Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №260/7526/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2026 рокум. Ужгород№ 260/7526/25

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яким просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні інформації ОСОБА_1 на його інформаційний запит від 23.09.2025 року;

- зобов`язати відповідача надати позивачу запитувану інформацію згідно запиту від 23.09.2025 року.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з інформаційним запитом, яким просив надати інформацію про номери справ адміністративного судочинства, у яких військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України була або є стороною по справі та копію даного зареєстрованого запиту.

У подальшому отримав відповідь від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якій запитувана інформація не надана.

Позивач вважає таку відмову безпідставною та такою що порушує його права на отримання публічної інформації, яка знаходиться у розпорядника інформації - відповідача.

З урахуванням вищенаведеного, позивач вважає, що відповідачем порушено його право на отримання публічної інформації, гарантоване законом.

Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією адміністративного позову з додатками отримано 07.10.2025 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 36). Разом з тим, відповідачем не подано відзив на позовну заяву.

Суд констатує, що відповідно до ч. 4 ст. 159 неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23 вересня 2025 року звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з інформаційним запитом, відповідно до якого просив, на підставі статей 19, 34 Конституції України, статей 1, 3, 4, 5, п. 5 ст. 6, 13, 19, 20, 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», надати публічну інформацію, зокрема інформацію про номери справ адміністративного судочинства, у яких військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України була або є стороною по справі за період з 01.01.2022 р. по 23.09.2025 р. та копію даного зареєстрованого інформаційного запиту.

Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України направлено відповідь від 25 вересня 2025 року № 50/02/12-Г-134-Аз, відповідно до якої повідомляють, що відповідно до ч.1, 2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація у формі відкритих даних є загальнодоступною та розміщується у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення і подальше використання.

У вказаному листі відповідач зазначає, що для отримання запитуваної інформації про судові справи за участі військової частини НОМЕР_1 за вказаний період необхідно скористатися офіційним веб-порталом «Судова влада України».

Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частинами 2, 3 ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес регламентує Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. № 2939-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Публічна інформація, в розумінні ч. 1 ст. 1 Закону № 2939, - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 2939, право на доступ до публічної інформації гарантується, в тому числі, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 2939 передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Норми ст. 14 Закону № 2939 встановлюють наступні обов`язки розпорядників інформації: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Отже, публічною інформацією, розпорядником якої є суб`єкт владних повноважень, є вся зафіксована та задокументована на будь-яких носіях інформація, що перебуває або має перебувати у його володінні, незалежно від того, чи була вона створена ним самостійно чи отримана від інших суб`єктів.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 31.01.2020 р. у справі № 826/4222/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 2939, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч. 2 ст. 19 Закону № 2939).

Згідно з ч. 3, 4 ст. 19 Закону № 2939, запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Частиною 5 ст. 19 Закону №2939 передбачено, що запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Суд встановив, що ОСОБА_1 23 вересня 2025 року подав до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України запит на доступ до публічну інформацію в порядку Закону № 2939.

Частиною 1 ст. 20 Закону № 2939 встановлений обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 22 Закону № 2939 визначено виключний перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію. Так, зокрема, частиною 1 зазначеної статті передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону № 2939, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Аналізуючи наведені положення Закону № 2939, суд зауважує, що розпорядники інформації в межах встановленого даним Законом строку зобов`язані надавати та оприлюднювати публічну інформацію, зокрема, за запитами на інформацію, незалежно від того, чи стосується ця інформація запитувача інформації особисто.

Суд також зазначає, що однією з основних «ознак» публічної інформації є те, що вона повинна бути «готовою», тобто створеною на момент отримання запиту розпорядником. Закон № 2939 не регулює відносини зі створення інформації (надання витягів, довідок, пояснень, роз`яснень тощо). Розпорядник інформації зобов`язаний надати ту інформацію, яка вже існує і зафіксована на певному матеріальному носієві.

У пункті 1.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29 вересня 2016 року також роз`яснено, що «не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Відповідно до змісту листа від 25 вересня 2025 року № 50/02/12-Г-134-Аз відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації зі зазначенням необхідності скористатись офіційним веб-порталом «Судова влада України».

Проте суд не може погодитися з такою аргументацією відповідача, так, як, статтею 22 Закону № 2939 визначено виключний перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію, а відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону № 2939 у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено, в тому числі, мотивовану підставу відмови.

Разом з тим, суд констатує, що запитувана позивачем інформація в запиті від 23.09.2025 р. може підпадати під обмеження права на доступ до публічної інформації для забезпечення безпеки відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Враховуючим вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2022 р. № 263 та рекомендації Ради суддів України від 25.03.2022 р. № 11, з метою забезпечення безпеки учасників судового процесу та недопущення витоку інформації оборонного характеру, відомості про військові частини підлягають обмеженню на період дії воєнного стану.

Отже, враховуючи положення вищезазначених законодавчих норм, суд констатує, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України є розпорядником інформації.

З огляду на наведені норми та враховуючи те, що відповідач не надав жодних доказів наявності підстав для не надання інформації на відповідний запит, що передбачений положеннями ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема, що інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст. 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 цього Закону.

Виходячи з цього, суд робить висновок про порушення права позивача на отримання інформації.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 335/11624/19.

Таким чином, провівши правовий аналіз спірних правовідносин в частині ненадання запитуваної ОСОБА_1 інформації, суд вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням висновків суду.

Разом з тим, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд враховує те, що питання щодо розгляду по суті запиту на доступ до публічної інформації віднесено до компетенції розпорядника такої інформації. В спірних правовідносинах таким розпорядником є Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, тому саме вона, в першу чергу, зобов`язана перевірити поданий ОСОБА_1 запит на предмет дотримання норм Закону №2939 та наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні запитуваної інформації.

Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що для належного захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України розглянути поданий ОСОБА_1 запит від 23 вересня 2025 року у порядку, встановленому Законом № 2939.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити частково.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у наданні публічної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 23 вересня 2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) від 23 вересня 2025 року, у порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації» та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк