Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №580/680/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року справа № 580/680/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання Д.О.Сніцар розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/680/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [представник Позивача - адвокат Кушнеренко Тамара Валеріївна, діє на підставі ордеру серії ВТ №1073681] до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) [представник не прибув], Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) [представник не прибув] про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

26.01.2026 вх. №3863/26 представник Позивача - адвокат Кушнеренко Тамара Валеріївна (ордер серії ВТ №1073681) у позові просить (редакція від 13.04.2026 вх.№19256/26):

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, яке оформлено протоколом від 19 січня 2026 року №4, у частині відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п. 13 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати Комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 із розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 на підставі п.13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з тим, що матір ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про надання відстрочки від мобілізації на особливий період до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У додатках до позовної заяви надана заява про забезпечення позову, згідно із ухвалою від 26.01.2026 у задоволенні заяви представника Позивача - адвоката Кушнеренко Т.В. про забезпечення позову відмовлено. 26.01.2026 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), 31.03.2026 суд для з`ясування періоду щодо оприлюднених відомостей про надання відстрочки від мобілізації здійснив перехід до загального позовного провадження, 13.04.2026 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обгрунтуванні позовних вимог зазначається, що з метою реалізації права на відстрочку в порядку п. 13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку з сімейними обставинами, позаяк матір для догляду обрала одного із членів сім`ї. Згідно із протоколом Комісії з розгляду питань щодо надання надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.01.2026 №4 відмовлено Позивачеві у наданні відстрочки, причиною відмови є непідтвердження потреби в утриманні. Позивач вважає, що покликання на причину відмови є незаконним, позаяк йдеться про особу з інвалідністю.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідачі правом на подачу відзиву не скористалися. ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання ухвали суду від 26.01.2026 надав копію протоколу Комісії від 19.01.2026 №4, де зазначено у п.1.2: відмовити у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов`язаному ОСОБА_1 - не доведено потребу в утриманні.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд встановив, що 12.01.2026 Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оформлення відстрочки на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно із протоколом Комісії від 19.01.2026 №4 ухвалене рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки на підставі того, що не доведено потреби в утриманні матері ОСОБА_2

19.01.2026 Позивач з повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 дізнався, що у наданні відстрочки Комісією відмовлено, проте не погодившись з рішенням Позивач оскаржив відмову в судовому порядку.

14.04.2026 вх.№19607/26 представник ІНФОРМАЦІЯ_1 у поясненнях повідомив, що згідно із протоколом Комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.01.2026 №5 ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши аргументи щодо обставин справи, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить частково задовольнити з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право бути почутим є ключовим принципом «належного врядування» в демократичній державі. Перш ніж орган публічної влади ухвалить адміністративне рішення, яке стосується прав чи інтересів певної особи, їй повинна бути надана можливість висловити свої міркування та надати органу публічної влади інформацію і свої аргументи. Процедури й питання, що потребують розгляду, залежать від того, чи стосується адміністративне рішення індивідуальних або колективних інтересів. Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом (https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311). Органам публічної влади заборонено використовувати свої повноваження з неналежних мотивів або з неналежною ціллю, навіть якщо результат буде подібний до досягнутого в рамках законних дій. Принцип «належного врядування» не має перешкоджати органам влади виправляти ненавмисні помилки, навіть ті, яких вони припустились унаслідок недбалості (АДМІНІСТРУВАННЯ І ВИ: Посібник - принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади / https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі №826/10888/18 висновує: саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то залежно від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність. Порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Сталою є позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/6528/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18, від 10.01.2020 у справі №2040/6763/18).

Адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX). Адміністративна процедура визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч.1 ст.3 Закону №). Відповідно до ст.10 Закону № 2073-IX) визначено «добросовісність і розсудливість»: 1. Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. 2. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства. 3. Особа зобов`язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними. Відповідно до ст.18 Закону № 2073-IX визначено «гарантування ефективних засобів правового захисту»: 1. Особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку. 2. Адміністративний орган зобов`язаний повідомити особу про спосіб, порядок і строк оскарження адміністративного акта, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи. Відповідно до ст.12 Закону України від 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження», «Про адміністративну процедуру». Якщо вирішення питань, порушених у заявах (клопотаннях) і скаргах громадян, належить до предмета регулювання Закону України «Про адміністративну процедуру», вони розглядаються у порядку, встановленому зазначеним Законом України.

У науково-практичному коментарі до Закону № 2073-IX зазначено: принципи добросовісності та розсудливості корелюються насамперед з п.5 та п.6 частини 2 ст.2 КАС України як критеріями для оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.1 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів. Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів передбачає, що державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ (ч.1 ст.5).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543). Згідно статті 1 Закону № 3543 мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Відповідно до ч.8 статті 4 Закону № 3543 з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється. Згідно із абз.2 ч.1 ст. 22 Закону № 3543 громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону № 3543 під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин. Відповідно до статті 22 Закону № 3543 визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Відповідно до статті 23 Закону № 3543 передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232). Згідно із частинами першої-третьої статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Відповідно до ч.7 ст.1 Закону № 2232 виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Згідно із частиною дев`ятою статті 1 № 2232 щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно із ч. 10 ст. 1 Закону № 2232 громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок №1487). Згідно із п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Відповідно до п.23 Порядку № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг (ЦНАП) та інформаційно-комунікаційні системи. Військовозобов`язані, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951). Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону № 1951 до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) прізвище; 2) власне ім`я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) місце народження; 6) стать; 7) місце проживання та місце перебування; 8) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження); 8-1) відомості про сімейний стан особи та членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), а також дітей); 9) реквізити паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії); 9-1) відомості про громадянство; 10) відомості про документи, що підтверджують смерть особи або визнання особи померлою чи безвісно відсутньою; 11) відомості щодо визнання особи недієздатною (поновлення дієздатності); 12) відомості про зайнятість (код підприємства, місце роботи, посада); 13) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 14) відцифрований образ обличчя особи; 15) відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України; 16) відомості про освіту та спеціальність; 17) відомості про стан здоров`я (у тому числі про встановлення, зміну групи інвалідності), що збираються з метою визначення придатності для виконання військового обов`язку; 18) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення); 19) відомості про розгляд судом кримінальної справи, вирок, що набрав законної сили; 20) відомості про наявність (відсутність) судимості; 21) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); 22) відцифрований образ обличчя особи (за наявності).

Згідно із п.1.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Згідно із п. 1.2 Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей; військовозобов`язаних; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів. Згідно із п. 3.1 розділу ІІІ Положення № 402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд (п.3.8 Положення № 402).

Відповідно до пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, у тому числі: оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи. Відповідно до абз. 8 п. 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік. Згідно із п. 4 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 2016 року № 582/2016, записи та відмітки у військовому квитку роблять посадові особи районних (міських) військових комісаріатів (відповідних органів Служби безпеки України, підрозділів Служби зовнішньої розвідки України), які відповідають за його видачу й заповнення. Записи у військовому квитку засвідчуються гербовою мастиковою печаткою.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.19 КАС України у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб (пункт 9 частини першої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4170-IX від 19.12.2024).

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною ( ОСОБА_3 . Стандарт доказування: внутрішнє переконання чи баланс вірогідностей / https://yur-gazeta.com/publications/practice/sudova-praktika/standart-dokazuvannya-vnutrishne-perekonannya-chi-balans-virogidnostey.html).

Якщо суб`єкт владних повноважень створив для осіб обґрунтовані підстави сподіватися на отримання певних прав понад ті, що гарантуються відповідно до принципів справедливості і природного права, відповідні особи вважаються такими, які мають легітимні (законні) очікування, що підлягають захисту. Такий підхід забезпечує особам, на яких поширюється дія рішень органів публічної влади, можливість завбачливо вибудувати свою поведінку та очікувати настання відповідних наслідків (висновки ВС у справі № 400/3489/24 ЄДРСР 136564629).

Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність Позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку Відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного Позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.

Верховний Суд у постанові від 20.04.2022 у справі № 280/7420/20 у п.38 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, що викладені у постановах Верховного Суду. Згідно із ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.4 ст.6 Закону України «Про адміністративну процедуру» висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб`єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації зацікавлена особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких, адміністративним органом за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність у особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтувати адміністративний акт, якщо той може негативно вплинути на особу з дотриманням ст. 72 Закону № 2073. У такому акті має бути мотивувальна частина, що дає можливість особі зрозуміти підстави та причини прийняття саме такого рішення (мотивувальна частина пояснює, чому саме таке рішення прийнято щодо обтяжуючих (негативних) наслідків).

Відповідно до статті 23 Закону № 3543-XII згідно із частиною 1 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: п.13) які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю. Відповідно до статті 23 Закону № 3543-XII згідно із частиною 3 призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: 4) жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Згідно із протоколом від 19.01.2026 №4 семиденний строк розгляду заяви від 12.01.2026 дотриманий, проте Комісія допустила бездіяльність протиправну: не вказана мотивація у зв`язку із прийнятим рішенням щодо непідтвердження потреби в утриманні, не продемонстровано з`ясування відомостей про невійськовозобов`язаних осіб у контексті здійснення догляду за особою за вибором такої особи з інвалідністю, позаяк з 19.01.2026 до прийняття (за повідомленням ТЦК) Комісією протоколу від 26.01.2026 №5 у періоді з 19.01.2026 до 26.01.2026 Позивач очікував мотивованого рішення за заявою щодо відстрочки згідно з п.13 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII.

Відповідно до п.60 постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів. У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

Надаючи оцінку доводам Позивача та Відповідача, суд зазначає таке. За наявності в матеріалах справи повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_6 про надання відстрочки від призову ОСОБА_1 (протокол від 26.01.2026 №5) на підставі п. 4 ч. 3 ст 23 Закону № 3543 та протоколу Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.01.2026 №4 (відповідно до довідки МСЕК від 07.10.2005 серії 15 ЧК №076096 стосовно ОСОБА_2 : висновок про умови та характер праці - надомна праця; рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності - лікування та нагляд окуліста), суд установив, що колегіальний орган Комісія, якому належить своєчасно вирішити питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від Позивача заяви з покликанням на п. 13 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мотивованого рішення не прийняв, тому протиправний індивідуальний акт у формі протоколу від 19.01.2026 №4 у частині висновків стосовно Позивача за результатом розгляду заяви від 12.01.2026 потрібно скасувати.

Із питанням забезпечення ефективності судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві безпосередньо пов`язане питання щодо меж розгляду судами позовних вимог.

Комісія з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 немотивовано відмовила Позивачу під час розгляду заяви від 12.01.2026 (в межах періоду з 19.01.2026 до 26.01.2026 в контексті наявного протоколу комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.01.2026 №5 ОСОБА_1 , яким надана відстрочка від призову на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII) з покликанням на відсутність доведення потреби, без з`ясування складу сім`ї та без сприяння Позивачеві у реалізації обов`язку піклуватися про матір та без дотримання пропорційності між приватними і публічними інтересами в умовах дії режиму воєнного стану та виконання військового обов`язку, без аналізу усіх наданих додатків до заяви від 12.01.2026 та без дотримання вимог ч.4 ст.6 Закону України «Про адміністративну процедуру», тому право Позивача бути почутим має бути захищене судом.

Рішення (видача довідок, внесення відміток та записів у військово-облікові документи) органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, приймаються стосовно осіб, які перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та підпорядкованих відділах.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог.

Враховуючи, що Комісія з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 порушила право Позивача право бути почутим для моделювання подальшої поведінки за немотивованої відмову у рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , що оформлене протоколом від 19.01.2026 №4, суд дійшов висновку про протиправність немотивованого і незрозумілого рішення Комісії, оформленого протоколом від 19.01.2026 №4, що належить скасувати.

У задоволенні іншої частини позовних вимог про зобов`язання Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 на підставі п.13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з тим, що останній має матір ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи та одночасно зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про надання відстрочки від мобілізації на особливий період до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів належить відмовити як передчасній у контексті неналежного розгляду заяви Позивача від 12.01.2026 у межах періоду з 19.01.2026 до 26.01.2026 без дотримання принципів належного врядування та ухвалення протокольного рішення від 26.01.2026 №5 про надання відстрочки за іншої підстави, що не оскаржена з урахуванням відомостей відображених в Реєстрі.

Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати Відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь Позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь Позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся Позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позаяк суд не підміняє повноваження адміністративного органу в адміністративній процедурі, то з метою захисту права Позивача бути почутим необхідно зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2026 у межах періоду з 19.01.2026 до 26.01.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти мотивоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Враховуючи, що позивач сплатив 1331,20 грн (квитанція від 23.01.2026 №9159-5042-4316-6125), позовні вимоги задоволено частково, наявні підстави для стягнення витрат зі сплати судового збору у сумі 665,60 грн.

Керуючись статтями 2, 5-16, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлене протоколом від 19.01.2026 №4.

Зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2026 у межах періоду з 19.01.2026 до 26.01.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти мотивоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.

Копію рішення направити сторонам справи:

Позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

Відповідачі: ІНФОРМАЦІЯ_3 [ АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ]; Комісія з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 [ АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ].

Рішення суду складене 20.05.2026.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА