Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №761/42604/18 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

19 травня 2026 року

м. Київ

справа № 761/42604/18

провадження № 51-2932км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 08 січня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року у кримінальному провадженні № 12018100100010161 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозової Харківської області, мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 08 січня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.

Стягнуто процесуальні витрати, вирішено долю речових доказів.

Районний суд установив, що ОСОБА_6 21 вересня 2018 року близько 23:10 за обставин детально наведених у вироку, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК, біля будинку № 20 на вул. Берлінського в м. Києві незаконно придбав з метою збуту 20 згортків із сумішшю наркотичного засобу (метадоном, загальною масою 1,693 г) та сильнодіючим лікарським засобом (дифенгідраміном, загальною масою 1,872 г), що є великим розміром.

При перегляді вироку за апеляційними скаргами сторони захисту Київський апеляційний суд ухвалою від 22.05.2025 задовольнив їх частково, виключив із вступної частини судового рішення посилання на те, що ОСОБА_6 є раніше судимою особою. У решті судове рішення залишив без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі.

Наведені в касаційній скарзі доводи засудженого, без їх належного обґрунтування, зводяться до його міркувань щодо обставин його затримання під час виявлення працівниками поліції пакунку з сумішшю наркотичного та сильнодіючого лікарського засобу, та незгоди із висунутим обвинуваченням.

Також він вважає, що при призначенні покарання суд першої інстанції не врахував усіх обставин провадження та даних про його особу, оскільки за час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій (упродовж 2018 - 2025 років) він не вчиняв нових злочинів, працевлаштований, одружився (його дружина вагітна), пройшов курс лікування від наркоманії, а тому, на його думку, суд повинен був застосувати до нього положення ст. 69 КК і призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено Законом.

- захисник ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_6 .

На обґрунтування наводить доводи щодо зазначення судами обох інстанцій в оскаржуваних рішеннях неправильних анкетних даних засудженого, а також неправильне тлумачення судом першої інстанції кваліфікуючої ознаки «повторності» з урахуванням диспозиції ст. 307 КК.

Вважає, що дії засудженого мають бути кваліфіковані як замах на вчинення кримінального правопорушення, оскільки ані органом досудового розслідування, ані судом не здобуто доказів у доведеність того, що ОСОБА_6 мав намір на збут наркотичного засобу. На його думку, судом першої інстанції у вироку допущено суперечності та не враховано показання ОСОБА_6 у суді про те, що вказані заборонені речовини він хотів залишити собі. Також вважає неправильним посилання суду у вироку, як на доказ доведеності мети збуту цих речовин, на листування виявлені при огляду телефону засудженого.

Окрім того зазначає, що вирок суду першої інстанції має бути скасований лише з тих підстав, що його не було проголошено в судовому засіданні та не роз`яснено ОСОБА_6 .

Також, на переконання захисника, призначене ОСОБА_6 покарання є надмірно суворим і не відповідає принципам індивідуалізації та співмірності.

З урахуванням зазначеного сторона захисту в касаційних скаргах стверджує, що оскаржені судові рішення не відповідають принципам законності та справедливості і ухвалені без додержання вимог статей 370, 374 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Позиція учасників у суді касаційної інстанції

У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали свої касаційні скарги.

Прокурор просив залишити оскаржувані рішення без зміни, а касаційні скарги без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При касаційній перевірці судових рішень Верховний Суд виходить з обставин кримінального провадження встановлених судами першої та апеляційної інстанції, і не перевіряє ці судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Встановлені місцевим судом фактичні обставини кримінального провадження ґрунтуються на аналізі доказів, досліджених й ретельно перевірених у судовому засіданні, а саме: на показаннях засудженого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; протоколах: огляду місця події від 22.09.2018 (проведеного в період з 02:01 до 02:06, в ході якого було виявлено та вилучено пакет із 20 згортками), огляду речей від 22.09.2018 (під час якого було оглянуто мобільний телефон ОСОБА_6 та виявлено листування з невстановленою особою щодо розміщення «закладок»), проведення слідчого експерименту з участю ОСОБА_6 від 25.10.2018; висновках експертизи від 17.10.2018 № 11-2/5749 (згідно якої у наданих на експертизу 20 згортках виявлено суміш метадону (фенадону) та дифенгідраміну (димедролу), та інших письмових доказах у їх сукупності.

Вказані докази зібрані у встановленому законом порядку, є логічними та послідовними, узгоджуються між собою в цілому та в деталях, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності.

Не погодившись із вироком сторона захисту оскаржила його в апеляційному порядку та просила змінити вирок через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і перекваліфікувати дії ОСОБА_6 на ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 309 КК і призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на нього певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Згідно з положеннями ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції загалом дотримався.

При перегляді вироку апеляційний суд, перевіривши доводи сторони захисту, наведені в апеляційних скаргах, які є аналогічними тим, що викладені стороною захисту в касаційних скаргах, визнав ці доводи безпідставними та обґрунтовано відхилив з мотивів, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Не знайшли ці доводи свого підтвердження і під час їхньої перевірки судом касаційної інстанції.

За правилами статей 86, 87 КПКдоказ визнається допустимим, якщо його отримано в порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, у тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

При перевірці оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції таких порушень не встановлено та в касаційних скаргах не наведено жодних належних мотивів, щодо недопустимості доказів здобутих органом досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Суд не вбачає підстав для аналізу міркувань сторони захисту в касаційних скаргах щодо встановлення анкетних даних засудженого (наявності чи відсутності у нього судимостей, тощо), а також її позиції щодо тлумачення диспозиції норми кримінального закону за вчинене ОСОБА_6 діяння.

При цьому Суд зважає на сталу практику ЄСПЛ, який неодноразово вказував у своїх рішеннях на те, що право на вмотивованість судового рішення полягає у більш загальному принципі, втіленому в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (Руїс Торіха проти Іспанії («Ruiz Torija v. Spain» рішення від 09.12.1994).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; ба більше, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (Гірвісаарі проти Фінляндії («Hirvisaari v. Finland» рішення від 27.09.2001).

Розгляд кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій був проведений повно і всебічно, судами правильно встановлено всі обставини кримінального правопорушення та перевірено всі доводи сторони захисту. На підставі досліджених доказів судом першої інстанції у вироку зроблено обґрунтований висновок про доведеність у діях ОСОБА_6 умислу на збут наркотичних та сильнодіючих лікарських засобів, а тому ці дії були кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 307 КК. Із правильністю такого висновку погодився і суд апеляційної інстанції.

Згідно з вироком Шевченківського районного суду від 13.07.2022 ОСОБА_6 було визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.

При перегляді вироку 27.03.2023 Київський апеляційний суд апеляційну скаргу сторони захисту задовольнив частково, вирок скасував і призначив новий розгляд у суді першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до правил ст. 416 КПК при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Суд першої інстанції провівши новий судовий розгляд, вказівок суду апеляційної інстанції дотримався, однак залишив поза увагою приписи ч. 2 ст. 416 КПК, та призначаючи додаткове покарання помилково вказав про конфіскацію всього майна ОСОБА_6 .

Крім того, поза увагою судів обох інстанцій залишилися обставини, які, на переконання Суду, мають суттєве значення при вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_6 .

Так, за правилами статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Відповідно до правил ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Окрім того, з огляду на приписи ст. 75 КК законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, однак суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

В такому випадку важливими є відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в головних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; посткримінальну поведінку; наскільки його ціннісні орієнтири збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого тощо.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, при призначенні ОСОБА_6 покарання вказав, що враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (яке відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином), на момент вчинення злочину був притягнутим до кримінальної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 309 КК, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, одружений (дружина з обмеженими можливостями), працевлаштований, за місцем проживання характеризується позитивно. Вказавши у своєму рішенні, що обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання, судом не встановлено, суд уважав, що виправлення ОСОБА_6 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства та призначив останньому покарання у мінімальному розмірі, визначеному санкцією статті за вчинений злочин.

Як убачається з матеріалів справи, розгляд кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанції тривав упродовж 2018-2025 років, із часу вчинення ним злочину і до набрання вироком законної сили після його перегляду судом апеляційної інстанції сплинуло більше 6 років і 6 місяців, за цей період життєвий уклад ОСОБА_6 та його поведінка зазнали значних позитивних змін, останній пройшов курс лікування від наркоманії (довідка від 03.12.2019), одружився (дружина з особливими потребами, потребує сторонньої допомоги), працевлаштований, нових кримінальних правопорушень не вчиняв і до адміністративної відповідальності не притягувався. Вказані обставини колегія суддів вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а тому вважає можливим застосувати до нього положення ст. 69 КК та пом`якшити призначене покарання визначивши таке нижче від найнижчої межі, передбаченої кримінальним законом за вчинений ним злочин.

Під час касаційного розгляду ОСОБА_6 пояснив, що його дружина перебуває у стані вагітності та просив Суд не позбавляти його волі і надати можливість забезпечувати свою сім`ю та ростити майбутню дитину разом із дружиною.

З урахуванням усіх обставин провадження та значних позитивних змін у поведінці засудженого, який переусвідомив свої соціальні орієнтири у суспільстві і зробив для себе правильні висновки, Суд вважає що виправлення останнього є можливим без його ізоляції від суспільства за умов застосування до нього положень ст. 75 КК з встановленням іспитового строку.

При цьому Суд вважає за необхідне роз`яснити засудженому, що у разі вчинення ним впродовж іспитового строку нового кримінального правопорушення чи порушення правил встановлених органами пробації, вирок суду буде звернутий до виконання, а його направлено в місця позбавлення волі для відбування призначеного покарання.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необхідним касаційні скарги сторони захисту задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення в частині призначеного покарання змінити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Задовольнити частково касаційні скарги захисника та засудженого ОСОБА_6 .

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 08 січня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року щодо ОСОБА_6 змінити.

На підставі ст. 69 КК пом`якшити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 307 цього Кодексу до 5 років позбавлення волі з конфіскацією частини майна.

Відповідно до ст. 75 КК звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Покласти на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

___________________ _____________________ _________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3