Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №944/1919/25 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/1919/25

Провадження №1-кп/944/748/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

захисника – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яворові кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025140110000330 від 28.01.2025 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Червоне Золочівського району, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

в с т а н о в и в:

солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_2 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 29, 30, 37, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи спільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір ухилитись від виконання бойового завдання, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин, 13.12.2024 близько 11год 00 хв., перебуваючи в місці дислокації військової частини НОМЕР_2 , розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , через особисту недисциплінованість, не маючи жодних поважних причин, які могли бути підставою не виконувати наказ командира, в присутності інших військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , відкрито, в усній формі, відмовився виконати бойовий наказ командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_2 ) від 12.12.2024 №34 про вибуття з пункту постійної дислокації в район виконання завдань (Донецька область) 13.12.2024 та відповідно не здійснив таке вибуття, лишившись в пункті тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_2 , розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , чим вчинив відкриту відмову виконати наказ начальника (непокору) вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового розгляду справи свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся.

Обвинувачений, його захисник та прокурор в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позиції.

У зв`язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Також, з врахуванням викладеного, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.

Крім того, учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України доведена, його дії правильно кваліфіковані як дії, які виразились у відкритій відмові виконати наказ начальника (непокора) вчинену в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно та за місцем проходження військової служби - посередньо, брав безпосередню участь в бойових діях на сході України (УБД серія НОМЕР_4 ), має на утриманні малоліттю дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також суд враховує обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставину, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які, відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст.50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.402 КК України.

Водночас, беручи до уваги наведене вище, а саме ступінь тяжкості та обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який щиро розкаявся в скоєному, що свідчить про надання обвинуваченим критичної оцінки своїм діям, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік, із покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Щодо клопотання захисника про повернення сплаченої застави, суд дійшов такого висновку.

Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 25.02.2025 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу 20 розмірів прожиткого мінімуму для працездатних осіб, що становиь 60560,0 грн, яка була внесена на відповідний рахунок заставодавцем ОСОБА_5 згідно з квитанції від 26.02.2025.

Відповідно до ч.11 ст.182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого судом не встановлено, внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366 – 371, 373, 374, 381, 382 КПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за ОСОБА_4 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира військової частини НОМЕР_5 , у разі зміни місця служби – командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

У разі звільнення з військової служби зобов`язати ОСОБА_4 , згідно з ч. 1 ст. 76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з`являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації.

Речові докази оптичний диск DVD-R "My MEDIA" залишити при матеріалах кримінального провадження №62025140110000330 від 28.01.2025.

Заставу, визначену ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 25.02.2025 по справі № 463/1735/25 у розмірі 60560,0 грн, внесену за ОСОБА_4 заставодавцем ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , згідно з квитанції від 26.02.2025 № 1.98952913.1, після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_7