Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №160/35554/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 рокуСправа №160/35554/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( далі-відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 (лист № 1553/10742 від 22.08.2025) про відмову у виплаті одноразової грошової винагороди ОСОБА_1 відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненаданні довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 :

розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.08.2025 щодо виплати одноразової грошової винагороди;

прийняти рішення про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 та забезпечити її фактичну виплату;

надати ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує наявністю права на отримання спірної винагороди як особі, яка у віці до 25 років прийнята на військову службу під час воєнного стану, дотепер проходить військову службу, брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних дій строком не менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою та отримав поранення під час проходження служби. Утім, відповідач протиправно заперечує це право посилаючись на те, що позивач проходив службу на небойових посадах служб забезпечення і не брав безпосередньої участі у бойових діях. Позивач таку відмову вважає безпідставною, та такою, що суперечить меті прийняття постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року, яка спрямована на стимулювання військовослужбовців, які уклали контракт на проходження військової служби у віці до 25 років.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/35554/25 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

29.12.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, поданий через Електронний суд, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх необґрунтованими. У відзиві зазначено, що позивач дійсно в період із 22.06.2022 по 07.06.2024 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , тобто був призваний на військову службу під час воєнного стану у віці до 25-ти років. Позивач 22.06.2022 був призначений на посаду діловоду відділення логістики штабу військової частини НОМЕР_1 . Під час проходження служби позивач був призначений на посаду спеціаліста оператора служби охорони державної таємниці, з якої і був виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 07.06.2024. Під час проходження служби позивач перебував на посадах, які входили до підрозділів забезпечення та не приймав безпосередню участь в бойових діях. 01.08.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (постанова КМУ №153). Військовою частиною НОМЕР_1 за результатами розгляду зазначеної заяви позивачу була направлена відповідь №1553/10742 від 22.08.2025 в якій зазначалось, що позивач проходив службу на небойових посадах служб забезпечення і не брав безпосередньої участі у бойових діях, тому і не має права на отримання винагороди. На час виникнення спірних правовідносин (подачі заяви), приписи постанови КМУ №153 встановлюють 5 (п`ять) обов`язкових умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 000 000 гривень (диспозиція правової норми). Однак, позивач не відповідає одному із п`яти критерієв, а саме: не брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних бойових дій. Щодо посилання позивача на наявність посвідчення учасника бойових дій та виписку з банківської картки позивача за період з 25.02.2022 по 31.12.2022 щодо нарахування грошового забезпечення, відповідач зауважив, що статус учасника бойових дій позивачу був наданий не за участь в бойових діях, а за участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Крім того, у 2022 році додаткова винагорода в розмірі 30000 виплачувалась усім військовослужбовцям, а в розмірі 100000 грн. тим, які беруть безпосередню участь як у бойових діях так і тим, які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачувалась позивачу саме за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. З огляду на викладене, позивач відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року не має права на отримання одноразової виплати в розмірі 1 000 000 гривень.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

Судом встановлено та учасниками справи не заперечується, що позивач з 22.06.2022 по 07.06.2024 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , тобто був призваний на військову службу під час воєнного стану у віці до 25-ти років, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 23.05.2022 року та є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 18.06.2023 року, виданого військовою частиною НОМЕР_4 на підставі п.19 ст.6.

Позивач 22.06.2022 був призначений на посаду діловоду відділення логістики штабу військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.06.2022 №35.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.06.2025 №189 старшого солдата ОСОБА_1 , спеціаліста-оператора служби охорони державної таємниці, виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

01.08.2025 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про включення його до списків на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Листом № 1553/10742 від 22.08.2025 відповідачем було надано відповідь, в якій останній відмовив у виплаті, посилаючись на те, що позивач проходив службу на небойових посадах служб забезпечення і не брав безпосередньої участі у бойових діях.

15.09.2025 року позивач через свого представника адвоката Хорошилова І.С. звернувся з адвокатським запитом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив надати довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом №1553/17943 від 27.11.2025 відповідачем повідомлено, що в період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 не приймав безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, оскільки займанні ним посади входять до складу підрозділів забезпечення. Зважаючи на вищевикладене, надати довідку про безпосередню участь солдата ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин не вбачається можливим.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII)).

За правилами ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", яка набула чинності 13.02.2025 року, пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі Постанова № 153).

Пізніше у вказану Постанову №153 Кабінетом Міністрів України двічі вносилися зміни:

- Постановою КМУ №387 від 01.04.2025 року, дата набрання чинності: 08.04.2025 (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»);

- Постановою КМУ №942 від 30.07.2025 року, дата набрання чинності: 07.08.2025 (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»).

Пунктом 3 Постанови № 153, чинної станом на 08.04.2025, установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Отже, із аналізу норм Постанови № 153, чинної станом на 08.04.2025, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, тобто станом на 13.02.2025, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які станом на 13.02.2025 були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців станом на 13.02.2025.

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Суд встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 22.06.2022 по 07.06.2024 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , тобто був призваний на військову службу під час воєнного стану у віці до 25-ти років, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 23.05.2022 року та є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 18.06.2023 року, виданого військовою частиною НОМЕР_4 на підставі п.19 ст.6.

Позивач 22.06.2022 був призначений на посаду діловоду відділення логістики штабу військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.06.2022 №35, а з 19.08.2024 року займав посаду спеціаліста-оператора служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.08.2024 №19.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.06.2025 №189 старшого солдата ОСОБА_1 , спеціаліста-оператора служби охорони державної таємниці, виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

01.08.2025 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про включення його до списків на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Листом № 1553/10742 від 22.08.2025 відповідачем було надано відповідь, в якій останній відмовив у виплаті, посилаючись на те, що позивач проходив службу на небойових посадах служб забезпечення і не брав безпосередньої участі у бойових діях.

15.09.2025 року позивач через свого представника адвоката Хорошилова І.С. звернувся з адвокатським запитом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив надати довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом №1553/17943 від 27.11.2025 відповідачем повідомлено, що в період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 не приймав безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, оскільки займанні ним посади входять до складу підрозділів забезпечення. Зважаючи на вищевикладене, надати довідку про безпосередню участь солдата ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин не вбачається можливим.

Чинне законодавство щодо проходження військової служби оперує такими поняттями як безпосередньої участі у бойових діях та безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Ці поняття не є тотожними, застосовуються незалежно один від одного та мають на увазі різні дій щодо виконання бойових (спеціальних) завдань.

Як зазначено вище, пункт 4 Постанови №153 передбачає виплату одноразової грошової винагороди тільки за безпосередню участь у бойових діях.

В свою чергу, за приписами статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII) бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Відповідно до розділу І «Загальновійськовий бій» Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України (Частина І - Бригада), формами воєнних дій угруповань військ, військових частин та підрозділів у воєнному конфлікті є операції, бойові дії, бої та удари.

Бойові дії організовані дії військових частин та підрозділів під час виконання бойових завдань; форма дій військових частин (підрозділів) для вирішення оперативних (тактичних) завдань у рамках операції угруповання військ (сил) або самостійно, а також між операціями (боями).

Відповідно до пункту 1 розділу 11 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, всебічне забезпечення бою полягає в організації та здійсненні заходів, які спрямовані на створення для бригади, її підрозділів сприятливих умов для виконання визначених бойових завдань.

В пункті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

В свою чергу, посади, які займав позивач передбачають наступне:

1) до обов`язків діловода відділення логістики штабу входить: організація та ведення документації відповідно до вимог військового законодавства; підготовка звітів та доповідей для керівництва; координація та контроль за виконанням наказів та розпоряджень; планування та організація зустрічей, нарад та інших подій; ведення відомостей про кадровий склад батальйону та їх зміни; забезпечення ділової листування та ведення архіву документів.

2) до обов`язків спеціаліста оператора служби охорони державної таємниці входить: здійснення шифрованого й машинного кодованого зв`язку; ведення реєстрації та обліку документів, матеріалів, що містять державну таємницю; своєчасне та якісне проведення технічного обслуговування засобів зв`язку; дотримання вимог керівних документів з питань охорони державної таємниці, забезпечення режиму секретності та шифрувальної роботи; виконання інших завдань гарантування безпеки державної таємниці, визначених законодавством і внутрішніми правилами служби.

Підсумовуючи вищевикладене, військовослужбовці зобов`язані виконувати лише покладені завдання, що у випадку позивача є несенням внутрішньої служби, а не бойових дії.

У зв`язку з чим, виконуючи завдання саме із забезпечення, позивач не приймав безпосередню участь у бойових діях, як це вимагається Постановою № 153.

За таких обставин, дослідивши наведені обставини в їх сукупності, суд зазначає, що позивач не має права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №153 від 11.02.2025, тому на відповідача не покладено обов`язок щодо її нарахування та виплати.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Крім того, судом не береться до уваги зауваження позивача, що доказами безпосередньої участі позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, є виписка з банківської картки позивача за період з 25.02.2022 по 31.12.2022, з якої видно регулярні виплати додаткової грошової винагороди за безпосередню участь у бойових діях, що здійснювалися відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та № 884 від 12.08.2022 (у відповідних редакціях), зокрема: 19.12.2022 – 70 650,76 грн (за листопад 2022 р., коментар: Hroshove zabezpechennia-Dodatkova vynahoroda v/s za lystopad 2022r.); 08.12.2022 – 44 136,86 грн (за листопад 2022 р., коментар: Hroshove zabezpechennia-H/z ta dodatkova vynahoroda za lystopad 2022r.); 25.11.2022 – 70 650,76 грн (за жовтень 2022 р., коментар: Hroshove zabezpechennia-Dodatkova vynahoroda za zhovten' 2022r.); 14.11.2022 – 43 996,01 грн (за жовтень 2022 р., коментар: Hroshove zabezpechennia-H/z ta dodatkova vynahoroda za zhovten' 2022r.); 31.10.2022 – 100 200,76 грн (за вересень 2022 р., коментар: Hroshove zabezpechennia-Dodatkova vynahoroda za veresen' 2022r.); 29.09.2022 – 61 534,53 грн (за серпень 2022 р., коментар: Hroshove zabezpechennia-Dodatkova vynahoroda za serpen' 2022r.); 19.09.2022 – 29 550 грн (додаткова винагорода); 23.08.2022 – 29 550 грн (зарплата + додаткова винагорода); 21.07.2022 – 68 950 грн, 9 850,14 грн та 8 865 грн (зарплата + додаткова винагорода).

Оскільки, до матеріалів справи позивачем надано форму ОК-5, з якої не вбачається коментарів щодо нарахування додаткової нагороди в певному розмірі, що не дає можливості зрозуміти в якому розмірі позивачу було нараховано додаткову грошову винагороду відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

За правилами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог питання про розподіл понесених позивачем судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 241-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна