Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №127/2038/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2038/26

Провадження № 2/127/485/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,

за участі відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Свистун Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.01.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №296449540 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 5000,00 грн на його банківську карту, що свідчить про виконання позивачем своїх зобов`язань. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 12000,00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу підписав Реєстр прав вимоги №124 від 09.03.2021, за яким відступлено право грошової вимоги до відповідача.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01. На виконання вимог Договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимог №11 від 31.08.2023 за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача.

В подальшому, 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу№11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило належне йому право вимоги до боржників за договорами, в тому числі і за вказаним кредитним договором, укладеним з відповідачем в сумі заборгованості 38519,00 грн.

Сума боргу не погашена ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача, що й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №296449540 від 23.01.2021 в розмірі 38519,00 а також судові витрати в розмірі 9662,40 грн.

Ухвалою суду від 02.02.2026 призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті, а також витребувано додаткові докази. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

28.04.2026 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Свистун Л.В. подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що жодних кредитних договорів відповідачка не укладала та кредитні кошти не отримувала. Вона є особою похилого віку, пенсіонеркою та має інвалідність третьої групи. В силу даних обставин, вона не обізнана з можливістю вчиняти будь-які дії в мережі інтернет, не має електронного цифрового підпису та електронної пошти. Вказані в позовній заяві та доданих до неї документах номер мобільного телефону та адреса електронної пошти відповідачці не належать. Крім того, ні позовна заява, ні долучені до неї документи жодним чином не підтверджують ні факт укладення відповідачкою кредитного договору з ТОВ МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", ні факт отримання нею кредитних коштів. Позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписку по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що кредитні кошти були отримані відповідачем. Як зазначено у позові, згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: 5 000,00 грн 23.01.2021 року на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідач вказала у Заявці при укладенні Кредитного договору. З огляду на кредитний договір № 296449540 від 23.01.2021 року, його укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8J54Y. Він містить податковий номер відповідача, його адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону невідомої особи, що відповідачці не належить. Самі по собі надані копії платіжних доручень, не є належним та достатнім доказом виникнення та існування між кредитором та відповідачем кредитних відносин та доказом наявності заборгованості. Також позивачем долучена заявка на отримання грошових коштів в кредит від 23.01.2021, в якій зазначена загальна інформація, персональні дані, адреса та картка позичальника № № НОМЕР_1. Проте, зазначена заявка не містить підпису позичальника, а також не містить повного номеру карткового рахунку. З огляду на вищевикладене представник відповідача просить поновити ОСОБА_1 строк на подання відзиву. У задоволенні позовної заяви відмовити.

01.05.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого вважають заперечення представника Відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При заповненні Заявки на кредит Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. З урахуванням наведеного, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними. Вчинення Відповідачем вказаних вище дій і внесення даних в систему Товариства є проставленням електронного підпису в Електронному Договорі Одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті. Враховуючи вищевикладене, Позивач надав беззаперечні докази того, що Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність Відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам Відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи у його відсутність.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Свистун Л.В. в задоволенні позовних вимог просили відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України 12.05.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 14 год. 00 хв. 18.05.2026.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 23.01.2021 відповідач ОСОБА_1 подала до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заявку на отримання грошових коштів в кредит із зазначенням загальної інформації, персональних даних, адреси місця проживання, електронної пошти, номера телефону, номера карти.

З довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 02.09.2023 встановлено, що одноразовий ідентифікатор MNV8J54Y відправлено позичальнику 23.01.2021 на зазначений ним номер телефону НОМЕР_2 , ідентифікатор введено позичальником 23.01.2021, перерахування грошових коштів відбулося 23.01.2021.

23.01.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії № 296449540 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до п.1.1. Договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 5000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Відповідно до п. 1.2 Кредит надається строком на 11 днів від дати отримання Кредиту Позичальником. У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту.

Відповідно до п. 1.4. За користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 532,90 п`ятсот тридцять дві цілих дев`ять десятих процентів річних, що становить 1,46 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; 1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. У разі сукупного продовження Дисконтного періоду на строк, що дорівнює чи більше ніж 31 та 46 днів від дати закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, Позичальнику може бути надано додаткову знижку від Індивідуальної процентної ставки, що розраховується в порядку передбаченому Правилами постійно діючої програми «Рівні лояльності» Кредитодавця (далі - «Програма»), які розміщені на Сайті Кредитодавця за посиланням https://moneyveo.ua/uk/promoactionnews/programma-lojalnosti/.

У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Сторінка 4 із 8 Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

24.01.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору до Договору № 296449540 від 23.01.2021, відповідно до якої сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 5000,00 грн з 24.01.2021 на строк дії Договору № 296449540 від 23.01.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору.

Відповідно до п. 2 додатковї угоди Сторони домовилися викласти Графік розрахунків в новій редакції та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди.

Згідно графіку платежів, який є Додатком №1 до Додатковї угоди - термін платежу 03.02.2021. Загальна сума кредиту 10000,00 грн, нарахований процент 1533,00 грн. До сплати разом 11533,00 грн.

29.01.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №296449540 від 23.01.2021, відповідно до якої сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 1100,00 грн з 23.01.2021 на строк дії Договору № 296449540 від 23.01.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору.

Відповідно до п. 2 додатковї угоди Сторони домовилися викласти Графік розрахунків в новій редакції та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди.

Згідно графіку платежів, який є Додатком №1 до Додатковї угоди - термін платежу 03.02.2021. Загальна сума кредиту 11100,00 грн, нарахований процент 1613,30 грн. До сплати разом 12713,30 грн.

29.01.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору № 296449540 від 23.01.2021, відповідно до якої сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 900,00 грн з 29.01.2021 на строк дії Договору № 296449540 від 23.01.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору.

Відповідно до п. 2 додатковї угоди Сторони домовилися викласти Графік розрахунків в новій редакції та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди.

Згідно графіку платежів, який є Додатком №1 до Додатковї угоди - термін платежу 03.02.2021. Загальна сума кредиту 12000,00 грн, нарахований процент 1679,00 грн. До сплати разом 13679,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання перед ОСОБА_1 та надало грошові кошти в розмірі 5000,00 грн, 5000,00 грн, 1100,00 грн, 900,00, всього на суму 12000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, які додані до позовної заяви.

Крім того, на виконання вимог ухвали від 02.02.2026 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано наступну інформацію. На ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 23-01-2021- 28-02-2021, 24-01-2021-29-01-2021: номер телефону НОМЕР_5 був/є фінансовим. Номер телефону НОМЕР_5 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .

По рахунках № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму:

- 5000 UAH за період 23.01.2021-28.01.2021, від 23.01.2021;

- 5000 UAH за період 24.01.2021-29.01.2021, від 24.01.2021;

- 900 UAH за період 29.01.2021-03.02.2021, від 29.01.2021;

- 1100 UAH за період 29.01.2021-03.02.2021, від 29.01.2021.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язувалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату. Строк дії Договору факторингу № 28/1118-01 закінчувався 28 листопада 2019 року (п.8.2. Договору факторингу № 28/1118-01).

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

Також строк був продовжений додатковими угодами № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023.

З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п.1.5 договору факторингу, реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору.

Пунктом 2.1 розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Тобто предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 124 від 09.03.2021 на умовах договору клієнт відступає фактору наступні права вимоги до наступних боржників, зокрема до ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 23339,00 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість по основному боргу; 11339,00 грн - заборгованість по відсоткам.

05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» уклав з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договір факторингу № 05/0820-01, згідно з яким ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язався відступити на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року строк дії договору закінчується 04.08.2021 року. Відповідно до п. 8.6 додатки та додаткові угоди до наданого договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину.

03.08.2021 року та 30.12.2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладали додаткові угоди до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, якими, зокрема дійшли згоди продовжити строк дії договору до 30.12.2024 включно.

Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року фактор ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» має право розпорядитися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на корить третіх осіб.

Копія договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Пунктом 2.1 розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Тобто предметом договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

ТОВ «Таліон Плюс» відступив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги за договором № 296449540 від 23.01.2021, що підтверджується копією реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023.

11.07.2025 між ТОВ «ФК ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений Договір факторингу № 11/07/25-Е. Предметом даного Договору факторингу № 11/07/25-Е є відступлення прав вимог, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 11.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 38519,00 грн, з яких: 12000,00 грн тіло кредиту та 26519,00 грн відсотки.

Враховуючи те, що Реєстр Боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру Боржників, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб.

Згідно із випискою з особового рахунку за кредитним договором № 296449540 від 23.01.2021, сформованої ТОВ «ФК «ЕЙС», загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 38519,00 грн, з яких 12000,00 грн - прострочена сума за сумою кредиту та 26519,00 грн прострочена заборгованість за процентами.

Таким чином, судом встановлено, що у ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 296449540 від 23.01.2021 у перейшло до позивача ТОВ «ФК «Ейс», а спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі наведених вище фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Із матеріалів справи встановлено, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено факт укладання правочину.

Матеріали справи містять докази на підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 12000,00 грн та користування такими протягом строку їх кредитування.

Доводи відповідача про те, що позивачем не доведено факт укладання договору з відповідачем, суд відхиляє, оскільки матеріалами справи встановлено протилежне.

Доказів протилежного суду не надано. Враховуючи наведене, твердження ОСОБА_1 та її представника про те, що відсутні докази переказу кредитних коштів на рахунок відповідача, суд не приймає, оскільки матеріалами справи встановлено протилежне.

Більше того, ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів про те, що вона зверталась до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення шахрайських дій. Також відсутні докази про визнання недійсним кредитного договору № 296449540 від 23.01.2021, укладеного між сторонами. Жодних доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач суду не надала.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Надані позивачем докази суд визнає достатніми, належними та допустимими. Доводи відповідача є голослівними та нічим не підтвердженими.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

У статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом частини першої статті 6 Закону договір факторингу, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, 4) найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

У частині першій статті 514 ЦК України закріплене правило, за яким обсяг прав, що передаються, визначається на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Формулювання цієї норми вказує на її диспозитивність, тобто не виключається можливість зміни обсягу прав. Таким чином, відступлення прав, обсяг яких буде визначено в майбутньому, вважається законодавчо прийнятним.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі частини 1, 2 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Отже, виходячи із положень ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.

Визначеність переданого права вимоги стосовно його змісту, обсягу та особи боржника має бути встановлена не в момент укладання правочину про цесію, а в момент виникнення права вимоги.

ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо.

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17 відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Натомість, до дійсних належать такі права вимоги, які юридично існують, виникнуть в майбутньому, або права по зобов`язаннях, за якими не настав строк виконання. Причому поняття дійсних вимог є ширшим, ніж наявних або існуючих, оскільки дійсними можуть бути не тільки зобов`язальні вимоги, що існують у даний час, а й ті, що виникнуть у майбутньому.

Водночас наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога).

Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з`явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.

До такого висновку дійшов також Верховний Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 січня 2026 року в справі 727/2790/25.

З наведеного слід дійти висновку, що передача права вимоги відбулось в межах часових рамок чинності Договорів факторингу від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а також від 05.08.2020 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс», які у свою чергу мали право відступати право вимоги на користь інших осіб.

Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.

Право вимоги за Кредитним договором № 296449540 від 23.01.2021 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 09.03.2021, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 124.

Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Надана копія договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до фактора -ТОВ «Таліон Плюс».

Відповідно до п. 5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій розсуд, зокрема, відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору в даній справі.

Отже матеріалами справи доведено перехід права вимоги від первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та в подальшому до ТОВ «Онлайн Фінанс».

В свою чергу, ТОВ «ФК «ЕЙС», на підтвердження розміру невиконаного ОСОБА_1 зобов`язання за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем № 296449540 від 23.01.2021 надано розрахунок заборгованості, за яким заборгованість за не виконаним зобов`язанням з повернення кредиту становить 38519,00 грн, з яких: 12000,00 грн - прострочена сума за сумою кредиту та 26519,00 грн прострочена заборгованість за процентами.

ОСОБА_1 згідно укладеного з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору взяла на себе зобов`язання погашати кредит у визначений договором строк, та вказаний обов`язок нею був порушений, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості за договором, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення кредиту за тілом кредиту в розмірі 12000,00 грн.

Що стосується нарахованих відсотків за користуванням кредиту.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Відповідно до п. 1.4 договору № 296449540 від 23.01.2021 за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 532,90 процентів річних, що становить 1,46 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Товариством здійснювалось нарахування відсотків за період з 23.01.2021 по 09.03.2021 на загальну суму 11339,00 грн.

Разом з тим, відповідно до умов договору, зокрема до Додаткової угоди до Договору № 296449540 від 23.01.2021, укладеної 29.01.2021, сторони погодили що у разі настання передбаченої п. 1.4.3. Договору відкладальної обставини, без застосування п.1.4.2 Договору, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по оплаті процентів за встановлений в п. 1.2. Договору строк у розмірі розрахованому за Базовою процентною ставкою, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 13955 грн 00 коп. (тринадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять грн. нуль коп.) та буде включати в себе: 1) загальні витрати за Кредитом - проценти за користування Кредитом у розмірі 1955 грн 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят п`ять грн. нуль коп.); 2) суму Кредиту у розмірі 12000 грн. 00 коп. (п. 5 графіку розрахунків).

Таким чином, нарахування процентів у зазначеному розмірі суттєво перевищує погоджені сторонами умови Договору та Додаткової угоди, зокрема визначену сторонами загальну вартість Кредиту та розмір процентів за користування ним.

Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню, в межах строку дії кредитного договору, а саме в розмірі 1955,00 грн.

Доводи позивача, що у Товариства наявні правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії, так і після спливу строку кредитування, суд не бере до уваги, оскільки вимоги про стягнення процентів, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання в порядку визначеному ст. 625 ЦК України позивачем не заявлялися.

Таким чином з відповідачки підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 13955,00 грн, з яких: 12000,00 заборгованість за тілом кредиту, 1955,00 грн - заборгованість за відсотками.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 964,32 грн.

Крім цього, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, що підтверджуються письмовими доказами, а саме: свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю; договором про надання правничої допомоги від 20.08.2025, що укладений позивачем із Адвокатським бюро «Соломко та партнери» в особі адвоката Соломки О.В.; додатковою угодою №25770907847 від 01.09.2025; актом прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, що містить опис робіт, послуг, їх вартість за надання правової допомоги.

Такі документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінивши дійсність та необхідність витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у цій справі, розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, суд не вбачає підстав для відступу від загального правила їх розподілу.

Таким чином, ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 36,22 % від заявленої суми, то з відповідача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2535,40 грн (7000,00 х 36,22 %).

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №296449540 від 23.01.2021 в сумі 13955,00 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість по кредиту; 1955,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 2535,40 грн витрат на правничу допомогу і 964,32 грн судового збору.

В решті вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 18.05.2026.

Суддя О.О. Жмудь