Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №464/8406/24 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/8406/24

пр.№ 2-др/464/22/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

у складі: головуючої судді – Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання – Рейман В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про розподіл судових витрат,

встановив:

24.04.2026 представник відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала клопотання про розподіл судових витрат, відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

30.04.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_4 подала письмові заперечення на клопотання представника відповідача Сампари Н.М. про стягнення судових витрат, відповідно до яких просить залишити таке без розгляду з підстав порушення строку для подання заяви, зменшити розмір витрат.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином. Представник відповідача Сампара Н.М. подала заяву про проведення судового засідання без участі сторони відповідача.

Враховуючи неявку сторін, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши подане клопотання, оглянувши матеріали цивільної справи №464/8406/24, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Встановлено, що відповідачем заявлено розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, адвокатом Сампарою Н.М. надано наступні докази: ордер серії ВО №1095759 від 17.01.2025, копію договору №17/01 про надання правової допомоги від 17.01.2025, укладеного між Тіхоліс К.О. та адвокатським об`єднанням «Захист Права», в особі керуючого партнера Сампари Н.М., акт виконаних робіт.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2025 року у справі №638/13336/21 виснував, що з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Указані критерії адвокатських витрат є оціночним поняттям. Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19).

Таким чином, суд, аналізуючи подані стороною відповідача докази на підтвердження розміру понесених витрат, бере до уваги складність справи, час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, та приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення адвокатом розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним, з урахуванням того, що подані стороною відповідача процесуальні документи, як заперечення щодо заявлених вимог позивача, зокрема, зустрічний позов, в подальшому залишено без розгляду також за ініціативою сторони відповідача, таким чином оцінюючи поведінку сторони під час розгляду справи, подання ряду необґрунтованих заяв та клопотань, що призвела до затягування розгляду справи, а також докази на відповідність критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру з огляду на обставини даної справи, враховуючи наявність заперечення сторони позивача на клопотання, суд приходить до переконання про необхідність зменшення розміру витрати на професійну правничу допомогу до 1 000 грн., оскільки такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України, у зв`язку із чим заява підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 133, 134, 137, 141, 247, 270 ЦПК України, суд,

ухвалив:

заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) гривень.

В решті вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 19 травня 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуюча Сабара Л. В.