Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №941/381/26 — Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 рокуселище Петрове Справа № 941/381/26

Провадження № 2-о/941/22/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Петрове Кіровоградської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , з участю заінтересованих осіб – Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, Державної установи «Петрівська виправна колонія №49», про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника в електронній формі через систему «Електронний суд» звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, якою прохала встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Радсад, Миколаївського району, Миколаївської області, Україна за станом на 24 серпня 1991 року у неповнолітньому віці разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , а також встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селища Радсад, Миколаївського району, Миколаївської області, Україна, згідно повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 01 жовтня 2025 року (актовий запис про народження № 36 від 18.08.1984 року) та довідки виданої Державною установою «Петрівська виправна колонія №41» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Радсад, Миколаївського району, Миколаївської області, Україна - є однією і тією самою особою. Встановлення факту постійного проживання заявника на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року відкрито окреме провадження у справі та витребувано заявлені стороною заявника докази.

Представник заявника в судове засідання не з`явилась, проте письмовою заявою просила суд розглядати справу без її участі та участі заявника, заявлені вимоги повністю підтримала.

Представники заінтересованих осіб - Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби та ДУ «Петрівська виправна колонія (№ 49)» в судове засідання не з`явились, однак про день, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селищі Радсад, Миколаївського району, Миколаївської області, Україна, про що зроблено Виконавчим комітетом Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області актовий запис № 36 від 18.08.1984 року. Відповідно до актового запису батьком зазначено ОСОБА_4 та матір`ю ОСОБА_3 .

Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00054524276 від 03.11.2025 року батьком зазначено ОСОБА_4 , українця, а матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , росіянка, на момент реєстрації народження дитини з 1976 року проживала за адресою: селище Радсад, Миколаївського району, Миколаївської області, Україна, освіта: середня загальна, працювала: робітницею радгоспа заводу «Радсад», РНОКПП НОМЕР_2 . Реєстрація народження проведена відповідно до ч. 1 статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).

Відповідно до ст. 17 ЦК УРСР місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п`ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.

Відповіддю Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 17-02-27-25 від 19.09.2025 року підтверджується те, що згідно погосподарської книги №4 ст.1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 24.08.1991 року був зареєстрований на території Радсадівської сільської ради за адресою АДРЕСА_1 . Разом з ним за Особовим рахунком № НОМЕР_3 проживали ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (голова сім`ї), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дочь).

З огляду на вищевикладене ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селища Радсад, Миколаївського району, Миколаївської області, Україна проживав за станом на 24 серпня 1991 року у неповнолітньому віці разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, направленого до суду на виконання ухвали суду від21.04.2026 року, встановлено, що в результаті перевірки, за даними картотек заяв про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року та заяв про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, які передані територіальними органами ДМС України на централізоване зберігання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, виявлено заяву про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року: ОСОБА_6 (рос. мова), ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 29.12.1979 року Миколаївським РВВС Миколаївської області. Заяв про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - не виявлено.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 підтверджується неодноразовим притягнення заявника до кримінальної відповідальності та відбування покарання у місцях позбавлення волі.

На теперішній час заявник, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відбуває покарання в Державній установі «Петрівська виправна колонія №49», яка знаходиться за адресою: вул. Польова, 1, с. Новий Стародуб, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28310.

Через адміністрацію установи виконання покарань ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Центрально-південного міжрегіонального управління державної міграційної служби, щодо підтвердження його належності до громадянства України та документування паспортом громадянина України.

Згідно відповіді Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 12.03.2026 року заявнику відмовлено у підтвердженні належності до громадянства України та рекомендовано встановити факт постійного проживання на території України у неповнолітньому віці разом з батьками за станом 24 серпня 1991 року або проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року та встановити особу у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» громадянства України є підставою для оформлення належності до відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України року) або набрання чинності (24 серпня 1991 Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Відповідно до підпункту "а" пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженогоУказом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт "в" пункту 8 Порядку, в редакції, чинній на час звернення заявника до суду). Отже, у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

На підставі встановлених судом обставин, суд вважає за можливе встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Радсад, Миколаївського району, Миколаївської області, Україна за станом на 24 серпня 1991 року у неповнолітньому віці разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , а також встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селища Радсад, Миколаївського району, Миколаївської області, Україна, згідно повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 01 жовтня 2025 року (актовий запис про народження № 36 від 18.08.1984 року) та довідки виданої Державною установою «Петрівська виправна колонія №41» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Радсад, Миколаївського району, Миколаївської області, Україна - є однією і тією самою особою.

Таким чином, на підставі викладеного, заява про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.263,264,265,268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Радсад, Миколаївського району, Миколаївської області, Україна за станом на 24 серпня 1991 року у неповнолітньому віці разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селища Радсад, Миколаївського району, Миколаївської області, Україна, згідно повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 01 жовтня 2025 року (актовий запис про народження № 36 від 18.08.1984 року) та довідки виданої Державною установою «Петрівська виправна колонія №41» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Радсад, Миколаївського району, Миколаївської області, Україна - є однією і тією самою особою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 19 травня 2026 року.

Суддя С. І. Колесник