Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №120/15466/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 травня 2026 р. Справа № 120/15466/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: військової частини НОМЕР_1 до: ОСОБА_1 про: стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом військова частина НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача кошти в сумі 14425,10 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок отримання без належної на те правової підстави, грошового забезпечення за час відсутності на військовій службі без поважних причин.

Згідно з ч. 3 ст. 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Суд 10.11.2025 направив запит до Ладижинської міської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання фізичної особи ОСОБА_1

26.11.2025 на адресу суду надійшла відповідь, згідно з якою інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 відсутня.

Ухвалою від 08.12.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті. Цією ж ухвалою, відповідно до положень ст. 130 КАС України з метою інформування відповідача про надходження позовної заяви, суд постановив опублікувати на офіційному веб-порталі Судової влади України оголошення про справу №120/15466/25 за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Згідно із опублікованим оголошенням, окрім іншого, відповідачу роз`яснено його право на подання відзиву на позовну заяву.

Крім того, копія ухвали відповідачу направлялась за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві: АДРЕСА_1 . Проте, судова кореспонденція повернулась відділом поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За таких обставин, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, однак своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відтак, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в ній доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 10.03.2021 року.

Відповідно до витягу із наказу командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України №157-ОС від 12.05.2023 призначено старшину 2 статті ОСОБА_1 , техніком корабля Морської охорони 3 рангу спеціального призначення проєкту «FPB98MKI» (а.с. 16).

19.04.2025 надійшов рапорт від командира корабля Морської охорони НОМЕР_3 ранку спеціального призначення BG-203 Дмитра Шевченка №02.4.23/6729/25-Вн, з якого стало відомо, що 19.04.2025 технік корабля Морської охорони НОМЕР_3 рангу спеціального призначення проєкту «FPB98MKI» BG-203 старшина 1 статті ОСОБА_2 не прибув до місця несення служби з розосередження за місцем проживання, до корабля Морської охорони 3 рангу спеціального призначення проекту «FPB98MKI» BG-203 без поважних причин (а.с. 24).

Відповідно до наказу командира НОМЕР_2 загону морської охорони від 21.04.2025 №465-АГ призначено службове розслідування за фактом неприбуття на службу техніка КрМО 3 рангу СП BG-203 старшини 1 статті ОСОБА_3 (а.с. 17).

Згідно з наказом командира командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 22.04.2025 № 268-ОС знято зі всіх видів забезпечення старшину 1 статті ОСОБА_3 , який не з`явився в строк без поважних причин на службу з 19.04.2025 (а.с. 65).

В ході службового розслідування було виявлено факт переплати грошового забезпечення, яке було виплачене ОСОБА_1 на загальну суму 14425,10 грн.

Згідно із наказом НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 07.05.2025 №543-АГ наказано головному бухгалтеру-начальнику фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) на виконання вимог Інструкції про організацію фінансового господарства в органах Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.02.2006 року №155, згідно з службовою запискою №09/8472/25-Вн від 05.05.2025 залишок шкоди завданий державі на загальну суму 10303,64 грн внести до книги грошових стягнень і нарахувань, до повного відшкодування.

Відповідно до наказу командира НОМЕР_2 загону морської охорони від 02.09.2025 №1173-АГ "Про внесення змін до наказу від 07.05.2025 №543-АГ "Про підсумки службового розслідування" відповідно до пункту 1.1 внесено зміни, якими у тексті аб. 2 пункту слова «залишок шкоди завданий державі на загальну суму 10303,64 грн» змінено словами «залишок шкоди завданий державі на загальну суму 14425,10 грн» (а.с. 74).

Відтак, з метою стягнення з відповідача майнової шкоди за переплату грошового забезпечення в сумі 14425,10 грн, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 та абз. 1 ч. 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абз. 2 ст. 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі Статут внутрішньої служби), вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Абзацом другим статті 11 Статуту внутрішньої служби встановлено, що військовослужбовці зобов`язані непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України” дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах (стаття 27 Статуту внутрішньої служби).

Відтак, військовослужбовці, які вчинили правопорушення, можуть нести, зокрема, цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до п. 15 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується: за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи, що спеціальним законодавством, яким врегульовано порядок оплати праці військовослужбовців, не визначено підстав відрахувань з їх грошового забезпечення, тому за аналогією закону до спірних відносин слід застосувати норми Цивільного Кодексу України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Так, відповідно до розрахункового листа військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 переплата грошового забезпечення за квітень 2025 року включно - становить 14425,10 грн (а.с. 75).

Оскільки, відповідач був відсутній на службі без поважних причин, проте отримав грошове забезпечення за квітень 2025 року, тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів.

За нормами ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Судові витрати, сплачені позивачем при поданні позовної заяви, відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно виплачені кошти в сумі 14425,10 грн (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять п`ять гривень 10 копійок) в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок отримання, без належної на те правової підстави, грошового забезпечення за час відсутності на військовій службі без поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ).

Повне судове рішення складено 20.05.2026.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна