Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №200/2086/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року Справа№200/2086/26

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Шинкарьової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якому просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду скарги від 21.11.2025 позивача про видачу довідки про виключення з військового обліку за досягненням граничного віку на підставі п.4 ч.6 ст.37 Закону України, - «Про військовий обов`язок і військову службу», - від 25.03.1992 № 2232-Х11, - та надання інформації щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів .

Зобов`язати відповідача розглянути скаргу від 21.11.2025 позивача, - та надати архівну довідку (або витяг) про виключення позивача з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі на підставі п.4 ч.6 ст. 37 Закону України, - «Про військовий обов`язок і військову службу», - від 25.03.1992 № 2232-Х11, - та надати інформацію щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 03.08.2009 ІНФОРМАЦІЯ_2 був виключений з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі, що підтверджується відповідною відміткою у військовому квитку.

19.06.2025 позивач звернувся з інформаційним запитом, щодо отримання архівної довідки про виключення з військової служби, до ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами електронного зв`язку, відповідно Закону України «Про звернення громадян» та положення про архівну справу в ЗСУ. Електронне звернення оформлено відповідно вимог ст.5 Закону України "Про звернення громадян". Відповіді на запит протягом строків визначених законодавством, а саме протягом місяця, не було надано.

18.09.2025 позивачем було подано запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ), - щодо видачі архівної довідки та надання інформації щодо внесення даних до реєстру “Оберіг” про виключення позивача з військового обліку. Відповіді на повторне звернення також не було надано.

20.10.2025 позивачем було подано скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 відповіді щодо розгляду скарги не було надано.

25.11.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 зі скаргою на бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ненадання відповіді на його звернення. Станом на час подання позову (пройшло понад 30 днів) інформації про розгляд звернень, а також запитуваної інформації щодо отримання архівної довідки про виключення позивача з військового обліку, інформації щодо внесення даних до реєстру ”Оберіг” позивачу не було надано.

У зв`язку з чим звернувся із даною позовною заявою.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов до суду через систему "Електронний суд". Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 повністю відсутня. Звернення розглянуто у повній відповідності до Закону про звернення громадян, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII) та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі – Порядок № 1487). ІНФОРМАЦІЯ_6 є неналежним відповідачем у справі. Позовні вимоги спрямовані саме на ІНФОРМАЦІЯ_6 , хоча цей орган не наділений повноваженнями на вчинення дій, яких вимагає позивач.

У відповіді на відзив позивач наполягає на визнанні протиправною бездіяльністю відповідача щодо невчинення дій з перевірки та реагування на виявлені порушення, також наполягає наявності повноважень обласного ТЦК та СП щодо внесення змін до Реєстру.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно до військового квитка серії НОМЕР_1 позивач – ОСОБА_1 , 03.08.2009 був виключений з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі (сторінка військового квитка №26).

Позивач, шляхом направлення на електрону пошту відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із скаргою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.11.2025, в якій просив:

«1. Провести перевірку щодо неправомірних дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ), - та працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , - по поводу бездіяльності та халатного відношення до своїх службових обов`язків у нереагуванні та вирішенні питання по суті по зверненням громадян!

2. Зобов`язати працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ),- та працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати та надати мені довідку про виключення з військового обліку за досягненням граничного віку 45 років відповідно до норм чинного законодавства України та раніше чинного законодавства СРСР,- відповідно до п.п.4 ч.6 ст. 37 Закону України, - “Про військовий обов`язок і військову службу».

3. Надати мені письмову відповідь на Скаргу вказавши при цьому на вжиті заходи щодо неправомірних дій, та недопущення правопорушень працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) та працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 ! Крім цього у відповіді на Скаргу вказати чи були працівниками ТЦК та СП внесені відомості про виключення з військового обліку за досягненням граничного віку 45 років за часів СРСР до Державних реєстрів України відносно мене ОСОБА_1 !»

Доказів розгляду по суті скарги позивача від 21.11.2025 до матеріалів справи не долучено.

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо нерозгляду вказаної скарги позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Нормами ст.65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.

Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п.8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до п.2, 3 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими, визнані непридатними до військової служби, досягли граничного віку перебування в запасі, припинили громадянство України; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, обов`язки щодо ведення обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначені Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів " № 1951-VIII.

Відповідно до ст.1 Закону № 1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з ч.8, 9 ст.5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Отже, на районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено обов`язок вносити до Реєстру передбачені Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" актуальні відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У ч.1, 3 ст.14 Закону № 1951-VIII передбачено, що ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Відповідно до п.4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів або громадян України, звільнених у відставку із зазначених органів), громадянин України для внесення відповідних змін повинен скористатися засобами Порталу або особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення змін.

У разі невідповідності відомостей, зазначених у військово-обліковому документі у паперовій формі (зокрема відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу), відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, призовник, військовозобов`язаний або резервіст, який перебуває на військовому обліку, або громадянин України, який був виключений з військового обліку (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів або громадян України, звільнених у відставку із зазначених органів), повинен сформувати військово-обліковий документ в електронній формі відповідно до п. 6 цього Порядку. Зміни у військово-облікові документи у паперовій формі зазначених громадян України не вносяться, а військово-облікові документи у паперовій формі, відомості в яких не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вважаються недійсними.

Також суд зазначає про те, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Водночас, згідно припису ч. 3 ст. 7 Закону України № 393/96-ВР, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними.

Статтею 18 Закону № 393/96-ВР встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано ст. 15 Закону № 393/96-ВР, відповідно до якої, органи державної влади, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до норм ст.19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 30.07.2020 по справі № 826/3849/16 (адміністративне провадження №К/9901/8830/18, № К/9901/8833/18) за позовом фізичної особи до Національної поліції України, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання розглянути звернення позивача, дійшов наступних висновків щодо застосування норми права ст.15, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» від 07.02.2008 №109 (109/2008), до спірних правовідносин, згідно якої звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 28.02.2020 по справі № 1.380.2019.002548 (адміністративне провадження № К/9901/1030/20) вказав, що суб`єкт владних повноважень в будь-якому випадку зобов`язаний відреагувати на звернення позивача та надати йому відповідну відповідь, незалежно від того чи погоджується він із змістом такого звернення.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 21.11.2025 та жодної письмової відповіді на свою скаргу від відповідача позивач не отримав, що не спростовано відповідачем.

Станом на дату подання даного позову позивач відповіді на вищезазначену скаргу не отримав.

При цьому відповідач заперечуючи відносно задоволення позовних вимог, у відзиві на позов зазначив, що скаргу Позивача від 21.11.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 негайно (в межах 5 днів) направив за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_8 ) – органу, до виключної компетенції якого належить ведення персонально-якісного військового обліку та вирішення питань щодо конкретної особи. Вказує, що перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_9 розглянув скаргу по суті та надав Позивачу повну мотивовану відповідь від 24.11.2025 за вих.№08/02/3153.

Тобто, відповідач визнає обставини передачі скарги позивача іншому суб`єкту владних повноважень з порушенням термінів, визначених ч.3 ст.7 Закону України № 393/96-ВР.

Водночас, згідно з приписами ч.3 ст.7 Закону України № 393/96-ВР, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними.

Тобто, відповідачем не спростовуються обставини того, що відповідач не повідомив позивача про передачу його скарги іншому суб`єкту владних повноважень, імперативний обов`язок чого передбачений ч.3 ст.7 Закону України № 393/96-ВР.

При цьому у цитованій відповідачем нормі Закону чітко зазначено, що про таке пересилання «…. повідомляється громадянину, який подав звернення», проте відповідач не зазначив та відповідних доказів на підтвердження того, що він письмово повідомляв позивача про таку передачу його скарги від 24.11.2025 до суду не надав.

Відтак суд приходить до висновку, що відповідачем порушені імперативні приписи ч.3 ст.7 Закону України № 393/96-ВР.

У ст.19 Закону України №393/96-ВР встановлено обов`язки органів державної влади, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг громадян.

Зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги та письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

У ч.1 ст.20 Закону України №393/96-ВР визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Проте всупереч зазначених вимог відповідачем у відзиві не зазначено вчинених ним дій щодо перевірки скарги та письмового повідомлення позивача про розгляд його скарги у строк, встановлений ч.1 ст.20 Закону України №393/96-ВР, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач не заперечує факт ненадання позивачу відповіді на його скаргу в порядку, визначеному ст.19 Закону України №393/96-ВР та строки, визначені ст.20 Закону України №393/96-ВР.

Відтак суд приходить до висновку, що відповідачем не надано до суду належних, достовірних та допустимих доказів у розумінні ст.73-75 КАС України на підтвердження того, що скарга позивача була розглянута у порядку і строки, визначені Законом України №393/96-ВР.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з приписом ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з встановлених судом обставин та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що доводи відповідача не спростовують правомірності заявлених позивачем вимог та правильності обґрунтувань і підстав їх задоволення. Відповідачем не спростовано належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у розумінні ст.73-76 КАС України юридичні факти порушення відповідачем імперативних приписів Закону України «Про звернення громадян», що призвело к порушенню прав та охоронюваних Законом інтересів позивача через нерозгляд його скарги та ненаданні йому письмової відповіді на скаргу.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, позовні вимоги за даним позовом підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача , яка полягає у нерозгляді по суті надісланої письмової скарги позивача від 21.11.2025 і ненаданні позивачу письмової відповіді на неї, у порядку і строки визначені Законом України «Про звернення громадян» та зобов`язання відповідача розглянути по суті письмову скаргу від 21.11.2025, із наданням позивачу письмової відповіді на неї, у порядку і строки визначені Законом України «Про звернення громадян».

Щодо вимог зобов`язання відповідача надати архівну довідку (або витяг) про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі на підставі п.4 ч.6 ст. 37 Закону України, - «Про військовий обов`язок і військову службу», - від 25.03.1992 № 2232-Х11, та надати інформацію щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, суд вказує, що у даному випадку відповідачем ще не проводився розгляд по суті скарги позивача та не надавалась обґрунтована відповідь із висвітлених у даній скарзі питань, які поставлено позивачем.

Отже, позовні вимоги, які стосуються зобов`язання відповідача надати позивачу архівну довідку (або витяг) про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі на підставі п.4 ч.6 ст. 37 Закону України, - «Про військовий обов`язок і військову службу», - від 25.03.1992 № 2232-Х11 та надати інформацію щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, спрямовані "на майбутнє" та задоволенню не підлягають.

У ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивач від сплати судового збору звільнений, як особа з інвалідністю другої групи.

Інші судові витрати у справі відсутні, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у нерозгляді по суті надісланої письмової скарги ОСОБА_1 від 21.11.2025 і ненаданні ОСОБА_1 письмової відповіді на неї, у порядку і строки визначені Законом України «Про звернення громадян».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_10 розглянути по суті письмову скаргу ОСОБА_1 від 21.11.2025 року, із наданням ОСОБА_1 письмової відповіді на неї, у порядку і строки визначені Законом України «Про звернення громадян».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 19.05.2026.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова