Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №380/2018/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2018/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену повідомленням №765/10/26388 від 05.12.2025, у звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно направити матеріали подання на звільнення з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю I групи на підставі рапорту ОСОБА_1 на звільнення з військової служби від 04.11.2025;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю I групи.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю I групи. Однак, відповідачем відмовлено у задоволенні рапорту, мотивуючи тим, що "наявні інші члени сім`ї, які можуть здійснювати догляд", тобто наявність рідного брата позивача. Втім позивач наголошує, що його брат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства по слуху, дружина брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 також є особою з інвалідністю ІІ групи по слуху з дитинства. Більше того, брат позивача не проживає із матір`ю. Наведені обставини, на переконання позивача, свідчать про те, що брат позивача не може взяти на себе фактичну опіку і здійснювати догляд за матір`ю.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне. Ухвалою суду від 10.02.2026 позовну заяву залишено без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою судді від 23.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач військова частина НОМЕР_2 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Наголошує на тому, що у ОСОБА_4 наявний інший член сім`ї першого ступеня спорідненості син ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю з дитинства по слуху ІІІ групи. Водночас матеріали подання до звільнення з військової служби сержанта ОСОБА_1 № 3743 від 08.11.2025 не містять документів, що підтверджують потребу ОСОБА_2 в постійному догляді. Посилання Позивача на те, що його брат ОСОБА_2 не може здійснювати догляд за матір`ю у зв`язку з наявністю у нього дружини ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, Відповідач оцінює критично, адже сам по собі факт встановлення інвалідності не є безумовним підтвердженням потреби особи у постійному сторонньому догляді. Позовна заява та додані матеріали також не містять належних доказів, які б підтверджували потребу ОСОБА_3 у постійному сторонньому догляді, що б виключало можливість здійснення ОСОБА_2 одночасно з цим догляду за матір`ю ОСОБА_4 . Крім того, належних доказів того, що саме ОСОБА_2 визнаний особою, на яку у встановленому законом порядку покладений обов`язок здійснювати догляд за ОСОБА_3 , Командуванню також не надано. Оскільки Законом передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, а такі обставини Відповідачем не встановлені і не доведені належними доказами, слід дійти до обґрунтованого висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не мало достатніх підстав для задоволення рапорту Позивача про звільнення з військової служби.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому повторно наголошує, що брат позивача ОСОБА_2 не проживає разом із матір`ю та є особою з інвалідністю, а відтак не може здійснювати догляд за матір`ю.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач 04.11.2025 подав рапорт на звільнення у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_4 , яка є особою з інвалідністю I групи.

До рапорту Позивач надав такі документи: витяг з Рішення ЕКОПФО про призначення матері позивача - ОСОБА_4 . І групи інвалідності, висновок ЛКК ОСОБА_4 про потребу в постійному догляді, нотаріальну копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_4 , нотаріальну копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 , нотаріальну копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , повний витяг про народження ОСОБА_1 , відомості про зареєстрованих осіб, витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_4 , нотаріальну копію свідоцтва про смерть батька Позивача, нотаріальну копію Довідки МСЕК брата позивача - ОСОБА_2 , акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.

Відповідач за результатами розгляду рапорту сержанта ОСОБА_1 та подання військової частини НОМЕР_1 листом від 05.12.2025 № 765/10/26338 повернув рапорт з доданими документами без реалізації.

Вказане рішення обґрунтовано наявністю у ОСОБА_4 інших членів сім`ї першого ступеня спорідненості - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою з інвалідністю з дитинства по слуху ІІІ групи. Водночас матеріали подання до звільнення з військової служби сержанта ОСОБА_1 № 3743 від 08.11.2025 не містять документів, що підтверджують потребу ОСОБА_2 в постійному догляді. У зв`язку з вищевикладеним матеріали подання до звільнення сержанта ОСОБА_1 повернені без реалізації.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону №2232-XII.

Підпунктом "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII такими сімейними обставинами є, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Частиною 7 ст. 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі Інструкція №170).

Відповідно до пункту 12.11 розділу XIІ Інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Згідно пп. 26 п. 5 вказаного додатку, документами, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, є:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особам з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є особою з інвалідністю I групи.

До рапорту Позивач надав такі документи: витяг з Рішення ЕКОПФО про призначення матері позивача - ОСОБА_4 . І групи інвалідності, висновок ЛКК ОСОБА_4 про потребу в постійному догляді, нотаріальну копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_4 , нотаріальну копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 , нотаріальну копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , повний витяг про народження ОСОБА_1 , відомості про зареєстрованих осіб, витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_4 , нотаріальну копію свідоцтва про смерть батька Позивача, нотаріальну копію Довідки МСЕК брата позивача - ОСОБА_2 , акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.

Зі змісту норми абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII висновується, що для звільнення з військової служби у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Суд зазначає, що згідно з доданими до рапорту документами у ОСОБА_4 (матері позивача) наявний інший член сім`ї першого ступеня спорідненості син ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства по слуху.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Неможливість здійснення догляду за матір`ю ОСОБА_2 позивач обґрунтовує також тим, що брат територіально віддалено проживає від матері.

Згідно доданих до рапорту документів видно, що брат позивача ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в той час як мати ОСОБА_4 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

З цього приводу слід зазначити, що у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 Верховний Суд виснував, що "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У разі ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, водночас, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232.

Слід наголосити, що обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений у статті 51 Конституції України.

Також згідно із статтею 47 Закону України 16 грудня 1993 року №3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати за ними догляд.

Отже, зазначені вище обставини щодо віддаленого проживання брата позивача від матері, в межах однієї області, не позбавляють повнолітнього брата позивача ні обов`язку, визначеного законом, піклуватися про свою непрацездатну матір, ні можливості виконувати такий обов`язок.

Адже віддалене проживання брата позивача від матері не накладає на нього суворих обмежень, зокрема щодо свободи пересування чи виконання будь-яких інших додаткових обов`язків, передбачених законами, від виконання яких він відмовитися не може, як наприклад у випадках перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо, про що вказував Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24.

Покликання позивача на той факт, що дружина брата ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства по слуху, яка не потребує постійного догляду, не позбавляє брата позивача об`єктивної можливості здійснювати необхідний догляд за своєю матір`ю.

Таким чином, з огляду на наявність у ОСОБА_4 інших членів сім`ї, які можуть здійснювати за нею постійний догляд, підстави для звільнення позивача з військової служби відсутні.

Відтак, судом не встановлено ознак протиправності у діях відповідачів та, відповідно, підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішення відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично ним не сплачувався, тому відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу таких витрат відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Судові витрати у вигляді судового збору розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сидор Н.Т.