Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №380/1338/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 рокусправа № 380/1338/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

у с т а н о в и в:

Військова частина НОМЕР_2 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач), у якому просить:

- стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 182 028 грн 50 коп. (сто вісімдесят дві тисячі двадцять вісім) гривень 50 копійок під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

В обґрунтуванні зазначено, що старший сержант ОСОБА_1 після виписки з лікувального закладу 23.05.2022 року умисно не повернувся до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та з 24.05.2022 по теперішній час протиправно перебуває поза межами місця служби без поважних причин, приховуючи свою належність до ЗСУ. Своїми діями він ввів в оману командування, внаслідок чого за травень, червень та липень 2022 року йому було надмірно нараховано та виплачено грошове забезпечення і додаткову винагороду на загальну суму 182 028,50 грн (що підтверджується довідкою фінансово-економічної служби № 1002 від 12.11.2025 та актом службового розслідування № 1304 від 07.12.2025). Відповідно до пунктів 12, 15 розділу І та розділу XVI Порядку № 260, а також доручень Міністра оборони щодо Постанови КМУ № 168, у разі відсутності на службі без поважних причин або самовільного залишення частини виплата грошового забезпечення та додаткових винагород не здійснюється і призупиняється. Оскільки виплата відбулася через недобросовісність набувача, яка виключає застосування обмежень статті 1215 Цивільного кодексу України, ці кошти є безпідставно одержаними і згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України підлягають стягненню на користь позивача.

Судом 30.01.2026 року подано запит в порядку ст.171 КАС України щодо інформації про зареєстроване місце проживання позивача.

Відповіддю з Західного міжрегіонального управління ДМС вказано, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді від 16.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Вказана ухвала була надіслана відповідачу рекомендованим листом, проте такий вернувся на адресу суду без відмітки про отримання.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.04.2022 № 91, старший сержант ОСОБА_1 (Відповідач) прибув із військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_3 для подальшого проходження військової служби, з “02” квітня 2022 року зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і визнаний таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою: в розпорядження командира сержантом резерву резервної роти військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2022 № 128, старший сержант ОСОБА_1 , визнаний таким, що з “09” травня 2022 року вибув на лікування до Краматорської міської лікарні № 3 м. Краматорськ Донецької області.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.06.2022 № 151 старший сержант ОСОБА_1 , сержант резерву резервної роти військової частини НОМЕР_1 , відповідно до пункту 116 підпункту 15, 16 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з “01” червня 2022 року увільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_6 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.12.2022 № 362 старший сержант ОСОБА_1 , військовослужбовця в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_6 , який з “09” травня 2022 року вибув на лікування, визнано таким, що станом на “27” грудня 2022 року не повернувся до військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, на телефонні дзвінки не відповідає, медичні документи надані не були, місцезнаходження невідомо.

За фактом нез`явлення на службу з лікувального закладу старшого сержанта ОСОБА_1 , проведено службове розслідування, в рамках якого встановлено, що Відповідач відповідно до документу на супровід поранених та хворих військовослужбовців з медичної роти військової частини НОМЕР_6 від 10.05.2022 направлений до ВМКЦ СР м. Дніпро для подальшого лікування. 10.03.2023 за вх. №3369 з ВМКЦ м. Дніпро надійшла відповідь на запит №694/1059 від 20.02.2023 про те, що старший сержант ОСОБА_1 був 10.05.2022 на стаціонарному огляді у військової частині НОМЕР_7 , направлений на стаціонарне лікування до ДЗ “ДКЛ станції Дніпропетровськ ДП” Придніпровської залізниці, де перебував на лікуванні з 10.05.2022 по 23.05.2022. 23.05.2022 виписаний до військової частини, але до військової частини НОМЕР_1 не повернувся. Таким чином, старший сержант ОСОБА_1 не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов`язків несення військової служби, діючи умисно, не з`явився на службу з лікувального закладу ВМКЦ СР м. Дніпро, у період з 24.05.2022 по теперішній час, тобто протягом всього часу незаконного перебування за межами місця служби, з метою ухилитися від проходження військової служби в умовах воєнного стану, переховується від правоохоронних органів та приховує від оточуючих свою належність до Збройних Сил України. Крім того, усвідомлюючи всю протиправність своїх дій та маючи можливість повернутися до місця служби, останній ніяких заходів для цього не вживає та проводить час на власний розсуд.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.04.2023 №448 “Про підсумки службового розслідування стосовно старшого сержанта ОСОБА_1 за фактом нез`явлення вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу” старшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення – оголошено сувору догану. Зобов`язано начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 здійснити перевірку нарахованого та виплаченого старшому ОСОБА_3 грошового забезпечення.

12.11.2025 за вх. № 24013/р до командування військової частини НОМЕР_1 надійшов начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_4 про те, що відповідно до вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.04.2023 № 448 “Про підсумки службового розслідування стосовно старшого сержанта ОСОБА_1 за фактом нез`явлення вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу”, нею було проведено перевірку нарахованого та виплаченого військовослужбовцю в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_6 старшому сержанту ОСОБА_1 грошового забезпечення і додаткової винагороди, в результаті якої виявлено факти надмірно виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди.

На підставі вказаного рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 14.11.2025 виданий наказ № 1006 “Про призначення службового розслідування стосовно старшого сержанта ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення і додаткової винагороди за травень, червень та липень 2022 року старшому сержанту ОСОБА_1 ”.

У ході проведення службового розслідування встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2022 № 128, старшого сержанта ОСОБА_1 , сержанта резерву резервної роти військової частини НОМЕР_1 визнано таким, що з 09.05.2022 року вибув на лікування до Краматорської міської лікарні № 3 м. Краматорськ Донецької області та 10.05.2022 етапом медичної евакуації його було переведено до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_7 ), для подальшого лікування. З метою контролю особового складу який знаходився на лікуванні (станом на той час) тимчасово виконуючий обов`язки командира резервної роти військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_5 здійснював телефонні дзвінки старшому сержанту ОСОБА_1 , з кінця травня 2022 по першу половину грудня 2022, старший сержант ОСОБА_1 , на телефонні дзвінки відповідав, але на кінець грудня 2022 вищезазначений військовослужбовець на телефонні дзвінки не відповідав, документів, що підтверджували б його перебування на лікуванні не надав та не прибув до військової частини НОМЕР_1 . 20.02.2023 за вих № 694/1059 командир військової частини НОМЕР_1 надіслав запит командиру ВМКЦ СР м. Дніпро, щодо надання виписного епікризу військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 1998 р.н., який після евакуації з військової частини НОМЕР_6 (медична рота) був переведений до їхнього медичного закладу. 07.03.2023 за вих. № 555/1148 від командира ІНФОРМАЦІЯ_2 , командиру військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь на запит, відповідно до якої стало відомо, що старший сержант ОСОБА_1 , 10.05.2022 прибувши до ВМКЦ СР м. Дніпро, в цей же день по розподілу потрапив на стаціонарне лікування до ДЗ “ДКЛ станції Дніпропетровськ ДП” Придніпровської залізниці, де лікувався по 23.05.2022 та був виписаний до військової частини для подальшого проходження військової служби, але до військової частини НОМЕР_1 він не прибув, тобто ухиляється від виконання обов`язків військової служби у період з 24.05.2022 по теперішній час. Вищевказаними діями старший сержант ОСОБА_1 , ввів в оману командування військової частини НОМЕР_1 не доповівши про своє дійсне місцезнаходження, внаслідок чого йому здійснювались надлишкові нарахування та виплати грошового забезпечення протягом часу поки не було встановлено факт його ухилення від виконання обов`язків військової служби.

07.12.2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 був виданий наказ №1304 (з основної діяльності) “Про підсумки службового розслідування стосовно старшого сержанта ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення і додаткової винагороди за травень, червень та липень 2022 року старшому сержанту ОСОБА_1 ” Вказаним наказом вирішено вважати встановленим факт неналежного виконання Відповідачем обов`язків військової служби, що призвело до надлишкової виплати грошового забезпечення старшому сержанту ОСОБА_1 за травень, червень, липень 2022 року, а також додаткової винагороди за травень, червень, липень 2022 року.

Вказане зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі Закон №2011).

Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. На підставі частини першої статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Повертаючись до обставин справи, суд встановив, що під час службового розслідування встановлений факт нез`явлення з лікувального закладу старшого сержанта ОСОБА_1 до розташування Військової частини без поважних причин.

Згідно з довідкою від 12.11.2025 року №1002 по старшому сержанту ОСОБА_1 загальна сума переплати становить 182028,50 грн. Детальний розрахунок:

Переплата за травень 2022 року:

- по грошовому забезпеченню з урахуванням податків – 55776,59.;

Переплата за червень 2022 року:

- по грошовому забезпеченню з урахуванням податків – 63097,17.;

Переплата за липень 2022 року:

- по грошовому забезпеченню з урахуванням податків – 63154,74.;

Разом переплата травень-липень2022 року становить 182028,50. (з урахуванням зайво перерахованих податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску).

Суд у межах спірних правовідносин не здійснює перевірку дій посадових осіб Військової частини, які нараховували та виплачували кошти відповідачу під час його фактичної відсутності у військовій частині.

Разом із тим, суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на службі без поважних причин, проте отримував грошове забезпечення. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення, в сумі 182028,50 грн.

Щодо доводів відповідача, що такий перебував на лікуванні, суд зазначає, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2022 № 128, старшого сержанта ОСОБА_1 , сержанта резерву резервної роти військової частини НОМЕР_1 визнано таким, що з 09.05.2022 року вибув на лікування до Краматорської міської лікарні № 3 м. Краматорськ Донецької області та 10.05.2022 етапом медичної евакуації його було переведено до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_7 ), для подальшого лікування. З метою контролю особового складу який знаходився на лікуванні (станом на той час) тимчасово виконуючий обов`язки командира резервної роти військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_5 здійснював телефонні дзвінки старшому сержанту ОСОБА_1 , з кінця травня 2022 по першу половину грудня 2022, старший сержант ОСОБА_1 , на телефонні дзвінки відповідав, але на кінець грудня 2022 вищезазначений військовослужбовець на телефонні дзвінки не відповідав, документів, що підтверджували б його перебування на лікуванні не надав та не прибув до військової частини НОМЕР_1 .

Доказів щодо оскарження чи скасування означених наказів в матеріалах справи не міститься, а сторонами не надано.

Відтак, з урахуванням п.15 Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Отже, в силу вищевказаних вимог Цивільного Кодексу України такі кошти підлягають поверненню платнику.

За приписами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у цій справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 182 028грн 50 коп. під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають..

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

1.Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення коштів – задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 182 028 грн 50 коп. (сто вісімдесят дві тисячі двадцять вісім) гривень 50 копійок під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна