Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №331/4617/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/4617/25

Провадження № 1-кп/331/353/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12025082020000503, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 травня 2025 року,

за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Мелітополі, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, безробітного, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 05.11.2012 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі;

- 25.12.2012 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 3 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений 07.07.2015 по відбуттю строку покарання;

- 15.08.2018 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, згідно зі ст. ст. 75, 76 КК України, від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки, поставлений на облік підрозділу пробації 21.09.2018;

- 29.04.2020 Мелітопольською окружною прокуратурою Запорізької області направлено до суду обвинувальний акт за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України (вчинено під час іспитового строку);

- 09.11.2020 Мелітопольською окружною прокуратурою Запорізької області направлено до суду обвинувальний акт за ч. 2 ст. 186 КК України (вчинено під час іспитового строку);

- 28.02.2024 Синельниківською окружною прокуратурою Дніпропетровської області направлено до суду обвинувальний акт за ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України;

- 02.03.2026 Шевченківським районним судом міста Запоріжжя за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ виконання покарань, інших підприємств, установ організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Положення ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачають, що до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи – органи прокуратури, Національної поліції, Служби безпеки, Військової служби правопорядку в Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , який утримується під вартою у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» (далі – слідчий ізолятор), реалізовуючи наявний умисел на заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, при виході із камери № 30 установи за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, 36, умисно заподіяв побої старшому по корпусу відділу режиму і охорони слідчого ізолятора ОСОБА_6 , за наступних обставин:

Старший по корпусу відділу режиму і охорони слідчого ізолятору ОСОБА_6 25.05.2025 заступив на добове чергування відповідно до наказу про забезпечення охорони та нагляду за ув`язненими на добу № 144-ДСК від 23.05.2025, у приміщенні слідчого ізолятору за адресою: м. Запоріжжя, Перша Ливарна, 36, та повинен був виконувати наступні посадові обов`язки:

1) здійснювати переміщення ув`язнених (засуджених) з однієї камери в іншу в межах свого корпусного відділення на підставі талона про переміщення ув`язненого (засудженого), або списку переміщення ув`язнених (засуджених);

2) стежити за дотриманням розпорядку дня та його виконанням, роздачою їжі, підтримувати дисципліну серед ув`язнених (засуджених), запобігати порушенням режиму тримання та протиправним діям з їх боку;

3) доповідати ЧПНСІ (черговому помічнику начальника слідчого ізолятора) та інформувати медичну частину про захворювання ув`язнених (засуджених), що потребують невідкладної медичної допомоги;

4) на підставі талона на виведення ув`язненого (засудженого) із камери і талона виклику передавати осіб, вказаних у них, молодшим інспекторам групи виведення;

5) приймати письмові заяви та скарги та передавати їх ЧПНСІ. Пропозиції, заяви та скарги, прийняті в усній формі, доповідаються особі, відповідальній за їх вирішення;

6) бути присутнім при виведенні з камер ув`язнених (засуджених) на прогулянку, санітарну обробку, побачення та інші.

25.05.2025 приблизно об 11 годині 40 хвилин у зв`язку із скаргами на здоров`я від ув`язненого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується за ч. 4 ст. 186 КК України, черговим персоналом слідчого ізолятора ухвалено рішення про подальше його переміщення до Запорізької міської медичної частини філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Запорізькій області, що розташована на території слідчого ізолятора.

У подальшому, у ході виконання покладених службових обов`язків ОСОБА_6 разом з іншим працівником ДУ «Запорізького слідчого ізолятору» ОСОБА_7 об 11 годині 47 хвилин підійшли до камери № 30, в якій знаходився ув`язнений, та відчинили її.

Надалі ОСОБА_4 , розуміючи, що старший по корпусу відділу режиму і охорони ОСОБА_6 є працівником правоохоронного органу – слідчого ізолятору, та виконує покладені на нього службові обов`язки, реалізуючи виниклий умисел на заподіяння побоїв працівнику слідчого ізолятора, після відкриття дверей камери №30, діючи умисно та реалізуючи наявний намір, наніс старшому по корпусу відділу режиму і охорони ОСОБА_6 один удар кулаком правої руки в область верхньої губи з лівої сторони, один удар кулаком у лобну ділянку голови та декілька ударів по тулубу, чим спричинив останньому фізичний біль.

Після цього протиправні дії ОСОБА_4 припинено працівниками слідчого ізолятору.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями завдав старшому по корпусу відділу режиму і охорони ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» ОСОБА_6 побої у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Прокурор у судовому засіданні обвинувачення підтримав у повному обсязі, просив суд врахувати відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого. Також він просив призначити ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки та відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням вироку Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 02.03.2026 призначити остаточне покарання ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та пояснив суду, що у минулому році, точну дату і час він не пам`ятає, він розмовляв зі співробітником слідчого ізолятора і той, закриваючи вікно видачі їжі, зачепив його ніс. Пізніше, коли цей співробітник зайшов до нього у камеру, щоб відвести його до медсанчастини, він, згадавши про той випадок, розізлився і завдав цьому співробітнику кілька ударів. Він розумів, що завдавав ударів співробітнику слідчого ізолятора, який прийшов до нього у камеру у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків. Він усвідомив, що вчинив погано, і розкаюється у вчиненому.

Захисник у судовому засіданні просила призначити обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 345 КК України, і на підставі ст. 70 КК України призначити обвинуваченому остаточне покарання у вигляді позбавлення років строком на 8 років, як визначено вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 02.03.2026.

Потерпілий у дане судове засідання не з`явився. З`ясувавши думку учасників судового засідання, суд визнав за можливе, враховуючи положення ст. 325 КПК України, провести судовий розгляд за відсутності потерпілого.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, підтверджується дослідженими судом доказами – показаннями обвинуваченого, який свою вину визнав повністю і підтвердив факт вчинення кримінального правопорушення за обставин, встановлених під час досудового розслідування і під час судового провадження. Його дії щодо умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 345 КК України.

За згодою учасників судового провадження суд відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.

При визначенні виду і розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості і характер суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які обтяжують і пом`якшують покарання.

Так, судом враховано, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.

ОСОБА_4 неодноразово судимий, не одружений, на утриманні дітей не має, на обліку та лікуванні у лікарів нарколога та психіатра не перебуває і за медичною допомогою не звертався, за час перебування у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» характеризується негативно, заохочень не мав, але мав 7 стягнень.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України є повне визнання обвинуваченим своєї вини.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно зі ст. 67 КК України встановлено не було.

Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, вказані вище відомості про його особу, у тому числі і про його попередню злочинну діяльність, пом`якшуючу покарання обставину і відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також той факт, що обвинувачений усвідомив суспільну небезпеку скоєного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

Оскільки ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення до постановлення вироку Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 02.03.2026, при призначенні йому покарання слід застосувати вимоги ч. 4 ст. 70 КК України і призначити обвинуваченому остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком і за вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 02.03.2026 у вигляді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців, оскільки саме такий вид та строк покарання необхідний і достатній для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Речові докази і судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Майнова шкода кримінальним правопорушенням завдана не була.

Цивільний позов заявлено не було.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не обирався і підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає, відповідне клопотання суду заявлене не було.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 392 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного за даним вироком, та покарання, призначеного за вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 02 березня 2026 року, остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді восьми років шести місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 29 січня 2024 року згідно з вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 02 березня 2026 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Суддя ОСОБА_8