Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №160/36187/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 рокуСправа №160/36187/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області викладену в листі вих. №1229-1507/1229-25 від 26.07.2025, у видачі ОСОБА_1 , паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

-зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_1 , паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-Х11. Проте, відповідач відмовив у оформленні і видачі паспорта у вигляді книжечки, з тих підстав, що він отримав раніше паспорт громадянина України у вигляді ID-картки та паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він просить в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування власних доводів вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до обліків Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України документований:

- паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 15.06.2015 органом 1224 Сектором ОД Центрально-Міського відділу у м.Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, строком дії до 15.06.2019. У зв`язку з цим має присвоєний унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР) №20051025-00171, за особистою згодою ОСОБА_2 , як законного представника.

- паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 05.01.2018 органом 1224 Сектором ОД Центрально-Міського відділу у м.Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, строком дії до 05.01.2022.

- паспортом громадянина України № НОМЕР_3 (первинне оформлення), виданий 21.08.2020 органом 9428 ВК Криворізької МР Дніпропетровської області.

- паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , виданий 22.03.2021 органом 1229 Відділом №11 у м.Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, строком дії до 22.03.2025 р.

- паспортом громадянина України № НОМЕР_5 (замість втраченого), виданий 28.07.2021 органом 9428 ВК Криворізької МР Дніпропетровської області, строком дії до 28.07.2025.

Відповідач зазначає, що законним представником ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_2 було надано згоду на внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру ще задовго до звернення до суду, внаслідок чого його було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій, а також за особистим волевиявленням ОСОБА_1 було надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України. Доказів того, що ОСОБА_1 не мав наміру оформлювати паспорт у формі картки, що містить безконтактний електронний носій та, відповідно, не давав згоду на оформлення такої картки, до матеріалів позовної заяви позивачем долучено не було.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому вказано, що позивач не заперечує того факту, що дані про ОСОБА_1 містяться у Єдиному державному демографічному реєстрі та йому присвоєно відповідний УНЗ. Проте, наголошує на тому, що жодним нормативно-правовим актом не заборонено оформлення та видача паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року у випадку наявності у громадянина унікального номеру в ЄДДР.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.

Відповідач листом від 26.07.2025 №1229-1507/1229-25 відмовив у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року оскільки ОСОБА_1 отримав раніше паспорт громадянина України у вигляді ID-картки та паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

З 06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною 1 статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон № 1474-VIII) статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.».

Також Законом №1474-VIII частину 2 статті 21 Закону №5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»

Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації) (підпункт 1 пункт 6 Порядку № 302).

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 (справа №820/3327/16), від 29.11.2019 у справі №260/1414/18, від 10.12.2020 у справі №240/575/20.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та особисто позивачем не заперечується, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до обліків Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України документований:

- паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 15.06.2015 органом 1224 Сектором ОД Центрально-Міського відділу у м.Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, строком дії до 15.06.2019. У зв`язку з цим має присвоєний унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР) №20051025-00171, за особистою згодою ОСОБА_2 , як законного представника.

- паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 05.01.2018 органом 1224 Сектором ОД Центрально-Міського відділу у м.Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, строком дії до 05.01.2022.

- паспортом громадянина України № НОМЕР_3 (первинне оформлення), виданий 21.08.2020 органом 9428 ВК Криворізької МР Дніпропетровської області.

- паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , виданий 22.03.2021 органом 1229 Відділом №11 у м.Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, строком дії до 22.03.2025.

- паспортом громадянина України № НОМЕР_5 (замість втраченого), виданий 28.07.2021 органом 9428 ВК Криворізької МР Дніпропетровської області, строком дії до 28.07.2025.

Оскільки, на момент отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 був неповнолітньою особою, то його законні інтереси представляв батько – ОСОБА_2 , який надала згоду на обробку персональних даних, що підтверджується поданою відповідачем заявою-анкетою від 22.05.2015 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.

Зазначене свідчить про те, що батько неповнолітнього, звертаючись у минулому із оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту) вже надавав згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже був сформовано.

Отже, суд зазначає, що УНЗР було присвоєно ОСОБА_1 за власним волевиявленням у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з ст. 10 Закону № 5492-VI, у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне та сімейне життя.

Подібний правовий висновок відображено у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21.

В свою чергу, з приводу посилання позивача на правові висновки викладені постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) суд зазначає наступне.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії вказано на ознаки цієї типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.

Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

Водночас в справі, що розглядається, позивач, звертаючись у минулому за оформленням закордонного паспорту громадянина України вже надавав згоду на обробку персональних даних неповнолітньої дитини із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже був сформовано.

Більше того, у зразковій справі суд пов`язує порушення права позивачів з тим, що вони належать до окремої суспільної групи, відтак мають побоювання, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

У зв`язку із наведеним суд зазначає, що підстави для віднесення цієї справи до типової відносно зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) відсутні, а висновки Великої Палати не можуть бути враховані під час розгляду цієї справи судом.

Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у справі № 160/1/21 (постанова від 21.12.2022) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідності до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність своїх дій, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.2, 77, 243, 255, 257 – 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська