Вирок від 11 травня 2026 р. у справі №462/2205/24 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 462/2205/24

Провадження №1-кп/944/553/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 березня 2024 року за № 12024141390000230, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суховоля Городоцького району Львівської області, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, із середньою освітою, не працює, не судимого в порядку ст. 89 Кримінального кодексу України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 382, частиною 1 статті 369 Кримінального кодексу України,

встановив:

03.03.2024, близько 12:50 год, ОСОБА_6 , перебуваючи на відрізку 0 км + 00 м дороги Західний обхід м. Львова, навпроти АЗС «Socar», що за адресою: с. Рясне-Руське вул. Стуса, 7, під час складання працівниками УПП У Львівській області ДПП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 протоколів про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП за керуванням останнім транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN Golf», номерний знак НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп?яніння та повторного керування транспортним засобом, будучи позбавленим права

керування такими терміном на 10 років, з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинення вказаних адміністративних правопорушень, запропонував працівникам УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 18 000 гривень, на що працівники патрульної служби відмовились.

Надалі, близько 13:10 год, ОСОБА_6 з метою уникнення адміністративної відповідальності за вказане вище діяння, повторно попросив працівників патрульної служби у Львівській області ДПП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відпустити його та не складати на нього протокол про вчинення згаданих адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУПАП, за що запропонував їм неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США, що в перерахунку на національну валюту згідно курсу НБУ станом на 03.03.2024 становила 38 040 гривень, тобто вчинив пропозицію надання неправомірної вигоди на загальну суму 56 040 гривень. Від даної пропозиції працівники УПП у Львівській області ДПП відмовились та пояснили, що його дії є неправомірними.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України, а саме пропозицію службовій особі надати неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Крім того, ОСОБА_4 , будучи з 01.12.2023 до 28.12.2023 неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, достовірно знаючи про наявність постанов Залізничного районного суду м. Львова від 01.12.2023, Городоцького районного суду Львівської області 27.12.2023 та Сихівського районного суду м. Львова від 28.12.2023 про накладення штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років, які набрали законної сили, та будучи ознайомленим з такими, не виконав постанов суду в частині позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість їх виконувати та усвідомлюючи протиправність своїх дій, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими для виконання всіма фізичними особами на всій території

України, діючи умисно, 03.03.2024, о 12.50 год, на відрізку 0 км + 00 м

дороги Західний обхід м. Львова навпроти АЗС «Socar», що за адресою с. Рясне-Руське

вул. Стуса, 7, керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN Golf», номерний знак

НОМЕР_2 , та порушивши правила дорожнього руху, а саме п. 8.5.1 ПДР

України (порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки), був зупинений працівниками поліції УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на якого складено адміністративні протоколи за ч. 1 ст. 122, ч. 5 ст. 126, ч.

3 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду справи свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті.

В судовому засіданні також пояснив, що йому було достовірно відомо, що його позбавлено права керування транспортними засобами. Тому, коли 03 березня 2024 року його зупинили працівники поліції, він, усвідомлюючи, що не має права керувати транспортним засобом, запропонував їм неправомірну вигоду за нескладення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Автомобілем керував, оскільки легковажив юридичними наслідками. Після цього випадку більше жодного разу не керував транспортним засобом, не вчиняв інших кримінальних чи адміністративних правопорушень. Усвідомлює свою помилку, зробив для себе належні висновки, шкодує про скоєне, щиро розкаюється. Також просив врахувати обставину, яка пом`якшує покарання, перерахування ним коштів в розмірі 8 тис грн на потреби Збройних сил України. Просив його суворо не карати та призначити покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі.

Обвинувачений, захисник і прокурор в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Також судом встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позиції.

У зв`язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, за згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Також, з врахуванням викладеного, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.

При цьому, учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України, як умисне невиконання постанови суду, яка набрала законної сили, та за ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України як пропозиція службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення такою особою дій з використанням службового становища, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, на даний час не має судимості, за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на обліку у психіатра та нарколога, а також ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставини, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, добровільне перерахування ним коштів в розмірі 8 тис грн на потреби Збройних сил України (банківська квитанція від 28 квітня 2026 року).

Обставин, які відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 Кримінального кодексу України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання: за ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України – у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн; за ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України – у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн.

Крім того, постановами слідчого СВ ВП № 1 Львівського РУП № 2 ГУ ПН у Львівській області від 05 березня 2024 року визнано речовими доказами диски з нагрудних бодікамер працівників УПП у Львівській області ДПП.

Згідно з нормами ч. 9 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. Документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що речові докази – диски з нагрудних бодікамер працівників УПП у Львівській області ДПП, слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Арешти на речі та майно у кримінальному провадженні не накладались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

Запобіжний засіб обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст. ст. 100, 349, 366-371, 373, 374, 381, 382 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 382, частиною 1 статті 369 Кримінального кодексу України, та призначити покарання:

за частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України – у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятиста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок;

за частиною 1 статті 369 Кримінального кодексу України – у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.

На підставі частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Речові докази: диски з нагрудних бодікамер працівників УПП у Львівській області ДПП – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 349 Кримінального процесуального кодексу України, до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1