Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №332/6950/25 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/6950/25

Провадження №: 2/332/1288/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,

при секретарі – Паніній Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, з тих підстав, що сторони мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із позивачкою, знаходиться повністю на її утриманні, оскільки навчається на першому курсі денної форми навчання Національного університету «Запорізька політехніка» та не має змоги працювати. Домовленості щодо добровільної сплати аліментів на утримання дитини між сторонами не досягнуто. Відповідач неофіційно працює та має можливість надавати допомогу на утримання сина, яка на даний час потребує матеріальної допомоги. Просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 3000 грн. щомісячно до досягнення дитиною двадцяти трьох років.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Від представника позивача – адвоката Сивоненко О.В. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує, клопотань не має.

Відповідач надав суду 02.02.26р. відзив на позов, в якому зазначив, що він має третю групу інвалідності та отримує дохід тільки у вигляді пенсії, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та цивільну дружину, яка не працює, витрати на утримання сина, які зазначені в позові є необґрунтовані, тому просив у задоволенні позову відмовити.

В подальшому, 18.05.26р. відповідач надав суду заяву, в якій зазначив, що позов визнає частково, на 2000 грн. щомісячно, просив справу розглянути без нього.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ( а.с.6оборот).

Згідно довідки № 2080, виданої 15.12.2025 року Національним університетом «Запорізька політехніка», вбачається, що ОСОБА_3 є студентом 1 курсу Національного університету «Запорізька політехніка» денної форми навчання, термін навчання до 30.06.2029р. (а.с.21).

У відповідності зі ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23-х років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття(незалежно від форми навчання), виникає за обов`язковою сукупністю таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до вимог статті 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і(або) у частці від заробітку(доходу) платника аліментів, з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Згідно матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства 3-ї групи безстроково, що підтверджено довідкою МСЕК від 19.02.2020р. (а.с.67), та проходить періодично стаціонарні лікування та постіпеліптичну терапію (а.с.70).

При цьому відповідач ОСОБА_2 має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 (а.с.69), яка також має певні захворювання неврологічного характеру (а.с.74-77).

Також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , потребує лікування у ендокринолога та дерматолога, що підтверджено відповідними консультативними висновками (а.с.16-19).

Доказів того, що відповідач ОСОБА_2 офіційно працює та має постійний дохід від трудової діяльності, суду надано не було.

При визначенні розміру аліментів у відповідності зі ст. 200 СК України, що підлягають стягненню з відповідача, суд згідно до вимог ст. 182 СК України враховує його матеріальне становище, а також матеріальне становище позивача з повнолітньою дитиною, стан здоров`я відповідача та дитини, наявність у відповідача на утриманні іншої дитини, а також враховує підтвердження інвалідності у відповідача, також суд враховує заяву відповідача про можливість надавати матеріальну допомогу своєму сину, який продовжує навчання, у розмірі 2000 грн., та інші обставини, що мають істотне значення.

Тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на його утримання як повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи стягнення з 30.12.2025 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років. Суд прийшов до переконання, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу своїй дитині, яка продовжує навчання, саме у такому розмірі.

Крім того, з відповідача в силу ч.1 ст.142 ЦПК України належить стягнути судовий збір на користь держави , оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору при подачі позову до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 430 ЦПК України, ст. 182, 191, 199,200 Сімейного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на його утримання як повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи стягнення з 30.12.2025 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення до Запорізького апеляційного суду.

У зв`язку з перебуванням судді Сінєльніка Р.В. в нарадчій кімнаті в період з 18.05.26р. по 20.05.26р. по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_5 по ч.5 ст.407 КК України повний текст рішення виготовлено 20.05.2026р.

Суддя Р.В. Сінєльнік