Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №200/7602/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року справа №200/7602/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2026 року у справі № 200/7602/25 (головуючий І інстанції Михайлик А.С.) за позовом Трофімчука Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії щодо перерахунку з 01.09.2025 призначеної пенсії; зобов`язати відновити з 01.09.2025 нарахування та виплату пенсії у розмірі, визначеному виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, без обмеження максимальним розміром, визначеним статтею 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 08.07.2011 № 3668-VI, статтею 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28.02.1991 № 796-XII, виплатити суму недоотриманої пенсії з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2026 року позов задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку з 01.09.2025, призначеної позивачу, пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити з 01.09.2025 нарахування та виплату позивачу пенсії у розмірі, визначеному виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, без обмеження максимальним розміром, визначеним статтею 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 08.07.2011 № 3668-VI, статтею 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28.02.1991 № 796-XII, та виплатити суму недоотриманої пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року внесено виправлення до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.01.2026 у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, шляхом зазначення у тексті рішення датою народження ОСОБА_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 »замість « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального, процесуального права.

Апелянт зазначив, що приведення пенсії у відповідність до чинного законодавства не може кваліфікуватися як порушення прав ОСОБА_1 . Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.09.2018 року у справі № 752/16491/14-а, відповідно до якої зміна розміру пенсії, зумовлена набранням чинності новими нормативно-правовими актами, не є звуженням чи скасуванням вже набутого права, якщо вона здійснюється в межах законодавчих приписів.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2 р(1)/2024 було визнано неконституційними припис статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який поширював свою дію на Закон України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796. Згідно з пунктом 2 статті 152 Конституції України, норми, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, тобто з 20.03.2024.

Виконуючи зазначене рішення, а також постанову Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», Головним управлінням було здійснено приведення пенсійних виплат у відповідність до оновлених правових приписів. Перерахунок розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону № 796, здійснювався шляхом збільшення показника середньої заробітної плати на коефіцієнт 1,115, із дотриманням обмежень, визначених нормативними актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, дії Головного управління мали виключно правозастосовний характер, були спрямовані на забезпечення виконання законодавства та не порушували прав позивача.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.

Ухвалою апеляційного суду від 03.02.2026 відкрито апеляційне провадження в адміністративній справі № 200/7602/25.

Відповідачем подано заяву від 04.02.2026 про відкликання апеляційної скарги.

Також, відповідачем подано клопотання від 05.02.2026 про залишення заяви без розгляду про відкликання апеляційної скарги, у зв`язку з тим, що подання зазначеної заяви було здійснено помилково.

За ч.1 ст. 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 303 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При відкликанні апеляційної скарги суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про повернення скарги.

До закінчення апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї повністю або частково, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв`язку з цим апеляційного провадження вирішується судом апеляційної інстанції, що розглядає справу, в судовому засіданні. Про прийняття відмови від скарги та закриття у зв`язку з цим апеляційного провадження суд постановляє ухвалу. У разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, яка відмовилася від скарги, не допускається.

За ч. 3 ст. 44 КАС України учасники справи мають право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;

2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;

5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;

6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до ч. 7 ст. 303 КАС України суд апеляційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частинах п`ятій та шостій статті 189 цього Кодексу.

Враховуючи зазначені норми та те, що апелянтом було помилково подано заяву про відкликання апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути по суті апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2026 року у справі № 200/7602/25.

Крім того, нормами КАС України не передбачено залишення без розгляду заяви про відкликання апеляційної скарги, у зв`язку з помилковістю її подання заявником.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 , вкладка № НОМЕР_2 , копії яких наявна в матеріалах справи. Згідно виписками з акту огляду МСЕК від 22.01.2013 серії 10 ААБ № 386308 та серії 10 ААА № 130314 позивачу встановлено 3 групу інвалідністю та 60% втрати працездатності безстроково.

Позивач є отримувачем пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі відшкодування фактичних збитків та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач у справі).

Згідно з наявними в матеріалах електронної пенсійної справи протоколами, розмір пенсії позивача визначено на рівні 60 відсотків середньомісячного заробітку.

За протоколом перерахунку від 24.04.2025 пенсію позивача перераховано з 01.03.2025. Відповідно до протоколу основний розмір пенсії обчислений із середньомісячного заробітку позивача розміром 90 005,62 грн та становить 54 003,37 грн, розмір пенсії із надбавками 50 976,54 грн, максимальний розмір пенсії 23 610,00 грн. Згідно з розрахунком заробітку за березень 2025 року розмір заробітку обчислено із заробітку за період з 01.06.1987 по 30.06.1987 (довідка - 0,01868, середня по н/г 0,00185, коефіцієнт 10,09730,). середній заробіток обчислено як добуток середньомісячного заробітку 8 913,83 грн та індивідуального коефіцієнту 10,09730.

Згідно з довідкою про заробітну плату за роботу в населених пунктах зони відчуження в період з 20.05.1987 по 11.07.1987 заробітна плата позивача за червень 1987 року становить 1868,08, у т.ч. збереження середнього заробітку за дні роботи в зоні відчуження – 174,64, оплата праці за дні роботи в зоні - 967,68, 100% тарифної ставки - 725,76.

За протоколом від 13.08.2025 основний розмір пенсії обчислений із середньомісячного заробітку позивача розміром 25 861,34 грн та становить 15 516,80 грн, розмір пенсії 15867,94 грн. Згідно з розрахунком заробітку за вересень 2025 року розмір заробітку обчислено як добуток середньомісячного заробітку 8913,83 грн та індивідуального коефіцієнту 2,90126.

Листом від 16.09.2025 № 0500-0211/8/93564 відповідач повідомив позивача про те, що його пенсію обчислено, виходячи з 5-кратного розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року, оскільки пенсійна справа позивача залишилася на непідконтрольній українській владі території/території ведення бойових дій та в матеріалах електронної пенсійної справи відсутня довідка про заробітну плату в зоні відчуження.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

Відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закону №796) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

За статтею 57 Закону № 796 визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення:

менше 12 місяців, - заробітна плата (дохід) визначається шляхом поділу загальної суми заробітної плати (доходу) за календарні місяці роботи на кількість зазначених місяців;

не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - заробітна плата (дохід) визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи;

менше місяця, - заробітна плата (дохід) визначається за відповідний календарний місяць з додаванням до заробітної плати (доходу) на основній роботі.

Для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210), що визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення.

Згідно з пунктом 1 Порядку №1210 пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

За пунктом 2 Порядку №1210 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:

1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;

2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 р. до 1 серпня 1987 р., за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв`язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;

3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;

4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).

За статтею 60-1 Закону № 796 призначення та виплата пенсій, передбачених цим Законом, і щомісячної компенсації сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи провадяться територіальними органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст. 60-2 Закону № 796 рішення про призначення (перерахунок) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, прийняте уповноваженою посадовою особою територіального органу Пенсійного фонду України, може бути оскаржено в адміністративному порядку до керівника цього органу Пенсійного фонду України, а в разі відмови у задоволенні скарги - до органу Пенсійного фонду України вищого рівня та/або в судовому порядку. Порядок оскарження рішень, передбачених частиною другою цієї статті, визначається правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

Згідно з п. 5 частини 5 статті 2 Закону України “Про адміністративну процедуру” № 2073-ІХ адміністративною процедурою є визначений законом порядок розгляду та вирішення справи.

За частиною 1 ст. 5 закону № 2073 визначено такі принцип и адміністративної процедури: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Відповідно до ст. 8 Закону № 2073 принцип обґрунтування полягає у забезпеченні адміністративним органом належності та повноти з`ясування обставин справи, безпосередньому дослідженні доказів та інших матеріалів справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Зміст принципу відкритості наведено в ст. 12 Закону № 2073, відповідно до якої адміністративний орган зобов`язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї. Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи. Забороняється розголошення наявних у справі відомостей, що відповідно до закону становлять інформацію з обмеженим доступом.

Згідно зі статтею 16 Закону № 2073 принцип офіційності полягає в обов`язку адміністративного органу встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи. Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом. Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

Зміст принципу гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні розкрито у ст. 17 Закону № 2073, згідно з якою особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи. Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків. Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Умови правомірності адміністративного акту визначені статтею 87 Закону № 2073 , згідно з якою адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта. Протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема: 1) прийнятий адміністративним органом, що: а) не мав на це повноважень; б) використав дискреційні повноваження незаконно; 2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта; 3) порушує норми матеріального права; 4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

При цьому, частиною 3 цієї статті визначено, що порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

За ст. 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” (далі Закон № 3668-VI) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до […] законів України "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи […] не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим Законом частину третю статті 67 Закону N 796-XII викладено в такій редакції:

"Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України N 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим вказаним Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності зазначеним Законом.

Абзацом другим вказаного пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності зазначеним Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений зазначеним Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.

Конституційний Суд України, в рамках розгляду справи N 3-123/2023 (229/23), у Рішенні від 20.03.2024 N 2-р (II)/2024 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 N 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 N 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 N 796-XII зі змінами.

У пункті 2 Рішення Конституційного Суду України зазначено, що припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 N 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 N 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 N 796-XII зі змінами втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.

Предметом спору, що виник між сторонами, є правомірність здійснення відповідачем з 01.09.2025 перерахунку призначеної позивачу пенсії у розмірі відшкодування збитків, виходячи із 5 кратного розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з матеріалами справи позивач отримував пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка обчислювалася виходячи із заробітної плати за період роботи в зоні відчуження. З 01.09.2025 через залишення пенсійної справи позивача на території непідконтрольній українській владу/території ведення активних бойових дій та встановлення відповідачем відсутності в матеріалах електронної пенсійної справи довідки про заробітну плату за період відчуження розмір пенсії позивача перераховано виходячи з 5 кратного розміру мінімальної заробітної плати. Суд зауважує на тому, що надана позивачем копія довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження з 20.05.1987 по 11.07.1987 від 05.01.2012 містить штамп відповідача про її отримання.

При вирішенні спору, що виник між сторонами, суд виходить із того, що розмір пенсії позивача має визначатися з документів пенсійної справи та має їм відповідати, при цьому орган пенсійного фонду наділений повноваженнями щодо проведення перерахунку пенсії у разі виявлення невідповідності розміру призначеної пенсії матеріалам пенсійної справи. Тобто, суд погоджується із доводами відповідача про те, що приведення розміру пенсії у відповідність до наявних в матеріалах пенсійної справи, навіть за незалежних від особи, якій призначено пенсію обставин, не може свідчити про порушення прав позивача.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України зазначив, що “принцип “належного урядування”, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі “Москаль проти Польщі”(Moskal v.Poland),n.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis рішення у справі Пінковата Пінк проти Чеської Республіки” (Pincovaand Pinev. The Czech Republic), заява№36548/97, п.58, ECHR2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. рішення у справі “Лелас проти Хорватії” (Lelasv. Croatia)”.

Втім, адміністративне провадження щодо здійснення перерахунку пенсії позивача через відсутність в матеріалах електронної пенсійної справи довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження з 20.05.1987 по 11.07.1987 від 05.01.2012 з метою приведення пенсійної справи у відповідність до її документів мало здійснюватися з урахуванням встановленої національним законодавством процедури. Таку процедуру запроваджено Законом України “Про адміністративну процедуру”, про застосування особливостей цього закону йдеться в ст. 60-2 Закону № 796.

Як встановлено з матеріалів справи під час адміністративного провадження з перегляду розміру призначеної позивачу пенсії відповідач не забезпечив належність та повноту з`ясування обставин справи, не врахував всіх обставин, що мають значення для вирішення справи; не забезпечив можливості реалізації позивачем права знати про початок адміністративного провадження, права на участь у такому провадженні, права на ознайомлення з матеріалами відповідної справи; права бути заслуханим адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи та права у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи; не реалізував права встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Зазначене свідчить про проведення перерахунку пенсії позивача із порушенням принципів обґрунтованості, офіційності, гарантування особі права на участь в адміністративній процедурі та відкритості.

За п. 4 частини 2 ст. 87 Закону № 2073 адміністративний акт, що не відповідає принципам адміністративної процедури є протиправним.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про протиправність проведеного відповідачем перерахунку пенсії позивача з 01.09.2025 та обґрунтованість заявлених вимог в цій частині.

Враховуючи встановлення протиправності перерахунку пенсії, вимоги позивача про зобов`язання здійснити з 01.09.2025 перерахунок та виплату пенсії з 01.09.2025 у розмірі, встановленому до 01.09.2025 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Під час вирішення вимог позивача про зобов`язання здійснити виплату пенсії без обмеження її розміру максимальним суд зазначає, що із врахуванням висновків КСУ, викладених у рішенні N 2-р (II)/2024, з 21.03.2024 правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.

Суд не приймає доводи відповідача про передчасність таких вимог, оскільки відповідно до матеріалів справи розмір пенсії позивача з 01.03.2025 розмір пенсії позивача до виплати обмежено максимальним, що, із врахуванням викладеного вище є протиправним.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку з 01.09.2025, призначеної позивачу, пенсії;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити з 01.09.2025 нарахування та виплату позивачу пенсії у розмірі, визначеному виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, без обмеження максимальним розміром, визначеним статтею 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 08.07.2011 № 3668-VI, статтею 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28.02.1991 № 796-XII, та виплатити суму недоотриманої пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2026 року у справі № 200/7602/25 за позовом Трофімчука Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 20 травня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв