Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №320/49301/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м. Київ справа №320/49301/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) Ф-34148-2615У від 03.06.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач має право на заняття адвокатською діяльністю, про що видано відповідне свідоцтво. З 09.11.2012 року перебуває на обліку як платник єдиного внеску за видом економічної діяльності по КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права». Водночас за період нарахування єдиного соціального внеску позивач перебував у трудових відносинах за основним місцем роботи (на умовах повного робочого часу) на підприємстві, яке в свою чергу, виплачувало позивачу заробітну плату, отримувало та перераховувало до відповідних бюджетів усі обов`язкові платежі, в тому числі ЄСВ, а саме: з 01.04.2018 року по 10.12.2021 року ТОВ «ТАС АГРО» на посаді Начальника юридичного відділу. Отже, за період 1-4 квартал 2020 року ТОВ «ТАС АГРО», з яким позивач перебував у трудових відносинах у вказаний період, нараховано на заробітну плату єдиний внесок, виходячи з бази нарахування єдиного внеску, встановленого статтею 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у розмірі 22 %. Так, роботодавець сплатив за період 1-4 квартал 2020 року єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 124 766,41 грн.

Позивач зауважує, що нараховані та сплачені суми ЄСВ є значно більшими (у 10 разів) за мінімальний страховий внесок, встановлений на 2020 рік. За весь період перебування на обліку позивач не здійснював та не здійснює незалежну професійну діяльність поза межами ТОВ «ТАС АГРО», як самозайнята особа, та не отримував і не отримує дохід від такої діяльності. Рахунки у банківських установах для здійснення такої діяльності також не відкривалися.

Враховуючи вищевикладене, позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховувався та сплачувався роботодавцем у розмірі не менше мінімального, а тому у позивача відсутній був обов`язок по сплаті вказаного внеску як особою, що має право здійснювати адвокатську діяльність, оскільки фактично позивач був найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/49301/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

В матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом №5274 від 28.09.2012 року, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру» на підставі рішення КМКДКА від 23.09.2012 року №29-23-29.

На звернення позивача із заявою від 27.05.2025 року щодо приведення інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску за кодом бюджетної класифікації 71040000 (далі -ІКП) у відповідність відповідачем надіслано листа №58874/6/26-15-24-01-09-05 від 12.06.2025 року, в якому повідомлено, що при проведенні аналізу ІКП встановлено нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі на загальну суму 38888,74 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 8448,0 грн, за 2018 рік 9828,72 грн (щоквартально в сумі 2457,18 грн), за 2019 рік - 11016,72 грн (щоквартально в сумі 2754,18 грн), за січень- лютий 2020 року -2078,12 грн, червень 2020-1039,06 грн, 3 кв. 2020-3178,12 грн, 4 кв. 2020 - 3300,00 грн, у розмірі мінімального страхового внеску за місяць. Станом на дату надання відповіді, на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2019 по справі № 640/13334/19 (набуло законної сили 05.12.2019) ІКП позивача приведена у відповідність, а саме знято нарахування єдиного внеску на загальну суму 29293,44 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 8448,0 грн, за 2018 рік - 9828,72 грн (щоквартально в сумі 2457,18 грн), за 2019 рік – 11016,72 грн (щоквартально в сумі 2754,18 грн). Водночас нарахування за 2020 рік в сумі 9595,30 грн підлягає сплаті на загальних підставах.

Відповідно до відомостей з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , останній у період з 01.02.2018 року по 10.12.2021 року перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО» на посадах в юридичному відділі.

Доходу від незалежної професійної діяльності позивач у 2020 році не отримував, що підтверджується відомостями, відображеними позивачем у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік.

У період з січня 2017 року по грудень 2020 року включно за позивача сплачувався єдиний соціальний внесок Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО», згідно виданої ним довідки від 22.05.2025 року №ТА18.

Згідно вимоги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) Ф-34148-2615У від 03.06.2025 року у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску відповідно статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС, яка становить 9 595, 30 грн.

Не погоджуючись з вимогою відповідача щодо сплати єдиного внеску позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Виключно Законом № 2464-VI визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (пункт 2 стаття 2 Закону №2464-VI).

В розумінні статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 цієї ж статті застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI).

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є, зокрема:

1) роботодавці;

4) фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів);

5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Частиною 1 статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується, серед іншого: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2).

За приписами частин 2 та 3 статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI) адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Проаналізувавши наведені вище положення законодавства, слід дійти висновку, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Поряд з цим, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Судом встановлено, що позивач отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та зареєстрований в контролюючому органі як платник податків та зборів.

В обґрунтування протиправності оскаржуваної вимоги позивач покликається на те, що у 2020 році працював як найманий працівник, перебуваючи у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО».

Так, із наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на суму 9 595, 30 грн сформована позивачу за її несплату у 2020 році, що фактично підтверджується листом №58874/6/26-15-24-01-09-05 від 12.06.2025 року. При цьому відповідачем враховано заборгованість зі сплати ЄСВ за період, протягом якого позивач перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО».

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО» у спірний період щомісяця нараховувало на суму заробітної плати єдиний соціальний внесок та сплачувало цю суму до бюджету. Відповідачем доказів протилежного суду не надано.

Суд зазначає, що оскільки у 2020 році позивач був найманим працівником та застрахованою особою, а отже платником єдиного соціального внеску за нього був роботодавець – страхувальник, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО».

Верховний Суд у постановах від 05.11.2018 року у справі №820/1538/17, від 27.11.2019 року (справа №160/3114/19) та від 05.03.2020 року (справа №824/509/19-а) досліджував проблематику питання щодо адміністрування Законом №2464-VІ єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, та у своїх рішеннях зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Наявність в особи Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує його право як адвоката на здійснення незалежної професійної діяльності, однак не є доказом безпосереднього здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Судом ж встановлено, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю у 2020 році реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у відповідний період нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї у відповідному періоді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом зокрема у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 05 грудня 2019 року (справа №260/358/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 27 лютого 2020 року (справа №0440/5632/18).

Відповідачем не доведено суду, що позивач у 2020 році був самозайнятою особою та здійснював незалежну професійну діяльність, що свідчить про протиправне нарахування до сплати суми єдиного соціального внеску за 2020 рік, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ф-34148-2615У від 03.06.2025 року протиправною та її скасування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДПС у місті Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) Ф-34148-2615У від 03.06.2025 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.