Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №464/1542/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1542/26

пр.№ 2/464/1733/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

у складі: головуючої судді – Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання – Рейман В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного обслуговуючого кооперативу «ГАЛИЧ» про припинення протиправних дій щодо покладення обов`язку із сплати земельного податку,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Гаражно-будівельного обслуговуючого кооперативу «ГАЛИЧ» (далі – ГБОК «ГАЛИЧ»), в якому просить припинити протиправні дії, що полягають у направленні йому вимоги щодо сплати земельного податку.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 2002 року є членом ГБОК «ГАЛИЧ», а з березня 2004 року володіє гаражним боксом № НОМЕР_1 , розташованим на території згаданого кооперативу, на праві приватної власності. Так, починаючи з червня 2025 року, відповідач вимагає від позивача сплати коштів, які спрямовані на покриття земельного податку за земельну ділянку, на якій розташований гаражний бокс № НОМЕР_1 . Разом з тим, земельна ділянка, на якій розміщений належний позивачу гаражний бокс, перебуває на праві постійного користування ГБОК «ГАЛИЧ», відтак саме відповідач є належним платником земельного податку за таку земельну ділянку. Враховуючи наведене та те, що відповідач фактично покладає на позивача обов`язок сплачувати земельний податок шляхом висування вимог про внесення відповідних платежів, хоча позивач не є суб`єктом такого обов`язку, чим порушує його майнові права, позивач в порядку п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України просить захистити його порушене право, шляхом припинення протиправних дій.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026 матеріли справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 16.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про проведення розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Подоляк Б.П. в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про проведення розгляду справи без його участі, позов заперечує повністю, просить відмовити у його задоволенні, оскільки права позивача відповідачем жодним чином не порушуються, відтак позовні вимоги є безпідставними.

Враховуючи неявку сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначає Закон України «Про кооперацію».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив – це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Обслуговуючим кооперативом – є кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу

Вказаною нормою також надано визначення членського внеску – що є грошовим неповоротним внесоком, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання.

Статтею 6 Закону передбачено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, житлово-будівельні (житлові), обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Права учасників (членів) кооперативу та його статутних органів, визначені законом, не можуть бути звужені (обмежені) установчими документами кооперативу, рішеннями його статутних органів чи правочинами між кооперативом та його учасниками (членами). Положення установчих документів кооперативу, рішення його статутних органів чи правочини між кооперативом та його учасниками (членами), які звужують (обмежують) права учасників (членів) кооперативу, визначені законом, є нікчемними.

Правовим документом, що регулює діяльність кооперативу є статут, який повинен містити зокрема такі відомості, як мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; права і обов`язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов`язань щодо їх сплати; форми участі членів кооперативу в його діяльності. (ст. 8 Закону).

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про кооперацію» для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про кооперацію» визначено основні права та обов`язки члена кооперативу, серед котрих є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Стаття 25 Закону України «Про кооперацію» визначено джерела формування та розподіл доходу кооперативу. Так, дохід кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці найманих працівників. Дохід розподіляється, зокрема, на сплату податків і зборів (обов`язкових платежів) до відповідних бюджетів.

Земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність із земель державної або комунальної власності відповідно до закону (ст. 22 Закону України «Про кооперацію»).

Частиною 1 ст. 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

За змістом ст. ст. 269, 270 ПК України платниками плати за землю є, зокрема, є землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, а об`єктами оподаткування платою за землю є земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.

При дослідженні доказів судом встановлено наступне.

Згідно копії паспорта громадянина України встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

З довідки № 91 від 28.09.2002 вбачається, що ОСОБА_1 являється членом автогаражного кооперативу «Галич», має у власності гаражний бокс № НОМЕР_1 .

Згідно Угоди про переоформлення автогаражного боксу № НОМЕР_1 в АКГ «Галич» вбачається, що ОСОБА_1 придбав шляхом покупки гаражний бокс № НОМЕР_1 , що підтверджується також квитанцією до прибуткового касового ордеру від 28.09.2003.

Свідоцтвом про право власності № НОМЕР_2 від 23.03.2004, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3667917 від 25.05.2004 підтверджено, що ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності гаражним боксом № НОМЕР_1 , в автогаражному кооперативі № 18 «Галич», який знаходиться за адресою м. Львів вул. Пиригівка, 42.

Як вбачається із Довідки № 163 ОСОБА_1 є членом автогаражного кооперативу № 18 і йому належить гаражний бокс № НОМЕР_1 , в цьому кооперативі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 в межах відведеної земельної ділянки наданої гаражному кооперативу на підставі рішення міськвиконкому № 448 від 20.09.90 про відвід земельної ділянки № НОМЕР_3 та рішення Галицької райадміністрації № 737 від 11.12.90, ухвали депутатської сесії № 728 від 20.07.2000 про погодження земельної ділянки в постійне користування.

Згідно квитанцій про оплату внесків за червень 2025, вересень 2025, грудень 2025 вбачається, що споживачу ОСОБА_1 нараховані до оплати послуги згідно особового рахунку № НОМЕР_4 за адресою, АДРЕСА_3 , а саме: земельний податок за січень-грудень 2025, членські внески.

Таким чином, судом встановлено, що позивач є членом автогаражного кооперативу №18 «Галич», разом з тим, будь яких документів, що регулюють діяльність вказаного кооперативу, визначають права обов`язки його членів, не надано.

Як вбачається із доводів позовної заяви, автогаражний кооператив №18 «Галич» був перетворений у Гаражно-будівельний обслуговуючий кооператив «Галич», однак будь-яких доказів з даного приводу суду не надано.

Однак, зважаючи на те, що позивач вважає себе членом Гаражно-будівельного обслуговуючого кооперативу «Галич», суд, при вирішенні спору, бере до уваги те, що такий виник між останнім та кооперативом з питань його діяльності.

Крім того як встановлено судом, земельна ділянка, на котрій розташований гаражний бокс позивача та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення міськвиконкому № 448 від 20.09.90 про відвід земельної ділянки № 18 та рішення Галицької райадміністрації № 737 від 11.12.90, ухвали депутатської сесії № 728 від 20.07.2000 надана гаражному кооперативу в постійне користування.

З цього слідує, що позивач визнає факт перебування земельної ділянки під гаражним боксом, що належить йому на праві власності, у постійному користуванні відповідача.

Однак, беручи до уваги те, що позивачем не надано статуту Гаражно-будівельного обслуговуючого кооперативу «Галич», суд не має можливості встановити, що є майном такого, правовий режим його використання, права, обов`язки членів кооперативу щодо такого майна.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19).

Беручи до уваги те, що позивачем не доведено того, що земельна ділянка не є майном кооперативу, членом котрого останній являється, статутом не передбачено права кооперативу ставити вимогу його членам зі сплати внесків на утримання майна, суд не може встановити факту протиправності дій відповідача.

Разом з тим, відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За частиною першою статті13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 916/2040/20).

Як зазначено вище, способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті16 ЦК України.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Гарантоване статтею55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

При цьому, позивач при зверненні до суду з даним позовом не обґрунтував, яке його суб`єктивне право чи охоронюваний законом інтерес порушено відповідачем. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо скерування вимоги, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Наявність у позивача сумніву стосовно правомірності дій відповідача в контексті того, чи є такий належним суб`єктом скерування вимоги про сплату оплати за землю, не може слугувати достатньою підставою для захисту його цивільного права.

Разом із цим, позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження порушення певних прав (інтересів) позивача скерованою вимогою.

Оскільки відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові, суд приходить до висновку про відмову в позові без дослідження обставин повноважності відповідача на вчинення оспорених позивачем дій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

у позові ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного обслуговуючого кооперативу «ГАЛИЧ» про припинення протиправних дій щодо покладення обов`язку із сплати земельного податку відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 19 травня 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Відповідач: Гаражно-будівельний обслуговуючий кооператив «ГАЛИЧ», місцезнаходження: м. Львів, вул. Пирогівка, 42, код ЄДРПОУ 22337504.

Головуюча Сабара Л.В.