ще не видано, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем не буде включено в довідку, участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Чорнобиль за період з 04.04.1988 по 27.07.1988, грошове забезпечення з урахуванням кратного розміру оплати праці та з урахуванням встановленої трикратної оплати за роботу в зоні відчуження, суд доходить висновку, що на час розгляду цієї справи права позивача у цій частині позовних вимог не порушені. При цьому суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначає Закон № 796-ХІІ, який також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-ХІІ визначає Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 (далі – Порядок № 1210).

Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (п. 1 Порядку).

26.09.2012 року постановою Кабінету Міністрів України № 886 Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках затверджено Типове положення про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках (далі – Типове положення).

Відповідно до пункту 1 Типового положення, розгляд письмових заяв громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) та осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, про видачу довідки про заробітну плату, одержану працівниками за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, здійснюється комісією Мінсоцполітики (далі - центральна комісія) і комісіями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (далі - регіональна комісія) за поданням райдержадміністрацій.

Згідно п. 2 Типового положення, Центральна і регіональна комісії є допоміжними органами і у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та цим Типовим положенням.

Під час прийняття рішення про достатність підстав для видачі працівнику довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, центральна і регіональна комісії керуються законодавчими, іншими нормативно-правовими актами та документами СРСР та УРСР, що діяли на дату їх складення.

За пунктом 7 Типового положення, центральна і регіональна комісії мають право:

отримувати в установленому порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань;

залучати до участі у своїй роботі представників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), а також незалежних експертів, фахівців відповідного напряму (за згодою).

Згідно з пунктом 8 Типового положення, регіональна комісія розглядає письмові заяви громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) і осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, про видачу довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у разі, коли підприємство, установу або організацію ліквідовано без правонаступника.

До заяви додаються копії: перереєстрованого посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та вкладки до посвідчення (з пред`явленням оригіналів); архівної довідки про відсутність документів щодо оплати праці за ліквідованим підприємством, установою, організацією; особового рахунка, розрахунково-платіжної відомості, табуляграми з планом рахунків (розшифрованими кодами) або довідки підприємства про фактично виплачену у 1986-1990 роках заробітну плату в зоні відчуження, у тому числі за її складовими, із зазначенням суми та дати виплати (за наявності); довідки про періоди несення служби (виконання робіт), виданої військовою частиною (підприємством) або Галузевим державним архівом Міноборони, довідки Галузевого державного архіву CБУ, довідки інших архівних установ та архівів територіальних органів центральних органів виконавчої влади, Міністерства оборони Російської Федерації, витягу із журналу обліку виїздів у зону відчуження, в яких зазначаються дні виїзду на об`єкти (в населені пункти) зони відчуження; документа, що підтверджує факт виконання робіт у зонах небезпеки зони відчуження, на об`єктах, місцевостях (населених пунктах) у 1986-1990 роках, визначених рішеннями Урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (за наявності); колективного договору або положення про оплату праці, що були чинними на підприємстві, в установі чи організації у відповідний період, інших документів про умови та режим роботи підприємства та заявника (із зазначенням змін, підсумованого обліку робочого часу та облікового періоду - місяць, квартал тощо), наказів по підприємству, інших документів заявника; табеля обліку робочого часу заявника в зоні відчуження або шляхового листа (за наявності), що засвідчені печаткою (у разі наявності) підприємства, у складі якого виконувалися роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якому зазначено час, фактично відпрацьований у зоні відчуження заявником.

Копії документів, які подаються заявником, засвідчуються в установленому порядку центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких зберігаються оригінали таких документів.

Копія перереєстрованого посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та вкладки до посвідчення засвідчення не потребує.

Голова регіональної комісії в день надходження письмової заяви забезпечує надсилання до державного реєстратора запиту щодо надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підприємство, установу, організацію, з якого було відряджено (призвано на військові збори) заявника.

Таким чином, Типовим положенням передбачений вичерпний перелік документів, для визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках.

Відповідно до п.9-11 Типового положення № 689 за результатами опрацювання поданих заявником документів регіональна комісія у місячний строк з дати реєстрації заяви приймає рішення про достатність підстав для видачі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення). Рішення регіональної комісії оформлюється протоколом, який підписується її головою та присутніми на засіданні членами.

Форма довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) встановлюється Мінсоцполітики.

Довідка про заробітну плату (грошове забезпечення) видається протягом п`яти робочих днів після підписання протоколу засідання комісії територіальним органом міністерства або регіональним органом СБУ та відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, при яких утворено регіональну комісію, завіряється печаткою і є підставою для розгляду органами Пенсійного фонду України питання проведення перерахунку пенсії.

У разі відсутності підстав для видачі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) копія рішення регіональної комісії у тижневий строк надсилається заявникові із зазначенням причин відмови.

Відповідно до пункту 9 Типового положення про комісії з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2012 № 685, наказом Міністерства соціального захисту населення від 03.09.2012 № 536, затверджено форму Довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, що додається.

Зі змісту вказаної форми довідки встановлено, що до неї передбачено внесення Комісією інформації, зокрема, щодо: суми виплаченої заробітної плати; розміру коефіцієнта відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7; найменування населеного пункту зони відчуження; періоду роботи; посади; тарифної ставки (розцінка відрядна, оклад, посадовий оклад) та реквізити відповідної відомості; коефіцієнта.

Також, необхідно внесенні інформації у такі графи: «Зона небезпеки», «Кількість днів, годин», «Денна (годинна) тарифна ставка», «Кратність», «Доплата за роботу у надурочний час, години і сума», «Доплата за роботу у вихідні та святкові дні, години, сума».

Крім того, у формі довідки передбачено, що заробітна плата (грошове забезпечення) за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 – 1990 роках, із якої визначається пенсія враховує такі складові: «Збережений середній заробіток за дні роботи (служби) в зоні відчуження в 1986-1990 роках», «Оплата праці за дні роботи (служби) в зоні відчуження в 1986-1990 роках», «Премії за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках (із зазначенням показника преміювання, розміру премії та підстави її виплати)», «Інші доплати та надбавки (за роботу у нічний час, за класність тощо із зазначенням розміру та підстави виплати).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач 27.01.2025 у встановленому порядку звернувся до Регіональної комісії з заявою про видачу довідки про розмір грошового забезпечення отриманих за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках та провести перерахунок грошового забезпечення за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 04 квітня 1988 року по 27 липня 1988 року з урахуванням розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс, постанови ЦК КПРС. Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 06 січня 1988 року № 12-рс, постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 07 травня1986 року № 524-156, постанови Ради ; Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05 червня 1986 року № 665-195, роз`яснення Держкомпраці № 05/1-9-19 ДПС від 28 червня 1988 року, № 03-49-129 ДПС від 28 червня 1988 року, постанови Ради Міністрів УРСР, Української Республіканської Ради Професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, для пред`явлення до органів Управління Пенсійного фонду України для нарахування пенсії.

Листом від 25.06.2025 № 9/2/3426 позивача повідомлено, що регіональною комісією з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках прийнято рішення не приймати до уваги: архівну довідку Центрального архіву російської федерації від 07 березня 2019 року № 2/55052, виписку з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11 травня 1988 № 11, виписку з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19 квітня 1988 № 37 у зв`язку з неможливістю підтвердити автентичність наданих документів.

Також, повідомлено, що в архівній довідці Галузевого архіву Міністерства оборони України (ймовірний вих.№ 179/1/10327 від 16 жовтня 2024 року) зазначені суперечливі дані перебування в зонах відчуження, а саме: на першій сторінці архівної довідки вказані дні роботи в зоні № 3 за квітень - 17,18,19,20, 23,24, а на зворотній сторонці дні перебування в зоні № 3 - 7-10, 12-16, 20,21 та інші подібні розбіжності.

Враховуючи вищезазначене, комісія позбавлена можливості видати довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках та запропоновано звернутися повторно до Галузевого архіву Міністерства оборони України з обґрунтуванням розбіжностей та усуненням вказаних недоліків.

Колегія суддів зазначає, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 року категорії 1, про що видано посвідчення серії НОМЕР_3 від 23.05.2019.

У період часу з 04.04.1988 по 27.07.1988 в складі військової частини № НОМЕР_2 , № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 позивач виконував роботи у відрядженні по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в межах 30-ти кілометрової зони цієї станції, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_6 від 28.07.2000, архівними довідками Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/10325, №179/1/10326, №179/1/10327 від 16.10.2024, №179/1/6303 від 11.04.2019, №179/1/7150 від 11.06.2020, довідками військової частини НОМЕР_2 №92 від 07.07.1988, довідкою військової частини НОМЕР_5 №107, №109 від 23.07.1988, архівною довідкою Федеральної державної казенної установи "Центральний архів Міністерства оборони Російської федерації" № 2/55052 від 07.03.2019.

Згідно довідок Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/10326 від 16.10.2024, № 179/1/6303 від 11.04.2019 та архівних копій додатків до довідок встановлено, що тарифна ставка становила 313,50 крб., виплата грошового забезпечення здійснювалася у трьохкратному розмірі, з розрахунку 4 крб 50 коп.

Хоча у вищевказаній довідці наявні суперечливі дані перебування в зонах відчуження, а саме: на першій сторінці архівної довідки вказані дні роботи в зоні № 3 за квітень - 17,18,19,20, 23,24, а на зворотній сторінці дні перебування в зоні № 3 - 7-10, 12-16, 20,21 та інші подібні розбіжності, однак згідно архівної довідки № 179/1/6303, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України 11.04.2019, з архівних документів військової частини НОМЕР_5 встановлено, що ОСОБА_1 прибув на спеціальні збори по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 04.04.1988, вибув 23.07.1988. Вказано дні виїзду, зокрема, в зоні №1 у квітні: 17,18,23,24, в зону №3 у квітні: 7,8,9,10,12,13,14,15,16,20,21, що відповідає зворотній сторінці довідки № 179/1/10327 від 16.10.2024.

А тому, з наданих позивачем документів можливо встановити дні перебування його в зонах відчуження.

Крім того, комісією не обґрунтовано підстав не врахування поданих позивачем виписки з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11 травня 1988 № 11 та виписки з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19 квітня 1988 № 37 при прийнятті рішення про відмову у видачі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення).

Згідно статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

За приписами статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом № 240/94-ВР від 10.11.94, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.

01.12.2022 прийнято Закон України Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року № 2783-IX (далі по тексту - Закон № 2783-IX), яким керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162). Вирішено керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р.)

Отже, Законом № 2783-IX зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифіковану Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, тому до документів, виданих на території Російської Федерації, при їх пред`явленні на території України застосовуванню підлягала вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з Російською Федерацією.

Після зупинення дії Конвенції виникла ситуація, коли громадяни України, які мали документи, видані на території, зокрема, Російської Федерації, з метою проставлення на таких документах апостилю мали б їхати на територію держави-агресора, зокрема, Російської Федерації.

Водночас 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Таким чином, під час дії воєнного стану, виготовлені на території Російської Федерації, установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Законами України неодноразово затверджувалися Укази Президента України про продовження дії воєнного стану в Україні та на час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.

Станом на 24 лютого 2022 року документи, видані на території Російської Федерації, приймалися на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, дія якої була зупинена лише Законом № 2783-IX від 01.12.2022, тому надані позивачем документи підлягають прийняттю на території України без спеціального посвідчення (проставлення апостиля).

Як вбачається з рішення про відмову, викладеного у формі протоколу, в останньому не зазначені підстави для відмови у видачі довідки, зазначено лише про недостатність підстав без визначення конкретних документів які не надані позивачем.

З огляду на викладене, з урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 – 1990 роках та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 – 1990 роках.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 по справі № 440/10178/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко