Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №641/1614/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року

м. Харків

справа № 641/1614/24

провадження № 22-ц/818/2215/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого – Тичкової О.Ю.

Суддів колегії - Маміної О.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – ОСОБА_2 ,

третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коляда Юлія Сергіївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року у складі судді Музиченко В.О., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла рідна сестра позивача – ОСОБА_4 . Після її смерті із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернувся позивач та онука померлої - ОСОБА_2 . Позивач є спадкоємцем другої черги, натомість відповідачка є спадкоємцем першої черги за правом представлення, оскільки її батько ОСОБА_5 , син спадкодавця помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідачка не має права на спадщину, оскільки вона умисно ухилялася від надання будь-якої допомоги спадкодавцю, яка мала безпорадний стан та потребувала сторонньої допомоги. ОСОБА_4 хворіла на онкологію, зверталась за лікуванням до медичних установ м. Харкова. Згідно консультативних висновків її стан характеризувався як тяжкий. Наявні захворювання і стали причиною смерті ОСОБА_4 . Для відповідного типу захворювання характерна проява больових відчуттів, потребувала постійної допомоги сторонньої особи, проведення постійного медикаментозного лікування та профілактики. Всупереч наявності потреби у допомозі, відповідачка умисно самоусунулась від надання будь-якої допомоги під час хвороби спадкодавця, ніколи до неї не приходила та в жоден спосіб не з`ясувалась з нею. Позивач одноособово доглядав сестру, надавав їй допомогу, піклувався про неї до самої смерті та здійснював всі дії щодо її належного поховання. Позивач був змушений доглядати за сестрою, забезпечувати умови життя, підтримував матеріально, забезпечував її необхідними ліками, продуктами харчування, одежею. Відповідачка ухилялась від надання спадкодавцю матеріальної допомоги, відмовилася надавати грошову допомогу на її похорон та взагалі не прибула на похорон, хоча про смерть бабусі вона була сповіщена. Позивач неодноразово просив відповідачку допомогти у догляді, але останньою було відмовлено без поважних причин та фактично залишено спадкодавця у безпорадному стані. Вважає, що у зв`язку із викладеними обставинами відповідачка має бути усунена від права на спадкування.

Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що позивач не надав жодних належних, допустимих та безспірних доказів перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреби спадкодавця у наданні допомоги відповідачкою, звернення до відповідачки з проханням (вимогою) про надання матеріальної чи моральної допомоги та при цьому, свідомого ухилення відповідачки, як онуки спадкодавця, від надання спадкодавцеві такої допомоги, шляхом відмови чи ігнорування таких вимог, доказів щодо можливості її надання. Не було встановлено наявність будь-яких конфліктів між спадкодавцем ОСОБА_4 та її онукою ОСОБА_2 . Докази про те, що позивач просив відповідачку, а вона без поважних причин відмовилась від надання бабусі допомоги залишивши її у безпорадному стану відсутні.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати, та ухвали нове судове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі, не дав належної оцінки доказам у справі та дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог. В матеріалах справи наявні належні та допустимі докази що підтверджують, що ОСОБА_4 перебувала у безпорадному стані. Відповідачка умисно не поглиблювалась у життя бабусі, не знала про тяжке захворювання спадкодавця, що свідчить про уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Надана відповідачем переписка у мессенджері не є належним доказом надання нею допомоги бабусі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції позивач не з`явився, про час та місце судового розгляду був повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується даними зворотного повідомлення про виклик у судове засідання ( т.2 а.с 16).

18.05.2026 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із відсутністю в м. Харкові.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки на підтвердження викладених у ньому обставин не надано належних та допустимих доказів. При цьому колегія суддів враховує, що справа перебуває у провадженні суду першої інстанції з серпня 2024 року, а у провадженні суду апеляційної інстанції — з січня 2026 року, що свідчить про достатній строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, у зв`язку з чим наведені причини неявки визнано неповажними.

Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (т.1 а.с. 13).

З відповіді приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Коляди Ю.С. №123/02-14 від 06.03.2024 вбачається, що після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 187/2023, з заявами про прийняття спадщини звернулись: рідний брат, спадкоємець другої черги – ОСОБА_1 та онука спадкодавця – ОСОБА_2 , спадкоємець першої черги за правом представлення, оскільки її батько, ОСОБА_5 , син спадкодавця, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с. 14).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.11.2000 року, виданого державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори (т. 1 а.с. 41).

З відповіді КНП «Міська поліклініка № 19» ХМР від 03.05.2024 р. № 02-123 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мала діючу декларацію з лікарем-терапевтом ОСОБА_6 . До травня 2023 року пацієнтка відвідувала поліклініку самостійно. В подальшому лікар відвідувала ОСОБА_4 на дому, з пацієнткою був присутній брат ОСОБА_1 . При відвідуванні лікарем ОСОБА_4 на дому, з нею завжди був присутній ОСОБА_1 . Також ОСОБА_1 приходив до лікаря-терапевта ОСОБА_6 на прийом, брав направлення на обстеження та рецепти для пацієнтки ОСОБА_4 . ОСОБА_4 з червня 2023 року перебувала в важкому стані (т.1 а.с. 151).

З відповіді Обласного центру онкології від 13.05.2024 р. № 01-20/603 вбачається, що ОСОБА_4 за медичною допомогою до КНП «ОЦО» не зверталась. За направленням для консультації сімейного лікаря КНП «МП № 29» ОСОБА_6 від 18.09.2023 № 8695-9584-4729-5774 в КНП «ОЦО» були представлені медичні документи хворої ОСОБА_4 . За наданими документами 20.09.2023 р. в поліклінічному відділі КНП «ОЦО» видано консультативний висновок зі встановленим клініко - рентгенологічно та ультразвуковим методом дослідження діагнозом. Фіксації даних про супроводжуючих осіб в медичній карті амбулаторного хворого не передбачена (т.1 а.с.152).

З відповіді КНП «Міська клінічна лікарня № 2 імені проф. О.О. Шалімова Харківської міської ради» від 24.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_4 знаходилась у хірургічному відділенні вказаної лікарні з 18.03. по 17.04.2023 року з приводу новоутворення підшлункової залози, механічної жовтяниці. Пацієнтці проводилось стентування холедоху. Пацієнтку під час лікування відвідував рідний брат ОСОБА_1 , стан хворої був важкий та потребував стороннього догляду (т.1 а.с. 160).

На виконання вимог ухвали суду від 28.05.2024 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідкою від 11.06.2024 повідомило, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 перебувала на обліку з 24.05.2008 та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . За період з 01.01.2021 по 30.09.2023 ОСОБА_4 нарахована пенсія до виплати в сумі 109140,25 грн (т.1 а.с. 179).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на обліку не перебуває та пенсію не отримує. Згідно відмовної електронної справи ОСОБА_1 18.10.2023 звертався з особистою заявою про призначення пенсії, внаслідок розгляду якої винесено рішення від 24.10.2023 за № 204850015908 про відмову у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (т.1 а.с. 178).

Згідно довідки про доходи, виданої Харківським національним університетом міського господарства імені О.М. Бекетова, вбачається, що ОСОБА_2 навчається на факультеті дизайну та образотворчого мистецтва за денною формою навчання (бюджет), загальна сума доходу за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. складає 0,00 грн., за період з 01.01.2024 р. по 29.02.2024 р. складає 0,00 грн. – доходів немає (т. 1 а.с. 91-92).

В матеріалах справи наявні фотознімки, на яких ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , роздруківка переписок у месенджері (т.1 а.с. 94-120).

В суді першої інстанції були допитані свідки: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Свідки підтвердили, що ОСОБА_4 хворіла та за 3 місяці до смерті вона майже не могла себе обслуговувати себе та їй у всьому допомагав брат ОСОБА_1 , онуку вони не бачили. Жоден з допитаних свідків не підтвердив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у поганих стосунках.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.11.2000 року, виданого державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори

З відповіді приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Коляди Ю.С. №123/02-14 від 06.03.2024 вбачається, що після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 187/2023, з заявами про прийняття спадщини звернулись: рідний брат, спадкоємець другої черги – ОСОБА_1 та онука спадкодавця – ОСОБА_2 , спадкоємець першої черги за правом представлення, оскільки її батько, ОСОБА_5 , син спадкодавця, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З показів свідків в суді першої інстанції, судом встановлено, що з моменту захворювання та до моменту смерті ОСОБА_4 пройшло приблизно 6 місяців, в останні місяці стан здоров`я ОСОБА_4 різко погіршився, у догляді їй допомагав рідний брат ОСОБА_1 . В свою чергу, не знайшли свого підтвердження доводи позивача, що відповідач свідомо ухилялась від надання спадкодавцю будь-якої допомоги.

У матеріалах справи наявні копії фотознімків, на яких зафіксовано ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , а також роздруківки листування у месенджері, що свідчать про підтримання відповідачем спілкування зі спадкодавцем.

Відмовляючи у задоволенні позову суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що спадкодавець ОСОБА_4 потребувала допомоги саме від відповідачки ОСОБА_2 , а остання, у свою чергу, умисно ухилялися від надання такої допомоги, що могло бути підставою для усунення їх від права на спадкування.

При цьому судова колегія зазначає про відсутність умисної винної поведінки відповідачки від надання допомоги ОСОБА_2 і що така допомога потрібна саме від них. Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.

Встановлені під час розгляду справи обставини, зокрема, спілкування відповідачки з померлою бабусею телефоном, покази свідків, не підтверджують умисного ухилення відповідачів від надання допомоги ОСОБА_4 .

Отже, у справі, яка переглядається, судом не встановлено ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю, його безпорадного стану. Крім того, позивач не навів переконливих доказів на підтвердження потреби спадкодавця в допомозі саме відповідачки. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Тому суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки підставою для усунення від права на спадкування на підставі частини п`ятої статті 1224 ЦК України є сукупність обставин, які позивачем доведено не було.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

За встановлених обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду — без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ІІПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

В.Б. Яцина