Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №320/51070/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Київ справа №320/51070/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі по тексту також відповідач, НАЗК), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виражається у невиключенні відомостей про позивача з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення;

- зобов`язати відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, шляхом виключення з такого Реєстру даних про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомила, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.04.2019 у справі №761/13933/19 її було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Штраф був сплачений позивачем.

Позивач наголошує на тому, що в силу положень КУпАП вона вважається такою, що не піддана адміністративному стягненню.

Означені обставини слугували підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки вилучення інформації з Реєстру з підстав, не передбачених законодавством, неможливо.

Відповідач стверджує, що єдиною підставою, відповідно до якої стосовно позивача можуть бути вилучені відомості з Реєстру, є скасування в судовому порядку постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 12.04.2019 у справі №761/13933/19.

Відповідач наголосив на тому, що нормами КУпАП не регулюється порядок формування та ведення Реєстру, що виключає можливість застосування його положень як підстави вилучення відомостей про особу із Реєстру.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також відповідачем подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що Законом України від 17.06.2025 №4496-ІХ було внесено зміни, зокрема щодо строків зберігання відомостей в Реєстрі, якими встановлено чіткі строки зберігання відомостей в Реєстрі.

Відповідач пояснив, що згідно означених змін відомості щодо накладення на позивача адміністративного стягнення підлягають виключенню з Реєстру.

Відповідач зазначив, що на виконання вимог Закону №4496-ІХ ним було вилучено відомості щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення з Реєстру, а тому відсутній предмет позову.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 09.09.2004.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 12.04.2019 у справі №761/13939/19 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172-6КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.

Наявною в матеріалах справи копією квитанції від 25.04.2019 №0.0.1337955577.1 підтверджено сплату позивачем штрафу у розмірі 850,00 грн.

Запитом від 15.04.2024 позивач звернулась до НАЗК про надання інформації щодо причин перебування її в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення з наданням роз`яснень щодо процедури виключення особи з Реєстру.

Листом НАЗК від 12.06.2024 №49-08/43003-24 роз`яснило, що станом на 12.06.2024 до НАЗК не надходила ухвала суду про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення у справі №761/13933/19 стосовно позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для вилучення відомостей з Реєстру.

Зауважено, що факт внесення особи до Реєстру не породжує стосовно неї жодних правових наслідків та не порушує конституційні, цивільні, трудові, господарські, соціальні, тощо, права людини.

З Витягу з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення від 02.12.2024 вбачається про наявність відносно позивача запису про вчинення нею адміністративного правопорушення (частина перша статті 172-6 КУпАП) відповідно до рішення 12.04.2019 у справі №761/13933/1912.04.2019 у справі №761/13933/19.

З долученої до додаткових пояснень відповідач від 06.08.2025 роздруківки з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення інформація щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення відсутня.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невилучення з Реєстру інформації про вчинення адміністративного правопорушення, позивач звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII (далі по тексту також - Закон №1700-VII, в редакції, чинній на час звернення позивача до НАЗК із запитом від 15.05.2024).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1700-VII, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 11 Закону №1700-VII до повноважень Національного агентства належить забезпечення ведення Єдиного порталу повідомлень викривачів, Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.

Частиною першою статті 59 Закону №1700-VII визначено, що відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, що формується та ведеться Національним агентством. Відомості про осіб, які входять до особового складу органів, що провадять оперативно-розшукову або розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність, належність яких до вказаних органів становить державну таємницю, та яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, вносяться до розділу з обмеженим доступом Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.

Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, порядок його формування та ведення затверджуються Національним агентством.

Відомості про фізичних осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, протягом трьох робочих днів з дня надходження з Державної судової адміністрації України до Національного агентства електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відомості про накладення дисциплінарного стягнення за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, протягом трьох робочих днів з дня надходження до Національного агентства від кадрової служби державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації завіреної в установленому порядку паперової копії наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Рішенням НАЗК від 09.02.2018 №166, зареєстрованим в Мін`юсті 21.03.2018 за №345/31797, затверджено Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення (далі по тексту також - Положення №166), яке визначає порядок формування, ведення Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення (далі - Реєстр), та надання відомостей з нього.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення №166 підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, є:

1) електронна копія рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень;

2) засвідчена в установленому порядку паперова копія розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІ Положення №166 підставами для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, є:

1) ухвала суду про скасування вироку;

2) винесення виправдувального вироку;

3) відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження;

4) скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення;

5) розпорядчий документ або судове рішення про скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення;

6) заява особи, яка з 24 лютого 2022 року до припинення або скасування воєнного стану брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у складі Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Особа надсилає до Національного агентства разом із заявою про вилучення відомостей з Реєстру (додаток 4) копію паспорта, військово-облікового документа (іншого документа, що посвідчує особу військовослужбовця та підтверджує її безпосередню участь з 24 лютого 2022 року до припинення або скасування воєнного стану у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України) та згоду на обробку персональних даних.

Перевірку інформації щодо залучення особи здійснює Реєстратор шляхом надсилання протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви особи про вилучення відомостей з Реєстру запиту до відповідного органу. Такий запит розглядає відповідний орган протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. У разі підтвердження інформації щодо залучення особи Реєстратор вилучає відомості з Реєстру протягом п`яти робочих днів з дня отримання підтвердження відповідного органу.

У разі якщо запитувану Реєстратором інформацію неможливо отримати у зв`язку з її перебуванням на тимчасово окупованих територіях України, заява особи розглядається після відновлення можливості отримати таку інформацію, про що письмово повідомляється ця особа.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що підставою для внесення до Реєстру відомостей про вчинення позивачем адміністративного правопорушення слугувала постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 12.04.2019 у справі №761/13939/19, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172-6КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.

При цьому, станом на дату звернення позивача до НАЗК із запитом від 15.05.2024 про надання інформації були відсутні підстави для вилучення відносно неї з Реєстру інформації про вчинення адміністративного правопорушення, про що позивача було повідомлено листом від 12.06.2024.

Водночас, суд зазначає, що Законом України від 17.06.2025 №4496-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо підвищення відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення», яким, зокрема, статтю 59 Закону України «Про запобігання корупції» доповнено частиною четвертою такого змісту:

« 4. Строк зберігання відомостей в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, становить:

1) відомостей про притягнення до цивільно-правової відповідальності фізичної особи за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень - один рік;

2) відомостей про накладення адміністративного стягнення на фізичну особу за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення - один рік;

3) відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності фізичної особи за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень - до погашення або зняття судимості з особи;

4) відомостей про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення, - п`ять років.

Після закінчення строків, визначених цією частиною, відомості про особу в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, підлягають виключенню».

Тобто, враховуючи, що з дати внесення відносно позивача інформації про вчинення нею адміністративного правопорушення до Реєстру минуло більше року, після набрання чинності Законом №4111-ІХ у НАЗК виникли підстави для вилучення означеної інформації з Реєстру.

Відповідачем 12.08.2025 було подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що після набрання чинності Законом №4111-ІХ інформацію відносно позивача про вчинення нею адміністративного правопорушення було вилучено з Реєстру, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи роздруківку з Реєстру.

Судом встановлено, що станом на дату винесення рішення у цій справі відносно позивача відсутні відомості про вчинення нею адміністративного правопорушення в Реєстрі, оскільки вони були вилучені відповідачем після набрання чинності положеннями Закону №4111-ІХ, яким внесено зміни до Закону №1700-VII шляхом встановлення строків зберігання відомостей в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб`єктивного права; пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику.

Крім цього, особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені і в результаті визнання тих чи інших дій та/або бездіяльності майнові права чи інтерес заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Отже, за вищезазначеними правовими нормами обов`язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, а відсутність такої умови є самостійною підставою для відмови у позові. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Такої ж позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.

Водночас відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію також викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Суд звертає увагу на те, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що станом на дату звернення позивача до НАЗК із запитом про надання інформації щодо вилучення відносно неї інформації з Реєстру у відповідача були відсутні правові підстави для задоволення такої вимоги. В свою чергу, станом на дату винесення рішення у цій справі в силу внесених Законом №4111-ІХ змін відповідачем було вилучено з Реєстру інформацію відносно вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що, в свою чергу, свідчить про відсутність порушених прав та інтересів позивача.

Як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог як таких, що не підтверджені документально та нормативно.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити про відсутність підстав для закриття провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України з огляду на те, що вилучення відносно позивача інформації з Реєстру не є виправленням суб`єктом владних повноважень порушень, які оскаржуються в межах цієї справи, а вчинені виключно на виконання положень Закону №4111-ІХ, яким було внесено зміни до Закону №1700-VII шляхом встановлення строків зберігання відомостей в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення. До внесення відповідних змін у відповідача були відсутні правові підстави для вилучення з Реєстру інформації стосовно позивача, що свідчить про відсутність протиправної бездіяльності відповідача станом на момент звернення до суду.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.