Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №520/28257/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 травня 2026 року № 520/28257/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, 76018 ЄДРПОУ: 20551088) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ: 20551088) № 204850019346 від 11.09.2025, яким відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ).

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ: 20551088) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) зарахувавши під час обчислення пенсії періоди роботи з 03.09.1992 по 04.02.1993, з 08.02.1993 по 12.10.1993, з 26.10.1993 по 29.07.1994, з 01.08.1994 по 10.03.2001, з 02.04.2001 по 21.07.2003, з 02.02.2004 по 11.04.2008, з 06.09.2010 по 01.03.2011, з 07.10.2016 по 04.05.2017 у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, а період роботи з 31.08.1983 по 09.09.1985 до страхового стажу, з 16 липня 2022 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ: 20551088) подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії позивача, не зарахувавши під час обчислення пенсії періоди роботи з 03.09.1992 по 04.02.1993, з 26.10.1993 по 29.07.1994, з 01.08.1994 по 10.03.2001, з 02.04.2001 по 21.07.2003, 02.02.2004 по 11.04.2008, з 06.09.2010 по 01.03.2011, з 07.10.2016 по 04.05.2017 неможливо зарахувати в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” через відсутність уточнюючих довідок, а також період роботи з 31.08.1983 по 09.09.1985 зарахувати до страхового стажу.

Ухвалою суду від 21.11.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Копію ухвали та позовної заяви з додатками судом направлено відповідачу у його електронний кабінет "Електронного суду", про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку документа.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що діяв в межах наданих повноважень, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно із положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 №1788-ХІІ.

З матеріалів електронної пенсійної справи позивачу стало відомо, що до її страхового стажу не зараховано період роботи з 31.08.1983 по 09.09.1985 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 . Окрім цього, до страхового стажу в подвійному розмірі не зараховано періоди роботи з 03.09.1992 по 04.02.1993, з 08.02.1993 по 12.10.1993, з 26.10.1993 по 29.07.1994, з 01.08.1994 по 10.03.2001, з 02.04.2001 по 21.07.2003, 02.02.2004 по 11.04.2008, з 06.09.2010 по 01.03.2011, з 07.10.2016 по 04.05.2017.

08.09.2025 позивачка звернулася до Пенсійного фонду України із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 31.08.1983 по 09.09.1985 та зарахувавши до страхового стажу період роботи з 03.09.1992 по 04.02.1993, з 08.02.1993 по 12.10.1993, з 26.10.1993 по 29.07.1994, з 01.08.1994 по 10.03.2001, з 02.04.2001 по 21.07.2003, з 02.02.2004 по 11.04.2008, з 06.09.2010 по 01.03.2011, з 07.10.2016 по 04.05.2017 в подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.

За результатами розгляду заяви від 08.09.2025, рішенням № 204850019346 від 11.09.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило про відмову у перерахунку пенсії з урахуванням періодів роботи з 03.09.1992 по 04.02.1993, з 26.10.1993 по 29.07.1994, з 01.08.1994 по 10.03.2001, з 02.04.2001 по 21.07.2003, 02.02.2004 по 11.04.2008, з 06.09.2010 по 01.03.2011, з 07.10.2016 по 04.05.2017 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” через відсутність уточнюючих довідок .

Крім цього, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не було зараховано до загального страхового стажу період роботи з 31.08.1983 по 09.09.1985.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на пенсійне забезпечення гарантується статтею 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

За змістом частини першої статті 92 Конституції України, права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав та свобод, основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

До набрання чинності Законом №1058-IV умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначав Закон №1788-ХІІ.

Як передбачено ст.60 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до положень ст.62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У свою чергу, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з відомостями трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 30 серпня 1983 року, позивач:

- з 31.08.1983 по 09.09.1985 працювала на посаді токаря 1 розряду на Єнакієвському металургійному заводі.

- з 03.09.1992 по 04.02.1993 працювала на посаді лікаря-інтерна інфекціоніста в інфекційному відділенні №1 під час проходження інтернатури в Центральній міській лікарні № 1.м. Донецька.

- з 07.10.2016 по 04.05.2017 - працювала на посаді лікаря-дерматовенеролога в ТОВ «Інтер-Мед».

Записами трудової книжки НОМЕР_4 підтверджено, що позивач:

- з 03.09.1992 по 04.02.1993 працювала на посаді лікаря-інтерна інфекціоніста в інфекційному відділенні №1 під час проходження інтернатури в Центральній міській лікарні № 1.м. Донецька.

- з 08.02.1993 по 12.10.1993 - працювала на посаді лікаря-інтерна в Донецькому обласному шкірно-венерологічному диспансері.

- з 26.10.1993 по 29.07.1994 - працювала на посаді лікаря-дерматовенеролога під час проходження інтернатури в Харківському обласному шкірно-венерологічному диспансері.

- з 01.08.1994 по 10.03.2001 - працювала лікарем-дерматовенерологом в 13-тому Шкірно-венерологічному диспансері м. Харкова.

- з 02.04.2001 по 21.07.2003- працювала лікарем-дерматовенерологом в Міській лікарні №13.

- з 02.02.2004 по 11.04.2008– працювала на посаді лікаря-дерматовенеролога в Коломацькій центральній районній лікарні.

- з 06.09.2010 по 01.03.2011 - працювала на посаді лікаря-дерматовенеролога в Коломацькій центральній районній лікарні.

Відповідачем не заперечується точність цих записів.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі -Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.

Верховний Суд у іншій постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Також суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Відтак, період роботи з 31.08.1983 по 09.09.1985 підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Щодо зобов`язання відповідача при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV зарахувати спірні періоди роботи з 03.09.1992 по 04.02.1993, з 08.02.1993 по 12.10.1993, з 26.10.1993 по 29.07.1994, з 01.08.1994 по 10.03.2001, з 02.04.2001 по 21.07.2003, 02.02.2004 по 11.04.2008, з 06.09.2010 по 01.03.2011, з 07.10.2016 по 04.05.2017 до страхового стажу у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 р. № 1645-III (далі - Закон № 1645-III) інфекційні хвороби це розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1645-III лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб" від 19 липня 1995 року № 133 сифіліс, гонорея, трихофітія, мікроспорія, фавус відносяться до небезпечних інфекційних хвороб; короста та демодикоз - до групи акарози, паразитарних хвороб.

Спільним листом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного фонду України від 29.12.2005 року №625/0/15- 05/039-6, №10.01.09/2606, №16918/02-20 зазначено, що заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Зазначене також узгоджується і з інформацією викладеною у листі Міністерства охорони здоров`я України № 10.03.68/286 від 15.02.2006 року, що робота медичних працівників в шкірно-венерологічних диспансерах, відділеннях, кабінетах, палатах, які працюють з хворими на особливо небезпечні інфекційні та паразитарні хвороби людини, зокрема сифіліс, гонорея, трихоітія, мікроспорія, фавус, коросту, демодекоз повинна зараховуватися їм до стажу роботи в подвійному розмірі.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Записами трудової книжки позивача, а також матеріалами пенсійної справи підтверджується, що у період з 26.10.1993 по 29.07.1994, з 01.08.1994 по 10.03.2001, з 02.04.2001 по 21.07.2003, 02.02.2004 по 11.04.2008, з 06.09.2010 по 01.03.2011, з 07.10.2016 по 04.05.2017 Позивач працювала лікарем-дерматовенерологом, обслуговувала хворих з захворюваннями зазначеними у Переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб від 10.07.2003 року та при виконанні своїх посадових обов`язків за спірний період контактував зі збудниками небезпечних інфекцій та паразитарних хвороб зазначених у вищезгаданому Переліку.

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Вказаний Закон набрав чинності з 01.01.2004.

За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Водночас пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені ст. 60 Закону № 1788-XII, згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Тобто враховуючи найскладніші умови трудової діяльності, що провокують професійне «вигорання» в наведених вище закладах охорони здоров`я, законодавцем було передбачено спеціальну преференцію подвійне зарахування стажу для призначення пенсії під час перебування на посадах медичного працівника в таких закладах.

Стаття 24 Закону України № 1058-IV не скасовує ст. 60 Закону України № 1788-XII та не зупиняє її дію.

Таким чином, порівняльний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що Закон України № 1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування ст. 60 Закону України № 1788-XII при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція ст. 60 Закону № 1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.

Суд дійшов висновку, що передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), продовжують діяти і підлягають застосуванню після 01.01.2004.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною судом касаційної інстанції у постановах від 11.12.2018 у справі № 310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23.01.2019 у справі № 485/103/17, від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058 та Законом №1788 вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.

Виходячи з наведеного, страховий стаж за періоди роботи з 26.10.1993 по 29.07.1994, з 01.08.1994 по 10.03.2001, з 02.04.2001 по 21.07.2003, 02.02.2004 по 11.04.2008, з 06.09.2010 по 01.03.2011, з 07.10.2016 по 04.05.2017 підлягає зарахуванню у подвійному розмірі в порядку ст. 60 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Також згідно зі ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Також суд зазначає, що згідно Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 вересня 1996 року № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.12.1996 року за № 696/1721, та чинним до 21.06.2021 року (далі наказ МОЗ № 291), основним завданням інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, їх професійної готовності до самостійної лікарської (провізорської) діяльності.

Відповідно до підпунктів 3.2.1, 3.5.1 та пункту 5.4 наказу МОЗ № 291 тривалість навчання в інтернатурі 1-2 роки.

Бази стажування лікарів (провізорів)-інтернів - це базові установи та заклади охорони здоров`я. Це можуть бути обласні, міські і центральні районні лікарні, міські та обласні дитячі лікарні, пологові будинки, диспансери, лікарні, підпорядковані іншим відомствам, клініки науково-дослідних інститутів, діагностичні центри, бюро судово медичної експертизи, установи і заклади санітарно-епідеміологічної служби, аптечні заклади тощо, що мають у своєму складі структурні підрозділи, підготовка в яких 20 передбачена навчальним планом та програмою інтернатури з відповідної спеціальності.

Практична частина контролю знань лікарями (провізорами) - інтернами окремих профілів здійснюється шляхом участі лікарів (провізорів) - інтернів в операціях, прийнятті пологів, клінічних, інструментальних, санітарно-епідеміологічних обстеженнях, виробничих процесах тощо, у присутності викладача.

Згідно частини 7 статті 18 Закону України «Про освіту» післядипломна освіта у сфері охорони здоров`я також включає інтернатуру.

Інтернатура проводиться в університетах, академіях, інститутах, наукових установах, закладах охорони здоров`я, визнаних центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я як бази інтернатури, і є обов`язковою формою первинної спеціалізації осіб за лікарськими та провізорськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або провізора-спеціаліста.

Пунктом 36 розділу ІІІ («Лікарі-спеціалісти») Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 року № 385 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 06.05.2021 року № 884), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 року за № 893/7181, передбачено посаду «Лікар-інтерн».

Згідно статті 33 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медичну допомогу надають відповідно до медичних показань професійно підготовлені медпрацівники, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров`я.

Своєю чергою, відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу ІІІ Положення про інтернатуру, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 22.06.2021 року № 1254, бази стажування лікарів-інтернів повинні мати можливість надати лікарям-інтернам робочі місця та обсяг роботи відповідно до вимог навчальних планів та програм інтернатури з певної спеціальності.

З огляду на вищезазначене, відповідно до законодавства лікар-інтерн це посада працівника сфери охорони здоров`я, з яким обов`язково укладають трудовий договір і визначають заробітну плату, порядок її виплати. Оплата праці лікаря-інтерна обов`язок роботодавця, тобто закладу охорони здоров`я.

Таким чином період роботи з 03.09.1992 по 04.02.1993, коли Позивач працювала на посаді лікаря-інтерна інфекціоніста в інфекційному відділенні №1 під час проходження інтернатури в Центральній міській лікарні № 1.м. Донецька, та період роботи з 08.02.1993 по 12.10.1993, коли Позивач працювала на посаді лікаря-інтерна в Донецькому обласному шкірно-венерологічному диспансері, також підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі в порядку ст. 60 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Також суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а висловила наступну правову позицію щодо строків звернення до суду:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Пенсію позивачу було призначено з 16.07.2022 року, до пенсійного органу позивачка звернулась з заявою про перерахунок 08.09.2025, а безпосередньо до суду звернулась лише 24.10.2025 року.

Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а висловила наступну правову позицію щодо строків звернення до суду:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Харківській області, отримує щомісячні пенсійні виплати та має доступ до матеріалів власної електронної пенсійної справи, що, на переконання суду, є достатнім для поінформованості щодо розміру отримуваної пенсії та включених до неї складових, зокрема, щодо здійснених індексацій пенсійного забезпечення.

Суд звертає увагу, що звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України та отримання рішення про відмову у здійсненні перерахунку (індексації) пенсії не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почала вчиняти більш ніж через два роки після отримання пенсії у меншому розмірі.

Аналогічні висновки щодо застосування строку звернення у цій категорії справ викладено у постанові Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 560/19830/21.

Таким чином, про виплату пенсії, яка є щомісячним платежем, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та відповідно порушення своїх прав позивач мав дізнатись, отримуючи таку виплату за відповідний місяць.

Відтак, суд дійшов висновку, що порушені права позивача можуть бути захищені судом з 24.04.2025 - тобто в межах шестимісячного строку. Позовні вимоги в межах періоду з 16.07.2022 до 23.04.2025 підлягають залишенню без розгляду.

Також, позивач просив суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити виплату пенсії виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши під час обчислення пенсії періоди роботи з 03.09.1992 по 04.02.1993, з 08.02.1993 по 12.10.1993, з 26.10.1993 по 29.07.1994, з 01.08.1994 по 10.03.2001, з 02.04.2001 по 21.07.2003, з 02.02.2004 по 11.04.2008, з 06.09.2010 по 01.03.2011, з 07.10.2016 по 04.05.2017 у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, а період роботи з 31.08.1983 по 09.09.1985 до страхового стажу.

Згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п.4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Отже, процедура перерахунку пенсії в даному випадку покладена на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, після чого пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи для здійснення її виплати.

Таким чином, на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не може бути покладений обов`язок виплати пенсії позивачу, оскільки остання перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 27.11.2025 по справі №240/25327/24.

Так, Верховний Суд у вказаній справі прийшов до висновку про зобов`язання пенсійного органу, визначеного для розгляду питання про призначення пенсії за екстериторіальним принципом, призначити пенсію за віком, а не здійснити виплату.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з метою належного та ефективного захисту прав позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 204850019346 від 11.09.2025, яким відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 24.04.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши під час обчислення пенсії період роботи з 31.08.1983 по 09.09.1985 до страхового стажу та періоди роботи з 03.09.1992 по 04.02.1993, з 08.02.1993 по 12.10.1993, з 26.10.1993 по 29.07.1994, з 01.08.1994 по 10.03.2001, з 02.04.2001 по 21.07.2003, з 02.02.2004 по 11.04.2008, з 06.09.2010 по 01.03.2011, з 07.10.2016 по 04.05.2017 до страхового стажу у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.

Щодо позовної вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначає, що згідно приписів ч.5 ст. 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Таким чином, встановлення такого контролю у рішенні суду є правом, а не обов`язком суду, відповідно до фактичних обставин справи.

Наразі у суду відсутні підстави вважати, що відповідачами не буде виконуватись дане рішення суду.

В даній справі суд не вбачає підстав для застосування судового контролю під час ухвалення рішення суду.

Отже, позовна вимога щодо зобов`язання відповідача подати звіт задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 14, 243-246, 263, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, 76018 ЄДРПОУ: 20551088) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 204850019346 від 11.09.2025, яким відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 24.04.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши під час обчислення пенсії період роботи з 31.08.1983 по 09.09.1985 до страхового стажу та періоди роботи з 03.09.1992 по 04.02.1993, з 08.02.1993 по 12.10.1993, з 26.10.1993 по 29.07.1994, з 01.08.1994 по 10.03.2001, з 02.04.2001 по 21.07.2003, з 02.02.2004 по 11.04.2008, з 06.09.2010 по 01.03.2011, з 07.10.2016 по 04.05.2017 до страхового стажу у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в межах періоду з 16.07.2022 до 23.04.2025 - залишити без розгляду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, 76018, ЄДРПОУ: 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.