Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №603/247/26 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/247/26

Провадження №2/603/207/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у підготовчому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Андрусенко І. Я., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина на право на земельну частку (пай), площею 1,06 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності с. с. «Яргорівська» згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) cepii TP № 0126760, який зареєстровано 05.03.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 15. Вказану спадщину прийняла дружина спадкодавця ОСОБА_5 (мати позивача), оскільки належала до спадкоємців першої черги за законом та вступила у фактичне управління спадковим майном. Після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на вищевказану земельну частку (пай) у с. с. «Яргорівська», яку він прийняв як спадкоємець першої черги за законом, оскільки на момент відкриття спадщини проживав разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Проте він не може отримати у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на вказане спадкове майно. Окрім того, установлено, що за вказаною вище адресою з ним також був зареєстрований його брат ОСОБА_2 , проте останній із ними не проживав, перебував за межами території України та не подав до нотаріуса заяви про прийняття спадщини. З огляду на наведені обставини просить визнати за ним право власності на зазначене спадкове майно.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 29.04.2026 року у Монастириської державної нотаріальної контори витребувано інформацію про те, чи заведені спадкові справі після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також вказаною ухвалою витребувано у Бучацького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформацію про наявність актового запису про шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Андрусенко І. Я. у підготовче засідання не з`явилися, проте представник позивача разом із позовом заявив клопотання про розгляд справи у їхній відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Микулич І. В. у підготовче засідання не з`явилися. Представник відповідача Микулич І. В. надіслав заяву, у якій зазначив, що ОСОБА_2 підтверджує той факт, що на час смерті ОСОБА_3 фактичної не проживав за місцем реєстрації, оскільки перебував за кордоном, а також не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті матері. Тому позовні вимоги визнає в повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує. Справу просить розглянути у відсутності відповідача та його представника.

Суд установив такі обставини.

Згідно з копією актового запису про шлюб № 7, складеного 24.05.1992 року виконавчим комітетом Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 24.05.1992 року зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу остання змінила прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 »

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.04.2026 року, виданого повторно, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батьками зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 22.10.2004 року.

Згідно з фотокопією сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 126760 ОСОБА_6 належало право на земельну частку (пай) розміром 1,06 умовних кадастрових гектарах із земель селянської спілки спілки «Яргорівська» с. Яргорів Монастириського району Тернопільської області на підставі рішення Монастириської райдержадміністрації від 03.03.1997 року. Сертифікат зареєстровано 05.03.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 15.

Належність ОСОБА_6 вказаного сертифіката на право на земельну частку (пай) на підставі розпорядження Монастириської районної державної адміністрації від 03.03.1997 року № 45 підтверджується відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 29-19-0.2131-1542/2-26 від 01.04.2026 року, зі змісту якої видно, що згідно з даними Державного земельного кадастру відсутня інформація про видачу ОСОБА_6 державних актів, якими посвідчено його права на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте ОСОБА_6 зазначений у додатку № 2 (Список померлих громадян, спадкоємці яких отримають земельні частки (паї) у приватну власність після переоформлення права власності в установленому порядку) до рішення Яргорівської сільської ради від 27.02.2003 року «Про погодження Проєкту поділу земельних ділянок (масивів) колективної власності с. с. «Яргорівська» на земельні частки (паї) власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) на території Яргорівської сільської ради Монастириского району Тернопільської області та передачу земельних часток (паїв) в приватну власність власникам сертифікату».

Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР № 126760 року втрачено, про що позивачем розміщено оголошення у місцевій газеті «Свобода» (редакція від 08.04.2026 року).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 14.03.2001 року.

Згідно з довідкою № 226, виданою 06.04.2026 року виконавчим комітетом Монастириської міської ради, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . На момент його смерті разом з ним були зареєстровані та проживали дружина ОСОБА_5 та сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_6 , оскільки вступила у фактичне управління спадковим майном, а саме: підтримувала будинок в належному стані, обробляла земельну ділянку, користувалася всім спадковим майном, включаючи речі домашнього вжитку.

Згідно з відповіддю державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори Войташека В.І. №164/01-16 від 08.05.2026 року після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заведено спадкової справи.

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00033153925 від 13.10.2021 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 29.04.2004 року. Після реєстрації шлюбу остання змінила прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_11 ».

Як видно зі змісту вказаного витягу, рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.05.2011 року шлюб розірвано.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 07.10.2020 року мати позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою № 227, виданою 06.04.2026 року виконавчим комітетом Монастириської міської ради, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті постійно проживала без реєстрації разом зі своїм сином ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті матері за вказаною адресою також був зареєстрований ОСОБА_2 , проте останній фактично там не проживав, перебував за межами території України, де продовжує проживати і досі.

Відповідно до відповіді державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори Войташека В.І. №164/01-16 від 08.05.2026 року після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкової справи не заведено.

Постановою завідувача Монастириської державної нотаріальної контори Войташека В. І. № 126/02-31 від 17.04.2026 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) площею 1.06 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності с. с. «Яргорівська» згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) cepії TP № 0126760, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на вказане спадкове майно, а також у зв`язку з тим, що на час смерті спадкодавця, окрім ОСОБА_1 , з ним бyв зареєстрований ОСОБА_2 , який також відноситься до спадкоємців першої черги за законом.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (далі - ЦК України) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР (1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК Української РСР (1963 року) спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

У ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР (1963 року) визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно зі ст. 548 ЦК Української РСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до правил ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК Української РСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ст. 1225 ЦК України.

Згідно з приписами п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, прийняття спадщини.

За приписами ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Водночас ч. 3 ст. 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі № 227/5018/21.

У силу ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Установлено, що батькові позивача ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , належало право на земельну частку (пай) площею 1,06 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності с. с. «Яргорівська» згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії TP № 0126760. Після смерті ОСОБА_6 вказану спадщину прийняла його дружина ОСОБА_5 , яка належала до спадкоємців першої черги за законом та вступила у фактичне управління спадковим майном після смерті чоловіка. Остання після реєстрації шлюбу змінила прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_11 ». Мати позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте за життя не оформила своїх спадкових прав на зазначене спадкове майно. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 першої черги за законом, спадщину прийняв. Дані про інших спадкоємців, які прийняли спадщину, - відсутні. Як видно з матеріалів справи, син спадкодавця - ОСОБА_2 , який також є спадкоємцем першої черги за законом, позовні вимоги ОСОБА_1 визнав в повному обсязі, щодо їх задоволення не заперечив, з обставинами, викладеними в позовній заяві, погодився. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити та визнати за ним право власності на вищевказане спадкове майно.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 200, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 524, 529, 548, 549 ЦК Української РСР (1963 року), ст. ст. 1216-1218, 1225, 1258, 1261, 1268-1270, 1296 ЦК України, ст. 81 ЗК України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 1,06 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності с. с. «Яргорівська» згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) cepії TP № 0126760, який зареєстровано 05.03.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 15.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова