Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №360/2127/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року справа №360/2127/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Середи Ігоря Євгеновича на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року (повне судове рішення складено 29 грудня 2025 року) у справі № 360/2127/25 (суддя в І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання противоправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

03.11.2025 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла сформована 01.11.2025 позовна заява адвоката Середи Ігоря Євгенійовича в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просив:

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно за період проходження військової служби з лютого 1999 року по травень 2014 року включно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами визначеними станом на 01 січня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач - колишній військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), звільнений у запас Збройних Сил України наказом начальника загону від 08.10.2025 № 1038-ОС та виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 14.10.2025 відповідно до наказу начальника загону від 13.10.2025 № 1057-ОС за підпунктом «д» у зв`язку із звільненням із полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». На дату виключення зі списків частини його календарна вислуга складає 28 років, 02 місяці, 23 дні.

Перед звільненням у запас Збройних Сил України, а саме 10.10.2025, позивач звернувся офіційно з рапортом на ім`я начальника загону в якому зазначив, що в зв`язку зі звільненням в запас Збройних Сил України, а також враховуючи норму статті 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, норму статей 47, 116 Кодексу Законів про працю України, норму статей 3, 4, 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», норму абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, норми Постанови КМУ від 16.03.2016 № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям ЗСУ, НГУ, СБУ, СЗР, ДПСУ, ДССТ, ДССЗ, УДО грошової компенсації вартості за не отримане речове майно», норму пункту 4 Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 (зі змінами) із врахуванням Постанови Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24, просив здійснити з ним повний розрахунок по грошовому забезпеченню в день виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

В зв`язку з вищевикладеним просив нарахувати та виплатити грошове забезпечення відповідно до вимог пункту 4 Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 (зі змінами), враховуючи висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладені у Постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, висновки, викладені в Постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24.

При здійсненні розрахунку грошового забезпечення просив перерахувати розмір посадових окладів, окладів за військове звання, а також надбавок до грошового забезпечення, виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025.

Здійснити виплату компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022, 2023, 2024 роки.

Здійснити виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2025 рік включно у кількості по 14 (чотирнадцять) календарних днів на рік відповідно.

Здійснити виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік військової служби.

Здійснити виплату матеріальної допомоги для оздоровлення за 2025 рік.

Здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення з встановленням базового місяця – січень 2008 року за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Здійснити нарахування та виплатити фіксовану суму різниці індексації його грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2024 року по день виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з урахуванням абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Здійснити виплату компенсації за не отримане речове майно за період проходження військової служби з лютого 1999 року по дату виключення зі списків особового складу частини.

Про прийняте рішення просив, не пізніше дня виключення його зі списків особового складу частини, повідомити встановленим порядком, а також надати довідку-розрахунок та копії карток грошового забезпечення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки.

Відповідач, в день виключення зі списків особового складу частини, відповіді на рапорт не надав, відповідно до інформації, яка міститься в довідці-розрахунку про нарахування та виплату грошового забезпечення на дату виключення позивача зі списків особового складу частини – сума (розмір) компенсації за не отримане, під час проходження військової служби, речове майно, не встановлена та не нараховувалась.

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13 жовтня 2025 року № 1057–ОС, компенсація за не отримане, під час проходження військової служби, не встановлена.

Разом з тим, 15.10.2025 на його картковий рахунок зараховано грошове забезпечення у розмірі 635832,17 грн, серед вищезазначеної суми відсутні кошти, які передбачені за компенсацію за не отримане речове майно.

31.10.2025 на картковий рахунок зараховано компенсацію за не отримане речове майно у розмірі - 104 819,72 грн.

В той же час, відповідно до довідки від 23.10.2025 № 98 про вартість речового майна, що належить до видачі за період проходження військової служби майстер-сержанта ОСОБА_1 , компенсацію за не отримане речове майно розраховано за період з червня 2014 року по жовтень 2025 року, тобто не за весь період проходження військової служби, а саме період з лютого 1999 року (початок проходження військової служби, що підтверджується записом у військовому квитку) по травень 2014 року включно, відповідачем був залишений поза увагою.

Таким чином, вважає, що відповідачем, при нарахуванні сум компенсації за не отримане речове майно позивачу було безпідставно її не нараховано за період з лютого 1999 року по травень 2014 року включно.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, місцевий суд зазначив, що позивачем не зазначено, яке речове майно він отримав протягом проходження військової служби з лютого 1999 року по травень 2014 року, а яке не отримав». Водночас, відповідач через форс-мажорні обставини не зміг забезпечити зберігання документів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача щодо отримання чи неотримання позивачем протягом проходження військової служби речового майна за період проходження військової служби з лютого 1999 року по травень 2014 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах спірним питанням є саме право Позивача на отримання компенсації проти чого і заперечує Відповідач, а не сума такої компенсації.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні відповідні сертифікати, видані ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою, а отже, твердження Відповідача та суду першої інстанції про дію форс-мажорних обставин не заслуговує на увагу.

Факт втрати документації з об`єктивних причин, пов`язаних зі збройною агресією, безперечно є винятковою обставиною, однак він не може бути покладений у вину Позивачу та не звільняє Відповідача від виконання прямих обов`язків, передбачених законодавством. Позивач набув право на отримання грошової компенсації з моменту свого звільнення зі служби, що підтверджується відповідним наказом, а чинне законодавство не передбачає можливості невиконання зобов`язань держави лише з підстав відсутності документального підтвердження, знищеного внаслідок форс-мажору. Як убачається з матеріалів справи, Відповідач не надав жодного доказу того, що Позивач дійсно отримував речове майно, або що йому була нарахована відповідна компенсація. Навпаки, відсутність таких доказів свідчить не про відсутність зобов`язання, а про його невиконання.

Вважає, що втрата облікових матеріалів не може вважатись належною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, а доводи Відповідача та суду першої інстанції у цій частині є безпідставними.

Відповідач надіслав відзив, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно з пунктом 27 постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28.10.2004 № 1444, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Згідно з пунктом 26 постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України у мирний час» від 20.08.2008 № 727, військовослужбовцям, що звільняються в запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, який минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

З урахуванням наведених положень, позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, що відповідачем і було здійснено, з другої половини 2014 року по день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

В той же час, враховуючи, що в період з 1999 року по 2014 рік довідку-розрахунок «Про вартість речового майна на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна за період проходження служби» не можливо виготовити, у зв`язку з тим що арматурні картки були знищені, тобто невідомо, які предмети одягу отримано, відтак, розрахунок компенсації не здійснено.

Дослідити арматурні картки позивача неможливо, а тому неможливо встановити, за який період, які предмети форменого одягу під час проходження служби не надавався, відповідно здійснити компенсацію за 1999 – 2014 роки не можливо.

Чинне законодавство оперує двома правовими категоріями – це «право на забезпечення речовим майном» та «грошова компенсація за не отримане речове майно».

При цьому, варто врахувати, що військовослужбовець при проходженні служби забезпечується вказаним майном, тобто у нього виникає право на майно і лише за його вимогою про проведення грошової компенсації, у разі неотриманих предметів форменого одягу при звільненні йому виплачуються кошти.

Таким чином, у вказаній справі неможливо встановити, якими предметами форменого одягу забезпечувався позивач, відтак розрахувати грошову компенсацію неможливо.

Також, варто взяти до уваги, що законодавством не передбачено (ні Законом, ні Інструкцією № 1444, ні Інструкцією № 727, ні Порядком 178), порядок дій військових частин у разі знищення арматурних карток – первинних документів, внаслідок оточення, у зв`язку із захопленням адміністративної будівлі управління загону в 2014 році.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово – промислові палати» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Загальновідомий факт, що з червня 2014 року ІНФОРМАЦІЯ_3 тримав оборону управління загону (розташування в АДРЕСА_1 ), саме з цих підстав відбулось знищення документації, в тому числі арматурних карток військовослужбовців, що свідчить про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що об`єктивно унеможливлюють здійснити розрахунок грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку просив суд врахувати, що у період з 1999 по 2014 рік видачу сертифікатів стаття 14-1 Закону України «Про торгово – промислові палати» не передбачала. Окрім того, сертифікат для суду не має преюдиційного значення.

Позивач надіслав відповідь на відзив, в якому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зауважує, що з дати штурму ІНФОРМАЦІЯ_4 (02.06.2014-04.06.2014) минуло понад одинадцять років, станом на даний час, Відповідач, крім посилань на форс – мажорні обставини, не надає суду жодного доказу про знищення арматурних карток військовослужбовців (службове розслідування, наказ на проведення службового розслідування з цього приводу), в той же час, враховуючи інформацію, яка містилась в таких картках, можливо стверджувати, що кожен військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_4 (який служив в цей період у Військовій частині НОМЕР_1 ) позбавлений права на отримання компенсації за не отримане речове майно.

В додаткових поясненнях відповідач зауважив, що статті в засобах масової інформації про події 2014 року та кінострічка свідчать про те, що події червня 2014 року безпосередньою вплинули на ІНФОРМАЦІЯ_3 , і що ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно тримав оборону, внаслідок чого відбулось знищення всього майна, в тому числі арматурних карток військовослужбовців, за підстав, які не залежать від відповідача, що свідчить про неможливість виконати взяті зобов`язання по нарахування та виплату грошової компенсації у зв`язку із беззаперечною наявністю форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що об`єктивно унеможливлюють здійснити розрахунок грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) проходив службу у відповідача у період з 22.02.1999 по 14.11.2025, що підтверджується матеріалами справи.

10.10.2025 позивач звернувся до відповідача з рапортом на ім`я начальника загону, в якому просив здійснити повний розрахунок по грошовому забезпеченню в день виключення його зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, зокрема здійснити виплату компенсації за не отримане речове майно за період проходження військової служби з лютого 1999 року по дату виключення зі списків особового складу частини.

Відповідно до довідки від 23.10.2025 № 98 про вартість речового майна, що належить до видачі за період проходження військової служби майстер-сержанта ОСОБА_1 , компенсацію за не отримане речове майно розраховано за період з червня 2014 року по жовтень 2025 року.

31.10.2025 на картковий рахунок позивача зараховано компенсацію за не отримане речове майно у розмірі - 104 819,72 грн.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, а також надання гарантій військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону № 2011-ХІІ).

За правилами ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), п. п. 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:

звільнення з військової служби;

загибелі (смерті) військовослужбовця;

переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Відповідно до п. п. 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Як зазначає відповідач, первинні документи, на підставі яких складається довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, зберігались у відділі речового забезпечення військової частини протягом всього строку служби.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу виплачено компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно починаючи з червня 2014 року.

Відповідно до даних, наведених в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, місто Луганськ є окупованим з 07.04.2014.

Адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права особа, яка звертається до суду, повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Позивачем у позові зазначено, що він проходив службу з лютого 1999 року, ним також не заперечується факт забезпечення речовим майном під час проходження служби та ставиться питання про виплату компенсації за не отримане речове майно за період проходження військової служби з лютого 1999 року до травня 2014 року.

При цьому позивачем не зазначено, яке речове майно він отримав протягом проходження військової служби з лютого 1999 року по травень 2014 року, а яке не отримав.

Будь-яких доказів того, що відповідач неналежним чином забезпечував його речовим майном, скарг на подібне тощо, позивач не надав.

Водночас, відповідач через форс-мажорні обставини не зміг забезпечити зберігання документів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача щодо отримання чи неотримання позивачем протягом проходження військової служби речового майна за період проходження військової служби з лютого 1999 року по травень 2014 року.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У постанові від 21 липня 2021 року (справа № 912/3323/20) Верховний Суд дійшов висновку, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Загальновідомим є факт захоплення будівлі управління ІНФОРМАЦІЯ_4 проросійськими бойовиками 2 - 4 червня 2014 року, результатом якої став перехід контролю над місцем розташування управління прикордонного загону до сепаратистів (https://rubryka.com/article/yakym-buv-nevdalyj-blitskryg-po-luganski-oborona-prykordonnogo-zagonu/, https://www.radiosvoboda.org/a/luhansk-viyna-2014-rik/32976088.html).

Відповідно до частини першої статі 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, права якої порушені цим рішенням.

Отже, позивач, звертаючись з позовом до суду також повинен довести порушення відповідачем своїх прав, а не перекладати всю відповідальність на відповідача.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог адвоката Середи Ігоря Євгенійовича в інтересах ОСОБА_1 .

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що законодавством не передбачено порядок дій військових частин у разі знищення арматурних карток – первинних документів, відновлення яких не уявляється можливим.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 360/2127/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 20 травня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук