Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №398/6066/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/6066/25

провадження №: 2/398/625/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"18" травня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Стручкової Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №2699049 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.12.2021 року в розмірі 13558,97 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №2699049 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 3000,00 грн, строком на 360 днів, тобто з 16.12.2021 року до 11.12.2022 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі від 0,01% в день (знижена процентна ставка) до 1,99% в день (стандартна процентна ставка). 10.08.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-1008223, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги, в тому числі і до відповідача за договором №2699049 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.12.2021 року. Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 10.08.2023 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 13558,97 грн, з яких: 2999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10558,98 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

24.11.2025 року від відповідача надійшла заява в якій вона просила застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилаючись на те, що 16.12.2021 року між нею та позивачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2699049. Відповідно умов договору, строк кредитування становить 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів 30 днів. Перший платіж мав бути здійснений 15.01.2022 року, а оскільки жодного платежу за договором нею не здійснено, прострочення виконання зобов`язання настало одразу після спливу першого розрахункового періоду. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність становить три роки. Перебіг позовної давності за даним зобов`язанням розпочався 16.01.2022 року, а тому строк позовної давності сплив 16.01.2025 року. Згідно наданого розрахунку заборгованості станом на 10.08.2023 року містяться операції від 14.01.2022 року в сумі 0,01 грн та 17.02.2022 року в сумі 100,00 грн, проте зазначає, що вказані суми були сплачені не нею. Оскільки, вона не сплачувала жодних платежів за договором, тому вважає, зо позивач звернувся до суду після спливу встановлено законом строку, таким чином позивачем пропущено строк на звернення до суду, що є підставою для відмови у позові.

14.01.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Д.М. надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи це тим, кредитний договір №2699049 від 16.12.2021 року відповідач в електронному вигляді з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», не укладала та не підписувала, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримувала. Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме їй. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логотипу та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. На цей час відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування коштів саме відповідачу згідно із договором та отримання саме нею грошових коштів. А також відсутні будь-які підтвердження отримання нею повідомлень про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором. Крім того, матеріали справи не містять доказів фактичного користування відповідачем кредитними коштами, а розрахунок заборгованості за договором який надано до позовної заяви є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.02.2026 року від представника позивача надійшли письмові пояснення в яких зазначає, що викладені у відзиві аргументи відповідача є безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання. 16.01.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2699049, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано грошові кошти в сумі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платоспроможності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші зобов`язання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направлення клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. Договір № 2699049 укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору укладеного у письмовій формі. Кредитний договір 2699049 від 16.12.2021 року був підписаний відповідачем електронним підписом «Х091» 16.12.2021 року о 20 год 13 хв. згідно із ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», тому аргумент, що договір не підписано через відсутність результатів перевірки на сайті Центрального засвідчувального органу, є безпідставним. Перевірка через систему Центрального засвідчувального органу призначена виключно для КЕП/ЕЦП. Одноразовий індикатор є іншим видом електронного підпису і не передбачає створення сертифіката, який би відображався на сайті Центрального засвідчувального органу. Щодо перерахування кредитних коштів зазначає, що згідно п. 2.1 кредитного договору, кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , таким чином відповідачу на зазначену карту було перераховано грошові кошти в сумі 3000,00 грн, що підтверджується листом-повідомленням про успішне перерахування коштів. Отже ОСОБА_1 уклала даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з їх прийняттям. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» у свою чергу чітко виконані усі умови договору у тому числі щодо перерахування коштів за кредитним договором № 2699049 від 16.12.2021 року. Кредитні кошти було отримано, а відтак є необхідність виконання зобов`язання за кредитним договором. Розрахунок наданий позивачем є детальним та відображає нарахування тіла кредиту та процентів відповідно до умов кредитного договору. Щодо відступлення прав вимог зазначає, що позивач позбавлен6ий можливості надати цілий реєстр боржників до договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 року з метою захисту інформації, яка містить банківську таємницю щодо осіб, що не є учасниками даної справи відповідно до ст. 60 ЗУ «Про банківську таємницю». Таким чином представником позивача надано належні докази на підтвердження відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Представником позивача подано заяву, в якій він просить позовні вимоги задовольнити та розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача подав заяву, в якій просив розглядати справу у його та відповідача відсутність.

Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що 16.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №2699049 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 3000,00 грн, строком на 360 днів, тобто з 16.12.2021 року до 11.12.2022 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі від 0,01% в день (знижена процентна ставка) до 1,99% в день (стандартна процентна ставка). Договір містить додаток №1 «Графік платежів». Крім того, відповідачем було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором графік платежів, який є додатком №1 до кредитного договору та Паспорт споживчого кредиту.

Зазначений договір з додатками, підписані сторонами електронними підписами, в тому числі відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором«Х091», направленим на вказаний відповідачем номер телефону НОМЕР_2 .

Відповідач не довела, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, їй не належить. Крім того в заяві від 24.11.2025 року відповідач зазначає номер телефону НОМЕР_2 , як контактний.

Аналогічний правовий висновок щодо покладення на відповідача обов`язку довести, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, йому не належить, викладено у постанові КЦС ВС від 01 липня 2024 року у справі №638/161/22.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №671/1832/20 (провадження № 61-232св23) зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатор.

Суд зазначає, що оскільки договір між сторонами укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20.

Отже, кредитний договір за формою, змістом та способом укладення відповідає вищезазначеним вимогам чинного законодавства України, а відтак є укладеним та обов`язковим до виконання сторонами.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» надало відповідачу кредит у розмірі 3000,00 грн шляхом перерахування 16.12.2021 року грошових коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 (повний 5375414125065515), що підтверджується довідкою №2058-0403 від 04.03.2024 року та інформацією, наданою АТ«УНІВЕРСАЛБАНК».

Зокрема, з інформації банку, наданої на виконання ухвали суду від 14.04.2026 року про витребування доказів вбачається, що банківська картка № НОМЕР_3 емітована та видана на ім`я ОСОБА_1 та 16.12.2021 року на зазначену картку зараховано кошти в сумі 3000,00 грн.

При цьому, саме зазначений номер картки вказано у кредитному договорі як особистий платіжний засіб відповідача, що свідчить про отримання відповідачем кредиту в розмірі 3000,00 грн.

10.08.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-10082023, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит Капітал» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 року, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №2699049 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.12.2021 року.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором №2699049 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.12.2021 року.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно розрахунку за кредитним договором, наданих позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконала, у зв`язку з чим станом на 10.08.2023 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 13558,97 грн, з яких: 2999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10558,98 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Зазначені розрахунки відповідають умовам договору та є математично правильними.

При цьому, жодних доказів на спростування зазначених розрахунків та/або альтернативний розрахунок відповідачем не надано.

Щодо застосування строку позовної давності, про що просила відповідач в заяві від 24.11.2025 року, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статей 256 - 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відтак, такий строк мав розпочатися з 11.12.2022 року, тобто на наступний день після закінчення строку кредитування (10.12.2022 року).

Однак, 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 12, який передбачав, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020 року.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022 року,розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, яким було визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закону №3450-IX від 08.11.2023 року редакції зазначеного пункту було змінено на наступну: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.».

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» №4434-IX від 14.05.2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено. Закон набрав чинності 04.09.2025 року.

Відтак, трирічний строк позовної давності, в межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 2699049 від 16 грудня 2021 року розпочав свій перебіг з 04.09.2025 року.

Оскільки позивач звернувся в суд із позовом 12.09.2025 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, то відсутні підстави для відмови в позові з цих підстав.

За вказаних обставин заявлена відповідачкою вимога про застосування до вказаних правовідносин позовної давності задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що відповідач не виконав передбачені договорами і законом зобов`язання ні перед первісними кредиторами, ні перед новим кредитором - позивачем, внаслідок чого утворилася заборгованість, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем додано договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року та акт прийому-передачі наданих послуг №233 від 05.09.2025 року, відповідно до якого позивачу надано послуги правової допомоги на загальну суму 8 000,00 грн.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Верховний Суду у справі №873/212/21 дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є складною та не потребує значного часу і об`єму робіт щодо підготовки матеріалів для подання до суду відповідної позовної заяви, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача подав позовну заяву через систему «Електронний суд», жодного разу в судове засідання не з`явився, обмежившись поданням заяви про розгляд справи без його участі.

З урахуванням переліку наданих послуг адвокатом, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає необхідним зменшити понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236, рахунок НОМЕР_5 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за договором №2699049 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.12.2021 рокув загальному розмірі 13 558 (сорок шість тисяч триста дев`яносто одна) грн 97 коп, яка складається з:

2999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту;

10558,98 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом;

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236, рахунок НОМЕР_5 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») судовий збір в розмірі 2 422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18 травня 2026 року.

Суддя Л.І. Стручкова