Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №508/947/25 — Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 508/947/25

Номер провадження 2/508/37/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року селище Миколаївка

Миколаївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Банташ Д.С.,

при секретарі судового засідання Мазарак Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права користування в порядку спадкування за законом,

встановив:

В провадженні Миколаївського районного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права користування в порядку спадкування за законом.

Позов обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача – ОСОБА_3 . У позивача виикла проблема при оформленні спадкових справ, оскільки існує розбіжність між прізвищами померлого батька: у державному акті на право постійного користування землею серії ОД б/н вказано « ОСОБА_4 », коли правильно « ОСОБА_5 ». Окрім того, приватним нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як земельна ділянка площею 13 га, яка розташована на території Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, не належить спадкодавцю на праві власності, а також відсутній витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. З наведених підстав, позивач просив суд: встановити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 Державного акту на право постійного користування землею серії ОД б/н від 27.10.1993 року виданого на підставі Рішення 14 сесії 21 скликання Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області від 25.06.1993 року; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право постійного користування земельною ділянкою площею 13,00 га в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 20.11.2025 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. (а.с.42)

Ухвалою суду від 16.12.2025 року продовжено строк підготовчого провадження по справі № 508/947/25. Відкладено підготовче судове засідання. Витребувано у приватного нотаріуса Березівського районного нотаріального округу Одеської області Сологуба О.А. копію спадкової справи померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Витребувано з Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області інформацію щодо місця реєстрації ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також щодо місця його фактичного проживання на день смерті, а також про осіб, які були зареєстровані та фактично проживали на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 з померлим ОСОБА_3 . (а.с.55)

23.12.2025 року на адресу суду надійшла відповідь Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, згідно якої ОСОБА_3 , по день смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Особи, які були зареєстровані та фактично проживали на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 з померлим ОСОБА_3 – ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_6 (невістка), ОСОБА_7 (онук), ОСОБА_8 (онука). (а.с.67)

23.12.2025 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи № 107/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 23.12.2025 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с.101)

Ухвалою суду від 27.01.2026 року продовжено строк розгляду справи № 508/947/25. Відкладено судове засідання. (а.с.126)

Ухвалою суду від 10.02.2026 року замінено первісного відповідача – Миколаївську селищну раду Березівського району Одеської області на належного відповідача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Ухвалено повернутися зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження у справі 508/947/25, призначено дату підготовчого судового засідання. (а.с.152)

Згідно з ухвалою суду від 17.03.2026, яка постановлена судом без оформлення окремим документом та зафіксована у протоколі судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 508/947/25. Відкладено судове засідання. (а.с.168-170)

Ухвалою суду від 14.04.2026 року відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем. Закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с.195-196)

Згідно з ухвалою суду від 05.05.2026, яка постановлена судом без оформлення окремим документом та зафіксована у протоколі судового засідання, продовжено строк розгляду справи № 508/947/25. Відкладено судове засідання. (а.с. 213-215)

Позивач і його представник в судове засідання не з`явилися. На адресу суду від представника позивача, адвоката Ковтун К.В., надійшла заява про проведення судового засідання без участі позивача та його представника.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином. Вматеріалах справи міститься заява відповідача про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає у повному обсязі. (а.с. 210)

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . (а.с.14)

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що Миколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області зроблено відповідний актовий запис № 158, копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 . (а.с.12)

Відповідно до копії Державного акта на право постійного користування землею серії ОД від 27.10.1993 року ОСОБА_9 на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Миколаївської селищної Ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 25.06.1993 року надано в постійне користування для організації селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 13,00 га на території Миколаївської селищної Ради народних депутатів. (а.с.16)

Разом з тим, дослідивши копію рішення 14 сесії 21 скликання Миколаївської селищної Ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 25.06.1993 року та Додаток № 1 до рішення, встановлено, що зазначену земельну ділянку на праві постійного користування отримав « ОСОБА_10 » (мовою оригіналу). (а.с.20)

На підставі вищевказаного рішення було створено Фермерське господарство «Подлєсний», що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 244350 (а.с. 23), Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.21), копією Статуту СФГ «Подлєсний» від 08.04.2002 року (а.с.24-29) та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (а.с.22)

Окрім того, матеріали справи містять відповідь Відділу № 1 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 02.07.2025 року, згідно якої відповідно до наявних у Відділі Книг записів державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі на земельну ділянку, станом на 31.12.2012 року наявні відомості щодо реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 13,00 га за ОСОБА_3 , яка розташована на території Миколаївської селищної ради Березівського (Миколаївського) району, Одеської області та видано державний акт на право постійного користування землею б/н від 27.10.1993 року за № 285. (а.с.18)

Таким чином, виникли розбіжності в зазначенні прізвища ім`я по-батькові отримувача земельної ділянки в постійне користування.

Щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документу суд вказує наступне.

Предметом розгляду справи, є, зокрема, встановлення факту належності правовстановлюючого документа який, необхідний позивачу для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.

Згідно з пунктом 6 частини першої ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Як роз`яснено у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 35 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому.

Правовстановлюючий документ - це документ, який підтверджує права певного суб`єкта та складений у порядку, передбаченому законодавством.

В державному акті на право постійного користування землею серії ОД б/н від 27.10.1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 285, допущено помилку в написанні прізвища батька позивача, а саме в акті зазначено прізвище як « ОСОБА_9 », а не « ОСОБА_3 » як в свідоцтві про смерть. Зазначене викликане допущенням помилки при перекладі прізвища батька на українську мову.

Згідно з законом, встановлення вказаного факту породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивача, а саме: встановлення факту належності вказаного документу дає змогу позивачу реалізувати свої права для оформлення спадкового майна.

Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати: особа - власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй; спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав; утриманці померлого для одержання пенсії; прокурор у порядку статей 45, 46 ЦПК; інші особи, які заінтересовані у встановленні факту.

Виходячи з викладеного вище, суд дійшов до висновку про обґрунтованість зазначеної позовної вимоги та необхідність захисту прав позивача шляхом встановлення факту належності правовстановлюючого документу, а саме державного акту на право постійного користування землею серії ОД б/н, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 285, на земельну ділянку надану ОСОБА_9 на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Миколаївської селищної Ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 25.06.1993 року в постійне користування для організації селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 13,00 га на території Миколаївської селищної Ради народних депутатів.

Враховуючи, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів, який просить встановити позивач є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав позивача, а чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, а усунути зазначені невідповідності в державному акті на право постійного користування землею щодо помилки в написанні прізвища померлої іншим способом неможливо, беручи до уваги мету встановлення факту, що має юридичне значення - належності правовстановлюючого документу померлому спадкодавцю, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та встановлення факту, що має юридичне значення.

Щодо вимоги визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як було визначено Законом України «Про селянське (фермерське) господарство», що діяв на час оформлення ОСОБА_3 права постійного користування земельною ділянкою та створення ним Фермерського господарства «Подлєсний», селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Як було визначено ст. 4 Закону, у постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надаються, зокрема, із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 922/989/18 у разі смерті громадянина засновника фермерського господарства право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.

Зокрема, за змістом системного тлумачення статей 2 України «Про селянське (фермерське) господарство» , 4, 5, 7, 8, 10 , 11 Закону , статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» від 18 грудня 1990 року, статей 31 , статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР , 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом не входить до складу спадщини.

Стосовно права постійного користування земельною ділянкою, наданою фізичній особі для ведення селянського (фермерського) господарства, то таке право може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець. Оскільки після проведення державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновникові для ведення такого господарства, набуває останнє, то смерть засновника селянського (фермерського) господарства не породжує у спадкоємців такого засновника права успадкувати право постійного користування земельною ділянкою, яку засновник отримав для ведення зазначеного господарства та створив (зареєстрував) останнє.

Відтак, відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про визнання за ним як за спадкоємцем засновника СФГ «Подлєсний» права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 вказувала, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Такі ж висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12.11.2025 по справі № 533/961/23.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа (голова чи керівник фермерського господарства), а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц)

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, згідно наведеного висновку та за встановлених обставин справи суд зазначає, що у спірних правовідносинах право постійного користування земельною ділянкою перейшло від фізичної особи, яка її отримала, до Селянського (фермерського) господарства.

Так, ураховуючи, що за висновком Великої Палати Верховного Суду після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась, тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство, тому у задоволенні позову в частині визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права користування в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Встановити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного акту на право постійного користування землею серії ОД б/н від 27.10.1993 року, виданого на підставі Рішення 14 сесії 21 скликання Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області від 25.06.1993 року (акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 285).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 20.05.2026.

Суддя Дмитро БАНТАШ