Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №473/1436/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1436/26

РІШЕННЯ

іменем України

"19" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (згідно уточнених даних, на час розгляду справи прізвище відповідачки - ОСОБА_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 14 травня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» уклало з відповідачкою в електронній формі Договір про споживчий кредит №183431.

Відповідно до договору ТОВ «ФК «Кредіплюс» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 12 163 грн зі строком користування коштами протягом 98 днів, а відповідачка зобов`язалася частинами повертати кредит, повернувши його в повному обсязі до 20 серпня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 360 % річних, сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 26 % від суми кредиту (3 162,38 грн), сплачувати комісію за управління та обслуговування кредиту у розмірі 100 грн (знижений тариф комісії – 1 грн).

У разі порушення позичальницею взятих на себе зобов`язань остання зобов`язалася сплатити на користь кредитодавця штраф: на шостий день неналежного виконання зобов`язань – у розмірі 300 грн; починаючи з сьомого дня неналежного виконання зобов`язань – у розмірі 30 грн за кожен день прострочення платежу.

10 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» уклало з ТОВ «Юніт Капітал» Договір факторингу №10102025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №183431 від 14 травня 2025 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 14 516 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом – 9 727,53 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом – 4 387,47 грн;

- заборгованість за комісією (за управління та обслуговування кредиту) – 401 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача Хлопкова М.С. не з`явилася, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак надала суду заяву про розгляд справи без її участі, у якій позовні вимоги визнала частково – в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту). Також просила зменшити до стягнення витрати на професійну правничу допомогу до 1 000 грн.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представниці позивача та відповідачки, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 14 травня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» уклало з відповідачкою в електронній формі Договір про споживчий кредит №183431.

Відповідно до договору ТОВ «ФК «Кредіплюс» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 12 163 грн зі строком користування коштами протягом 98 днів, а відповідачка зобов`язалася частинами повертати кредит, повернувши його в повному обсязі до 20 серпня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 360 % річних, сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 26 % від суми кредиту (3 162,38 грн), сплачувати комісію за управління та обслуговування кредиту у розмірі 100 грн (знижений тариф комісії – 1 грн).

У разі порушення позичальницею взятих на себе зобов`язань остання зобов`язалася сплатити на користь кредитодавця штраф: на шостий день неналежного виконання зобов`язань – у розмірі 300 грн; починаючи з сьомого дня неналежного виконання зобов`язань – у розмірі 30 грн за кожен день прострочення платежу.

10 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» уклало з ТОВ «Юніт Капітал» Договір факторингу №10102025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №183431 від 14 травня 2025 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був вчинений в електронній формі. Зокрема, сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» узгодили у договорі усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця погодилася з ними та підписала правочин за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, на підставі вказаного договору ОСОБА_1 набула відповідні права та обов`язки позичальниці (що не оспорювалося останньою).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Водночас, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 24 квітня 2026 року за вих. №20.1.0.0/7-260422/90200-БТ, а також випискою з банківського рахунку позичальниці (а.с. 80-81). Вказана обставина також не оспорювалася відповідачкою.

Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

За встановленого, до ТОВ «Юніт Капітал» перейшли всі права кредитора, що виникли з кредитного договору №183431 від 14 травня 2025 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 26 березня 2026 року заборгованість за кредитним договором становить 14 516 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом – 9 727,53 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 14 травня 2025 року до 20 серпня 2025 року) – 4 387,47 грн;

- заборгованість за комісією (за управління та обслуговування кредиту) – 401 грн.

Суд констатує, що заборгованість за кредитом та процентами нарахована у повній відповідності до узгоджених сторонами умов кредитного договору, враховує здійснені позичальницею проплати.

При цьому, проценти нараховані у межах узгодженого в договорі строку кредитування та за узгодженою сторонами процентною ставкою. Денна процентна ставка за договором (виходячи з умов кредитного договору) не порушує обмеження, встановлене ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому в цій частині заборгованість підлягає стягненню.

Однак суд не погоджується з нарахуванням комісії за управління та обслуговування кредиту у зв`язку з наступним.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Кредитний договір не містить конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена щомісячна комісія. Також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальниці сплачувати плату за управління та обслуговування кредиту (комісію) є нікчемними.

Таким чином, нарахування комісії за управління та обслуговування кредиту є безпідставним, а тому вказана комісія не підлягає стягненню.

Тому зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 14 115 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом – 9 727,53 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 14 травня 2025 року до 20 серпня 2025 року) – 4 387,47 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню 2 588,92 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року №20/01/26-02, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та АБ «Тимошенко та партнери», з додатками, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: вивчення матеріалів справи – 2 год, вартість послуги – 1 000 грн; складання позовної заяви – 2 год, вартість послуги – 5 000 грн; підготовка та подання адвокатського запиту – 1 год, вартість послуги – 500 грн; підготовка клопотання про витребування доказів – 1 год, вартість послуги 500 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Водночас є сумнівними з точки зору розумності адвокатські послуги щодо складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставкою, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, ціні позову, а тому (з урахуванням розміру задоволених вимог) дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4 000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 34, офіс 333; код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Договором про споживчий кредит від 14 травня 2025 року №183431, що утворилася станом на 26 березня 2026 року, а саме: заборгованість за кредитом - 9 727 (дев`ять тисяч сімсот двадцять сім) гривень 53 копійки; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 14 травня 2025 року до 20 серпня 2025 року) – 4 387 (чотири тисячі триста вісімдесят сім) гривень 47 копійок, а всього у загальному розмірі 14 115 (чотирнадцять тисяч сто п`ятнадцять) гривень, а також 6 588 (шість тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) гривень 92 копійки судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв