Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №380/24901/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/24901/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати мені, ОСОБА_1 , грошового забезпечення за період з 09.03.2022 по 26.04.2023 із застосуванням для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням заниженої розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн;

- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату мені ОСОБА_1 належного грошового забезпечення (включаючи посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію, додаткову винагороду та інші види) за період з 09.03.2022 по 26.04.2023, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: за період з 09.03.2022 по 31.12.2022 – виходячи з мінімуму 2481,00 грн; а період з 01.01.2023 по 26.04.2023 – виходячи з мінімуму 2684,00 грн; з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби у частині;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати мені ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28.04.2023 по 16.05.2025 із застосуванням заниженої розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати мені матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік;

- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та доплату мені ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28.04.2023 по 16.05.2025, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 01.01.2023 – 2684,00 грн, на 01.01.2024 – 3028,00 грн, на 01.01.2025 – 3028,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити мені матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 (3028,00 грн);

- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та доплату належних мені ОСОБА_1 при звільненні виплат, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, обчисленого з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2025 (3028,00 грн), зокрема: одноразової грошової допомоги при звільненні (у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 38 повних календарних місяців служби); грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік; грошової компенсації за 168 діб невикористаної відпустки (126 діб щорічної основної та 42 доби додаткової як УБД);

- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити мені компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати сум, належних при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що проходив військову службу у Збройних Силах України: з 09.03.2022 по 26.04.2023 – у Військовій частині НОМЕР_1 (на посадах водія зенітного ракетного взводу НОМЕР_2 механізованого батальйону, а згодом стрільця-зенітника), з 28.04.2023 по 16.05.2025 – у ІНФОРМАЦІЯ_1 (на посаді гранатометника відділення охорони взводу охорони). Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 16.05.2025 №19 позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я (на підставі п.«б» ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу») та виключено зі списків особового складу. Вказав, що під час проходження військової служби та при звільненні відповідачі нараховували та виплачували йому грошове забезпечення у заниженому розмірі: виплачували посадовий оклад, оклад за військовим званням та похідні від них надбавки і премії, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 (1762,00 грн), замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2022 – 2481,00 грн, 01.01.2023 – 2684,00 грн, 01.01.2024 – 3028,00 грн, 01.01.2025 – 3028,00 грн). Як наслідок, у заниженому розмірі позивачу були нараховані одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік, грошова компенсація за 168 діб невикористаної відпустки, а матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік взагалі не виплачена. Окремо вказав, що під час служби йому не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Зважаючи на порушення відповідачами строків виплати належних йому при звільненні сум, позивач також просить нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. З метою досудового врегулювання спору 27.11.2025 направив запити на адресу обох відповідачів, однак відповідей не отримав, перерахунок здійснено не було. Вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103), розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням є стала величина – розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений Законом на 01.01.2018 (1762,00 грн). Зазначає, що норма п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» забороняє застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину для визначення посадових окладів. На думку відповідача, відсутні підстави для обчислення грошового забезпечення за спірний період з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення зазначив, що така за період з 09.03.2022 по 31.12.2022 виплачена в повному обсязі, а за період з 01.01.2023 по 26.04.2023 не виплачувалась, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Від відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебував на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704», яка набрала чинності 20.05.2023, та якою установлено, що розміри посадових окладів і окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762,00 грн. Вказав, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним п.2 Постанови №481 стосовно внесення змін до п.4 Постанови №704, однак цей нормативно-правовий акт втратив чинність лише з 18.06.2025, що, на думку відповідача, свідчить про правомірність його застосування у спірний період (з 20.05.2023 по 16.05.2025 включно). З огляду на це, вважає, що позовні вимоги про перерахунок грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, є безпідставними. Окремо зазначив, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація за невикористані дні відпустки у 2025 році виплачені позивачу виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн, що відповідає п.4 Постанови №704 у редакції Постанови №481. Стосовно компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати зазначив, що оскільки заборгованість на час розгляду спору не виплачена, вимоги є передчасними. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 , відзиву на позовну заяву не подавав.

Ухвалою судді від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді від 04.02.2026 залучено до участі у справі співвідповідача – ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою суду від 20.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_2 про залишення позовної заяви без розгляду.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України: у період з 09.03.2022 по 26.04.2023 – у Військовій частині НОМЕР_1 (на підставі Витягу з наказу командира №61 від 15.03.2022 призначений на посаду водія зенітного ракетного взводу НОМЕР_2 механізованого батальйону; в подальшому, на підставі наказу №247 від 08.09.2022, переведений на посаду стрільця-зенітника зенітного ракетного взводу НОМЕР_2 механізованого батальйону; виключений зі списків частини 26.04.2023 на підставі наказу №108 у зв`язку з переведенням до нового місця служби).

У період з 28.04.2023 по 16.05.2025 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (правонаступник Радехівського/ ІНФОРМАЦІЯ_6 ), на посаді гранатометника відділення охорони взводу охорони. У спірний період з 28.04.2023 по 16.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є розпорядником бюджетних коштів, призначених для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 16.05.2025 №19 позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я (на підставі п.«б» ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу») та виключено зі списків особового складу.

Як видно з довідок про нарахування та утримання грошового забезпечення Військової частини НОМЕР_1 за 2022, 2023 роки та архівних відомостей ІНФОРМАЦІЯ_2 за 2023, 2024, 2025 роки, посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача нараховувались із використанням розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 (1762,00 грн).

Із наказу №19 від 16.05.2025 також вбачається, що при звільненні позивачу нараховано та виплачено: одноразову грошову допомогу при звільненні (за 38 повних календарних місяців служби); грошову компенсацію за 168 діб невикористаної відпустки (126 діб щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки та 42 доби додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки); грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік. Усі ці виплати обчислені виходячи з місячного грошового забезпечення, в основі якого – посадовий оклад та оклад за військовим званням, розраховані з прожиткового мінімуму 1762,00 грн.

У п.4 Наказу №19 від 16.05.2025 також зазначено про необхідність виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік із зазначенням її розміру. Однак, як вбачається з архівної відомості ІНФОРМАЦІЯ_2 за 2025 рік, вказана матеріальна допомога позивачу не нарахована та не виплачена.

27.11.2025 позивач направив на адресу обох відповідачів письмові запити з вимогою провести перерахунок та виплатити належні йому суми (поштове відправлення №7906901835939 за описом вкладення вручене ІНФОРМАЦІЯ_7 03.12.2025). Станом на день подання позову, відповіді від відповідачів не надійшло, перерахунок та доплата здійснені не були.

Уважаючи протиправними дії та бездіяльність відповідачів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №2011-XII).

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону №2011-XII).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону №2011-XII).

За приписами абз.1 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України видав постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 (далі – Постанова №704).

Згідно з п.2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до п.4 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова №103), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Постанова №103 набула чинності з 24.02.2018.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким внесені зміни до п.4 Постанови №704.

Наслідком скасування вказаних змін стало відновлення первинної редакції п.4 Постанови №704, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Враховуючи викладене, з 29.01.2020 чинною стала редакція п.4 Постанови №704, у якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 (яка є зразковою) сформульовано висновок, що з 01.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Такий правовий висновок надалі підтриманий у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 16.11.2022 у справі №120/648/22-а, від 06.02.2023 у справі №160/2775/22, від 13.03.2025 у справі №240/27296/21, від 16.10.2025 у справі №120/10479/24, а тому є сталим та послідовним.

Надалі, 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (далі – Постанова №481), пунктом 2 якої внесені зміни до п.4 Постанови №704 шляхом викладення абз.1 в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постанова №481 набрала чинності 20.05.2023, тобто з цієї дати Кабінет Міністрів України запровадив сталу розрахункову величину 1762,00 грн замість прив`язки до прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня календарного року.

Проте рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови №481 неправомірними та визнано протиправним і нечинним п.2 Постанови №481 стосовно внесення змін до п.4 Постанови №704.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 сформулював правовий висновок, згідно з яким до правовідносин, пов`язаних із обчисленням грошового забезпечення військовослужбовців у період дії Постанови №481, під час визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися п.4 Постанови №704 у первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою запроваджено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн.

Мотивуючи такий висновок, Верховний Суд виходив із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, закріплених у ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. З огляду на наведене, п.2 Постанови №481 стосовно внесення змін до п.4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Окремо Верховний Суд наголосив, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Указана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19 та від 10.01.2023 у справі №340/507/22.

Суд відхиляє посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 на те, що Постанова №481 втратила чинність лише з 18.06.2025, що нібито свідчить про правомірність її застосування у спірний період. Як було зазначено, суд не вправі застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того, чи був він чинним на момент виникнення спірних відносин, оскільки такий акт не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Підсумовуючи наведений аналіз нормативного регулювання, суд констатує, що:

- за період з 09.03.2022 по 19.05.2023 правовою підставою для застосування розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року» є відновлена первинна редакція п.4 Постанови №704, що набула чинності внаслідок скасування п.6 Постанови №103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022;

- за період з 20.05.2023 по 16.05.2025 – відсутність правових підстав для застосування п.4 Постанови №704 у редакції Постанови №481 внаслідок його невідповідності нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, що підтверджено правовим висновком Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24.

Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить висновку, що грошове забезпечення позивача з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням мало б визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не «на 01.01.2018». А саме: за період з 09.03.2022 по 31.12.2022 – виходячи з прожиткового мінімуму 2481,00 грн; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 – 2684,00 грн; за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 – 3028,00 грн; за період з 01.01.2025 по 16.05.2025 – 3028,00 грн.

Відтак, дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 09.03.2022 по 26.04.2023 та дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є розпорядником бюджетних коштів та здійснює нарахування і виплату грошового забезпечення військовослужбовцям підпорядкованих районних територіальних центрів, щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 28.04.2023 по 16.05.2025 у заниженому розмірі (із застосуванням розрахункової величини 1762,00 грн) є протиправними. З тих самих мотивів відповідачами неправильно нараховувались у спірний період інші щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення, розмір яких в силу вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі – Порядок №260), залежав від розміру місячного грошового забезпечення.

Тому похідні вимоги про спонукання відповідачів до перерахунку та виплати належного позивачу грошового забезпечення за вказані періоди є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо вимог про матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

Відповідно до підп.3 п.5 Постанови №704, керівникам державних органів надано право в межах асигнувань на грошове забезпечення надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їхнього місячного грошового забезпечення.

Порядок виплати такої допомоги деталізовано у Розділі XXIV Порядку №260.

Згідно з п.1 Розділу XXIV Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, один раз на рік за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Відповідно до п.2 Розділу XXIV Порядку №260, фактичний розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України з урахуванням пропозицій начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Системний аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою щомісячною чи щорічною складовою грошового забезпечення, а становить додаткову виплату дискреційного характеру. Її надання залежить від трьох умов, які мають існувати одночасно: подання військовослужбовцем особистого рапорту з обґрунтуванням підстав; рішення командира (начальника) у формі наказу із зазначенням у ньому розміру допомоги; наявність фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі.

Суд враховує, що у п.4 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 16.05.2025 №19 безпосередньо зазначено про необхідність виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік із зазначенням її розміру. Тим самим командир (начальник), що уповноважений на прийняття відповідного рішення, реалізував своє дискреційне повноваження та видав наказ про надання позивачу цієї виплати у конкретно визначеному розмірі.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, видання такого наказу свідчить про наявність усіх передумов, з якими Порядок №260 пов`язує виникнення у військовослужбовця права на отримання матеріальної допомоги.

Поряд з тим, як вбачається з архівної відомості ІНФОРМАЦІЯ_2 за 2025 рік, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік позивачу не нарахована та не виплачена. Доказів зворотного відповідачами до матеріалів справи не надано.

Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить висновку, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, передбаченої п.4 Наказу №19 від 16.05.2025, є протиправною.

Як наслідок, похідна вимога про зобов`язання нарахувати та виплатити цю допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог до Військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III, з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (далі – Закон №1282-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078).

Відповідно до п.2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

За змістом абз.1 п.5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абз.2 п.5 Порядку №1078).

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21, з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, оскільки саме з 01.03.2018 року набрала чинності Постанова №704, якою затверджено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач, ОСОБА_2 , був призваний на військову службу 09.03.2022 року, тобто значно пізніше ніж 01.03.2018 року, коли набрала чинності Постанова №704. Відтак, на момент призначення позивача на посаду посадовий оклад, встановлений Постановою №704, вже діяв, і у межах спірного періоду (09.03.2022 – 26.04.2023) внаслідок законодавчих змін не підвищувався.

Доводи позивача про те, що базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін мають бути січень 2022 року у зв?язку з підвищенням прожиткового мінімуму, є помилковими. За правилами п.5 Порядку №1078 у редакції, чинній з 01.12.2015 року, для визначення місяця підвищення доходу значення має саме підвищення тарифних ставок (окладів). Підвищення прожиткового мінімуму, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, само по собі не є підвищенням тарифних ставок (окладів) військовослужбовців у розумінні п.5 Порядку №1078.

Окрім того, у період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року дія Закону №1282-XII була зупинена. Так, абз.18 п.3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 року №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення». Відтак, підприємства, установи та організації у 2023 році звільнені від обов?язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення).

Що стосується індексації-різниці відповідно до абз.абз.3-6 п.5 Порядку №1078 у період з 09.03.2022 року по 31.12.2022 року, то для її застосування необхідно, щоб у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу був меншим за суму можливої індексації. Право на отримання індексації-різниці, виходячи із суми можливої індексації 4463,15 грн, мали ті військовослужбовці, які проходили військову службу щонайменше у лютому 2018 року, отримували грошове забезпечення на підставі попередньої Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294, і за наслідками набрання чинності Постанови №704 з 01.03.2018 року загальний грошовий дохід яких не збільшився. Оскільки у позивача відсутній розмір доходу за лютий 2018 та березень 2018 року на військовій службі, відсутня і можливість настання обставини, за якої розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнював або був меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.04.2024 року у справі №160/2481/23.

Поточна індексація грошового забезпечення у період з 09.03.2022 року по 31.12.2022 року нараховується із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення тарифних ставок (окладів) та виплачується за умови перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації 103 відсотка. Доказів того, що поточна індексація позивачу за цей період не нараховувалась чи виплачувалась у меншому розмірі, ніж передбачено Порядком №1078 із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу, матеріали справи не містять.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 09.03.2022 року по 26.04.2023 року та про зобов?язання нарахувати і виплатити таку індексацію слід відмовити.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум, належних при звільненні.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Статтею 1 Закону №2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно із ст.2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до норм ст.ст.3, 4 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159, відповідно до п.2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Як визначено в п.3 Порядку №159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Згідно з п.4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу цих правових норм слід зробити висновок, що основними умовами для виплати компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (в тому числі одноразової грошової допомоги) та 2) виплата нарахованих доходів.

При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу і обчислюється за кожен місяць періоду невиплати доходу.

Тобто законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.01.2023 року у справі №200/10176/19-а та від 31.07.2024 року у справі №480/1704/19.

Оскільки спірні суми грошового забезпечення відповідачем ще не нараховані і не виплачувались, то суд вважає, що у спірних відносинах не настала обставина, з якою закон пов`язує виникнення у відповідача обов`язку здійснити нарахування й виплату компенсації втрати частини доходів. А, відтак, позовні вимоги в цій частині є передчасними.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.08.2024 року у справі №200/63/23 та Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 10.06.2024 року у справі №380/18671/24.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 09.03.2022 по 26.04.2023 (включно) із застосуванням для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням заниженої розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) належного грошового забезпечення (включаючи посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію, додаткову винагороду та інші види) за період з 09.03.2022 по 26.04.2023 (включно), визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: за період з 09.03.2022 по 31.12.2022 – виходячи з мінімуму 2481,00 грн; за період з 01.01.2023 по 26.04.2023 – виходячи з мінімуму 2684,00 грн; на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28.04.2023 по 16.05.2025 (включно) із застосуванням для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням заниженої розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28.04.2023 по 16.05.2025 (включно), визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 01.01.2023 – 2684,00 грн, на 01.01.2024 – 3028,00 грн, на 01.01.2025 – 3028,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснити перерахунок та виплату належних ОСОБА_1 при звільненні виплат, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, обчисленого з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 (3028,00 грн), а саме: одноразової грошової допомоги при звільненні (у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 38 повних календарних місяців служби); грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік; грошової компенсації за 168 діб невикористаної відпустки (126 діб щорічної основної та 42 доби додаткової як учаснику бойових дій), з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.