Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №932/7821/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/192/26 Справа № 932/7821/24 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в м.Дніпрі справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2025 року у складі судді Куцевола В.В. по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,–

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 1-5), в обґрунтування якого посилалось на те, що 08.12.2022 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» з метою укладення кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80% на рік суму залишку заборгованості за кредитом. Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі. Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, в зв`язку з чим станом на 21.08.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 30 819,62 грн, яка складається з: - заборгованості за кредитом – 19 834,47 грн; - заборгованості за відсотками – 10 985,15 грн.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.12.2022 року у розмірі 30 819,62 грн станом на 21.08.2024 року, а також судовий збір.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2025 року позов АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором №б/н від 08.12.2022 року, яка станом на 21.08.2024 року становить 19 834,47 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» суму судового збору, сплаченого при подачі позову в розмірі 1 948,71 грн (а.с. 44-49).

В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у стягненні відсотків, з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення про задоволення даних позовних вимог, а також стягнути судовий збір (а.с. 53-56).

ОСОБА_1 не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення місцевого суду в оскарженій частині скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог,

враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У пункті 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 08 грудня 2022 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н шляхом підписання за допомогою електронного цифрового підпису анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк за картою/рахунком та паспортом споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена».

08 грудня 2022 року ОСОБА_1 АТ «Акцент-Банк» встановило кредитний ліміт за карткою/рахунком, поточний рахунок № НОМЕР_1 .

У пункті 4 заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком передбачено, що пільговий період користування кредитним лімітом становить 62 дні за ставкою 0.000001%, а у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4% на місяць.

Строк кредитування (строк дії кредитної лінії) - 240 місяців (п. 5 заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 08 грудня 2022 року).

Випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 08 грудня 2022 року по 21 серпня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, здійснюючи покупки та знімаючи готівку, а також вносив кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 08 грудня 2022 року, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , заборгованість відповідача станом на 21 серпня 2024 року становить 30 819,62 грн, з яких 19 834,47 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 985,15 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту апеляційної скарги, оскаржується лише в частині відмови у стягненні відсотків, тому суд апеляційної інстанції рішення суду в іншій частині не переглядає.

Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «А-Банк», суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором № б/н від 08 грудня 2022 року у відповідача наявна заборгованість за кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 19 834,47 грн, що становить тіло кредиту, а заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 10 985,15 грн не підлягають стягненню, оскільки в анкеті-заяві не передбачено стягнення процентів як плати за користування кредитними коштами, не визначена процентна ставка, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-Банку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у такому розмірі та порядку нарахування, які долучені банком до позовної заяви. При цьому, підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та не є складовою частиною договору про надання банківських послуг.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується не повністю, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 08.12.2022 року ОСОБА_1 підписав заяву щодо встановлення кредитного ліміту за картою/рахунком, в умовах якої передбачено встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, сплата процентів за користування кредитними коштами в межах ліміту за процентною ставкою 0.000001%, а також процентна ставка у розмірі 3,4% на місяць, що становить 40,8% річних за користування кредитними коштами у разі виходу з пільгового періоду, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, їх розміри та порядок нарахування.

Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 проти позовних вимог заперечень не подавав, узгодження умов договору не оспорював, користування грошима підтверджується випискою по картці та не є безоплатним.

Апеляційний суд вважає помилковими посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17, оскільки в даному випадку встановлено, що між сторонами узгоджено базовий розмір процентної ставки (40,8 % на рік), про що свідчать підписані відповідачем анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», заява щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 08 грудня 2022 року, паспорт споживчого кредиту «Кредитна карта «Зелена».

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості по процентам в розмірі 10 985,15 грн підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за договором, судом не враховано, що у зазначений вище спосіб відповідачем було погоджено шляхом підписання за допомогою електронного цифрового підпису процентну ставку за договором, оскільки підписавши заяву про встановлення кредитного ліміту за картою/рахунком, яка є складовою частиною кредитного договору та анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», ОСОБА_1 добровільно погодився на такі умови кредитного договору.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк» про стягнення відсотків за кредитним договором №б/н від 08.12.2022 року, укладеним з ОСОБА_1 слід скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову про задоволення цих позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 в користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за відсотками в сумі 10 985,15 грн.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог АТ «Акцент-Банк», відповідно до положень п. 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» підлягає стягненню 3 028 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 4 542,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,–

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» — задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2025 року в частині відмови в задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість по відсоткам в розмірі 10 985,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 3 028,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 4 542,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «20» травня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров