Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №520/3164/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 травня 2026 р. справа № 520/3164/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування наказу, поновити на посаді,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2379-О від 29.12.2025 року про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 , на посаді головного спеціаліста відділу оцифрування документів та обробки даних № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг або на рівнозначній посаді в ГУ ПФУ в Харківській області з 03.01.2026 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.01.2026 року по день фактичного поновлення на роботі;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень 00 копійок;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області різницю в премії за грудень 2025 року здійснивши перерахунок до рівня 100% посадового окладу у розмірі 16 611,75 грн (рівень, що виплачувався іншим працівникам, зокрема провідному спеціалісту ОСОБА_2 ), визнавши нарахування премії 10% дискримінаційним, оскільки встановлення ОСОБА_1 , як досвідченому державному службовцю, премії у 10 разів меншої, ніж новоприйнятим стажерам, є прямим порушенням принципу рівної оплати за працю.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона понад 18 років перебувала на державній службі в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та була звільнена 02.01.2026 року на підставі скорочення посади відповідно до наказу № 2379-О від 29.12.2025 року.

Позивачка вважає звільнення незаконним та зазначає, що відповідач порушив вимоги трудового законодавства, оскільки не забезпечив їй можливості переведення на іншу посаду, незважаючи на наявність вакантних місць та переведення інших працівників у той самий період. Також позивач посилається на порушення її переважного права на залишення на роботі з огляду на тривалий стаж державної служби.

Позивачка вказує на дискримінаційне ставлення, психологічний тиск, мобінг та фінансову дискримінацію з боку посадових осіб відповідача, що, на її думку, стало причиною її звільнення. Позивачка також зазначає про порушення процедури звільнення, затримку у видачі розрахункових документів, неналежне оформлення фінансових документів та порушення конфіденційності персональних даних. У зв`язку з наведеним позивач вважає, що незаконними діями відповідача їй завдано моральної шкоди.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якій просив суд відмовити у задоволенні позову зазначивши, що звільнення позивачки здійснено відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису. Відповідач вказує, що позивач була попереджена про наступне вивільнення у встановлений законом строк та була ознайомлена з відповідним наказом.

Також відповідач посилається на положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», відповідно до яких державні службовці, призначені без конкурсного відбору під час воєнного стану, не можуть бути переведені на інші посади державної служби. На думку відповідача, саме з цієї причини позивачу не могло бути запропоновано переведення на іншу посаду.

Відповідач зазначає, що всім працівникам, які підлягали вивільненню, було запропоновано взяти участь у доборі на вакантні посади, однак позивач не подала заяву про участь у такому доборі. Відповідач також вказує, що інформація про наявні вакансії розміщувалася у відкритому доступі.

Щодо доводів про порушення переважного права на залишення на роботі відповідач зазначає, що визначальними критеріями є кваліфікація та продуктивність праці працівника, а не лише стаж роботи.

Також відповідач заперечує проти вимог про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на відсутність належних доказів заподіяння позивачу моральних страждань та причинного зв`язку між діями відповідача і заявленою шкодою.

Щодо вимог про перерахунок премії відповідач зазначає, що преміювання державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу» та внутрішнього положення про преміювання, а розмір премії залежить від особистого внеску працівника, результатів роботи та інших визначених критеріїв.

Позивачкою подано до суду відповідь на відзив, в якій вона заперечувала проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначивши, що надані відповідачем пояснення та докази не спростовують позовних вимог, а навпаки підтверджують факт порушення її трудових прав під час проведення реорганізації та звільнення.

Позивачка вказувала, що відповідачем не було дотримано вимог трудового законодавства щодо обов`язку запропонувати усі наявні вакантні посади відповідно до статті 49-2 КЗпП України, незважаючи на наявність значної кількості вакантних посад та створення нових штатних одиниць у процесі реорганізації.

Також позивачка зазначала, що відповідач застосовував різні підходи до працівників під час реорганізації, оскільки частину працівників було переведено або перепризначено на інші посади, тоді як щодо неї такі механізми не застосовувалися, що, на її думку, свідчить про вибірковий підхід та порушення принципу рівності трудових прав.

Позивачка наголошувала на відсутності доказів проведення відповідачем порівняльного аналізу кваліфікації та продуктивності праці працівників відповідно до вимог статті 42 КЗпП України, а також вказувала на наявність суперечностей між доводами відзиву та доданими до нього доку

У відповіді на відзив позивачка також посилалася на порушення відповідачем порядку направлення процесуальних документів та зазначала, що копії додатків до відзиву не були їй надіслані у повному обсязі. З урахуванням викладеного позивачка просила суд відхилити доводи відповідача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Щодо до доводів позивачки у відповіді на відзив про постановлення окремої ухвали, суд зазначає таке.

Відповідно до положень ч.1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Разом із тим постановлення окремої ухвали є правом суду, а не його обов`язком, та здійснюється у випадку встановлення судом під час розгляду справи обставин, які свідчать про наявність порушень, що потребують відповідного реагування уповноважених органів.

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає достатніх підстав для постановлення окремої ухвали.

Крім того, питання наявності у діях посадових осіб ознак дисциплінарних, адміністративних чи кримінальних правопорушень належить до компетенції відповідних уповноважених органів та не входить до предмета доказування у даній справі.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04 жовтня 2022 року призначено на посаду головного спеціалісту відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення (на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_3 ) з посадовим окладом 5800 грн на місяць, з випробувальним строком один місяць, до призначення на цю посаду переможця конкурсу або спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану, що підтверджується Наказом "Про призначення ОСОБА_1 " від 30.09.2022 №1538-О.

Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.12.2022 №2285- О "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено ОСОБА_1 15 грудня 2022 року з посади головного спеціалісту відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання житлових комунальних субсидій та пільг за угодою сторін.

Відповідно до Наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області "Про призначення ОСОБА_1 " від 12.12.2022 №2289-О призначено на посаду головного спеціалісту відділу перерахунків пенсій №2 управляння пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та півльг з посадовим окладом 5800 грн на місяць, з випробувальним строком один місяць, до призначення на цю посаду переможця конкурсу або спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану

Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.03.2023 №640-О "Про внесення змін до наказу від 12.12.2022 №2289-О", внесено до наказу головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зміни у тексту наказу.

Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.08.2025 № 1272-0 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за угодою сторін та 26.08.2025 призначено на посаду головного спеціаліста відділу оцифрування документів та обробки даних № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг (наказ головного управління від 25.08.2025 № 1288-0).

Відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.08.2025 № 1288-0 ОСОБА_1 призначено на посаду державної служби строково відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану".

Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.08.2025 №1301-О "Про переміщення ОСОБА_1 " переміщено головного спеціаліста відділу оцифрування документів та обробки даних №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, з 26 серпня 2025 року до загального відділу управління документального забезпечення місцезнаходження робочого місця за адресою :61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 1 під`їзд, 4 поверх.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у липні 2025 року Пенсійному фонду України передано від органів соціального захисту населення низку функцій з надання окремих видів державних соціальних допомог, що зумовило реорганізацію територіальних органів, централізацію процесів та зміну штатного розпису. З метою належного функціонування Пенсійного фонду України у рамках єдиної юридичної особи відбувалась зміна структури територіальних органів Пенсійного фонду України.

05 вересня 2025 року ГПФУ в Харківській області направлено лист №2058/07-16 голові Харківської обласної організації професійної спілки працівників Пенсійного фонду України "Про заплановані зміни у структурі головного управління".

Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.12.2025 №1760-0 "Про попередження працівників головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області" попереджено про наступні вивільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із скороченням посади державної служби в наслідок зміни структури та штатного розпису головного управління без скорочення чисельності або штату державних службовців попереджено працівників головного управління, серед яких була ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що позивачка попереджена про наступне вивільнення 03.12.2025, що підтверджується її особистим підписом на попередженні.

26 грудня 2025 року позивачка звернулася до начальника ГПФУ в Харківській області із заявою, в якій просила негайно надати повний перелік вакантних посад у ГУПФУ в Харківській області; забезпечити їй переважне право на залишення на роботі або переведення на іншу посаду; повідомити причини з яких не було запропоновано вакансії, на які були переведені інші працівники з її відділу.

Листом від 31.12.2025 №47307-54311/1-08/8-2000/25 відповідач повідомив позивача, що її було призначено на посаду головного спеціаліста відділу оцифрування документів та обробки даних №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону №389.

Відповідач повідомив, що 03.12.2025 в Головному управлінні введено зміни № 4 до штатного розпису, якими відділ оцифрування документів та обробки даних №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, було ліквідовано, а також зазначено перелік вакантних посад.

Також відповідач зазначив, що державний службовець, який призначений на посаду державної служби строково відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 10 Закону №389, не може бути переведений на інші посади державної служби.

Наказом головного управління № 2379-0 ОСОБА_1 02.01.2026 звільнено з посади головного спеціаліста відділу оцифрування документів та обробки даних № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису головного управління без скорочення чисельності або штату державних службовців.

Позивачка ознайомлена з наказом 02.01.2026, що підтверджується підписом позивачки на зазначеному наказі.

Позивачка зверталася до відповідача із заявами (02.01.2026, 06.01.2026, в яких просила надати належним чином надати завірену довідку про доходи за весь період її роботи.

Листом відповідач від 09.01.2026 №2000-0604-8/4532 надав зазначені довідки позивачу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VІІІ).

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону № 889-VІІІ державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно із ст. 5 Закону № 889-VІІІ правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

На державних службовців поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції".

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону № № 889-VІІІ державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону.

Пунктом 1 ч.1 ст. 87 Закону № 889-VІІІ підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до ч.3 ст. 87 Закону № 889-VІІІ суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Так, відповідно до ст.49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

З урахуванням вищевикладеного можна дійти висновку, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби у зв`язку зі зміною структури чи штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату, а також у разі реорганізації державного органу на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладається обов`язок щодо вжиття всіх передбачених законом заходів для працевлаштування державних службовців, яких попереджено про наступне звільнення. Такий обов`язок виникає з моменту настання обставин, що можуть зумовити можливе вивільнення працівників.

У зв`язку із військовою агресією рф на території України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан.

Законом України від 12.05.2015 № 389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану» цей Закон визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб (далі - Закон 389-VІІІ) .

Відповідно до ч.5 ст.10 Закону 389-VІІІ у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад, а також за наявності у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Так, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначає особливості проходження державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, а також регулює особливості трудових відносин працівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що у період дії воєнного стану проходження державної служби має певні особливості, встановлені спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про правовий режим воєнного стану» та Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Судом встановлено, що позивачка була призначена на посаду головного спеціаліста відділу оцифрування документів та обробки даних №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг наказом від 25.08.2025 №1288-О саме відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», тобто без конкурсного відбору на період дії воєнного стану.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 10 Закону №389-VIII державні службовці, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби.

Враховуючи спеціальне правове регулювання, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, відповідач був обмежений у можливості переведення позивачки на іншу посаду державної служби, оскільки таке переведення прямо заборонене законом.

Суд також враховує, що позивачку було персонально попереджено про наступне вивільнення 03.12.2025, тобто з дотриманням встановленого частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII тридцятиденного строку попередження.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідач повідомив позивачці інформацію щодо наявних вакантних посад та можливості участі у доборі на такі посади. Разом із тим доказів подання позивачкою заяви про участь у доборі на вакантні посади матеріали справи не містять.

Посилання позивачки на порушення її переважного права на залишення на роботі суд оцінює критично, оскільки сам по собі тривалий стаж державної служби не є безумовною підставою для залишення на посаді. Відповідно до положень трудового законодавства визначальними критеріями при вирішенні питання щодо переважного права на залишення на роботі є рівень кваліфікації та продуктивність праці працівника.

При цьому позивачкою не надано належних та допустимих доказів того, що її кваліфікація та результати роботи були вищими порівняно з іншими працівниками, які залишились працювати або були переведені на інші посади.

Щодо доводів позивачки про дискримінацію, мобінг, психологічний тиск та порушення принципу рівної оплати праці, суд зазначає, що відповідно до статей 72-77 КАС України обов`язок доказування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладається на сторони.

Однак позивачкою не надано належних доказів, які б підтверджували факт дискримінаційного ставлення з боку відповідача, наявність мобінгу чи психологічного тиску, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заявленою моральною шкодою.

Стосовно вимог про стягнення різниці у премії за грудень 2025 року суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про державну службу» та положення про преміювання державних службовців, преміювання здійснюється з урахуванням особистого внеску працівника у результати роботи, якості та складності виконуваних завдань, а також інших критеріїв, визначених суб`єктом призначення.

При цьому встановлення різного розміру премії працівникам саме по собі не свідчить про дискримінацію, якщо таке преміювання здійснено в межах наданих повноважень та відповідно до внутрішніх актів державного органу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано вимоги чинного законодавства при звільненні позивачки, а тому підстави для визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та задоволення інших позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування наказу, поновити на посаді.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 20 травня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ