Додаткове рішення від 18 травня 2026 р. у справі №240/18989/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/18989/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 із позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку ОСОБА_2 з 19.07.2022 по 23.12.2023 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02 грудня 2021 року №1928-IХ станом на 01 січня 2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03 листопада 2022 року № 2710-IX станом на 01 січня 2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_2 з 19.07.2022 по 23.12.2023 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), грошової допомоги для оздоровлення та грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 та Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік” на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” з 19.07.2022 по день фактичної виплати.

Від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення частини позовних вимог.

Суд враховує, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що рішення у даній справі приймалося судом у письмовому порядку, а тому, відповідно до ч.3 ст.252 КАС України, розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі здійснюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглядаючи заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд дійшов наступних висновків.

Процесуальні питання, пов`язані з ухваленням додаткового судового рішення, врегульовані статтею 252 КАС України.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави вважати, що можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення виникає лише з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення, тобто невирішеність якихось питань, які необхідно було вирішити у рішенні.

Рішенням суду від 22.04.2026 у даній справі позов задоволено частково. У ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення з 19.07.2022 по 23.12.2023 з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 та Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік” на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

При цьому, судом не вирішено позовні вимоги щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", що є підставою для прийняття у справі додаткового рішення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд враховує наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Суд враховує останню правову позицію Верховного Суду у цій категорії спорів, яка викладена у постановах від 10.04.2025 у справі № 420/29059/24, від 14.05.2025 у справі № 160/672/24, від 03.12.2025 у справі № 520/25464/23 та від 08.12.2025 у справі № 420/13975/24.

Зокрема, Верховний Суд у своїх рішеннях виходить із того, що компенсація втрати частини доходів є спеціальною державною гарантією, спрямованою на відновлення реальної вартості грошового доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати, яка: нараховується на суму нарахованого, але невиплаченого доходу; має допоміжний характер від основного зобов`язання; відповідно до статті 4 Закону № 2050-ІІІ підлягає виплаті у місяці здійснення фактичної виплати заборгованості за відповідний період.

Факт нарахування, але невиплати грошового доходу свідчить про виникнення в особи матеріального права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ. Однак саме виникнення такого права не означає його порушення.

Відповідно до статті 2 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси, а не ті, порушення яких є лише можливим у майбутньому.

Так, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу за певний період, адже нарахування такого виду компенсації здійснюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого особі доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Законодавець чітко визначив, що обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості.

Саме тоді орган, який здійснює нарахування, набуває реальної можливості виконати або не виконати покладений на нього обов`язок щодо виплати компенсації.

Відповідно, лише з цього моменту може виникнути порушення права позивача на компенсацію, яке підлягає судовому захисту.

Закон № 2050-ІІІ не передбачає можливості присудження компенсації наперед, оскільки вона є правовим наслідком уже допущеного порушення строків виплати доходу. До моменту фактичної виплати заборгованості відповідний обов`язок не виникає, а відтак відсутні підстави для судового захисту. У зв`язку з цим вимоги про стягнення компенсації до настання такого моменту є передчасними.

Таким чином, хоча право особи на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ є безспірним у зв`язку з доведеним фактом нарахування, проте у разі, якщо це право на момент звернення до суду не було порушено (невиплата нарахованої пенсії), воно не може бути предметом судового захисту.

Суд не наділений повноваженнями зобов`язувати орган, який здійснює нарахування, виплачувати компенсацію до того, як відповідний юридичний обов`язок виникне, тобто до місяця фактичної виплати основної суми заборгованості.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2025 року у справі № 420/13975/24.

З урахуванням зазначеного, дана вимога не підлягає задоволенню, а тому у позові в цій частині слід відмовити.

Керуючись статтями 139, 242-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалити додаткове рішення.

У задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” з 19.07.2022 по день фактичної виплати - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повний текст складено 19.05.2026

Суддя Л.А.Шуляк