Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №392/320/26 — Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/320/26

Провадження № 2-а/392/13/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Бадердінової А.В., секретар судових засідань Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Мала Виска, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача поліцейський Управління патрульної поліції в Рівненській області Жерноклєєва В`ячеслава Ігоровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

за участю учасників справи: представника відповідача Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції – Бикова О.В.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Маловисківського районного суду Кіровоградської області з даним адміністративним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.02.2026 поліцейським взводу №1 батальйону №3 УПП в Рівненській області ДПП Жерноклєєвим В.І., відносно нього винесено постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6637372. Відповідно до винесеної постанови, ним нібито було скоєно адміністративні правопорушення, передбачені ч.6 ст. 121 та ч.1 ст.126 КУпАП. Як зазначено в постанові, водій керував автомобілем Volkswagen Golf 03НР5887 без чинного страхового полісу ОСЦПВ власників наземних ТЗ, та ТЗ не був зареєстрованим у встановленому законом порядку протягом 10 діб з моменту придбання або митного оформлення. Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку з тим, що він не порушував ПДР, а зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки жодних з підстав передбачених ст.35 ЗУ «Про національну поліції» для зупинки його автомобіля у співробітників поліції не було та поліцейський не проінформував про конкретну причину зупинки транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки. Крім того, в Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко вказано, що контроль за наявністю договорів авто страхування здійснюється підрозділами Нацполіції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів ДТП. Інших підстав складення протоколу про відсутність полісу автоцивілки у поліції немає. Іншим органом, що має право перевіряти наявність автоцивілки є Держприкордонслужба - при перетині транспортними засобами кордону. Таким чином, лише два випадки, коли поліцейський може перевірити поліс автоцивілки та виписати протокол за його відсутність при складанні протоколу щодо порушень ПДР при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. Отже, непред`явлення при перевірці полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за відсутності факту порушення водієм ПДР не є підставою для складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП. Крім того, з урахування того факту, що в Україні з 24.02.2022 року діє воєнний стан, який станом на день звернення позивача до суду з вказаним позовом, а також на день винесення оскаржуваної постанови не скасований, вважає, що строк реєстрації транспортних засобів є продовженим та відповідач не довів правомірності винесеної ним постанови жодними доказами, а тому, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутності у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП. Окрім того, якщо при наявності технічної можливості постанова складається в електронній формі з подальшим її друком, то будь-які виправлення, закреслення чи дописи ручкою в офіційних бланках суворо заборонені та у разі помилки поліцейський має винести нову постанову, а стару анулювати. Натомість поліцейський після винесення постанови серії ЕНА № 6637372 від 9.02.2026 допустив допис ручкою в п. 5, а саме вказав додатково «ч.1 ст.126», поліцейський використовував прилад, але «забув» вписати його номер у відповідну графу електронної постанови, тим самим він фактично позбавив документ юридичної сили щодо доказової бази. Також в п. 7 оскаржуваної постанови не вбачається назва та номер приладу, а лише вказано «показання технічного засобу», що є грубим порушенням процедури оформлення офіційних документів.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20.02.2026 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

03.03.2026 року на виконання ухвали суду позивач усунув вказані в ухвалі недоліки та подав адміністративний позов в новій редакції.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 03.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та витребувано докази.

23.03.2026 року представник відповідача УПП в Рівненській області Департаменту патрульної поліції подав відзив, в якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що у п. 1 ч. 1ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. З огляду на те, що поліцейський виявив порушення ПДР та відповідно до ст. 16 цього Закону водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; виконувати розпорядження поліцейського. Тобто, транспортний засіб був зупинений у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" та інспектор патрульної поліції мав обґрунтовані підстави для перевірки поліса страхування і оскільки він дійшов висновку про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та відповідно, правомірно вимагав в позивача пред`явити документи, що посвідчують наявність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Те, що позивач не погоджується з порушенням ПДР не звільняє його від обов`язку виконати вимоги посадової особи поліції щодо перевірки документів. На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП, надано компакт-диск із відеозаписами, з яких вбачається подія зупинки транспортного засобу спілкування з водієм та розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також зазначив, що за приписами пункту 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Тому, такі відомості зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. А тому, зміст оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6637372. від 09.02.2026 винесена щодо ОСОБА_1 в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та вказано технічний пристрій, на які проводився відеозапис.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву, зареєстровану судом 01.04.2026 року за вх. №3949 про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив дослідити відеозапис під час розгляду справи.

В судовому засіданні представник відповідача Биков О.В. просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки з відеозапису вбачається, що зупинений транспортний засіб мав червоні номера, тобто транзиті, крім того, водій ОСОБА_1 в ході розмови з працівником поліції підтвердив, що його транспортний засіб не зареєстрований, не перереєстрований у встановленому законом порядку. А тому, вимоги ст. 283 КУпАП працівником поліції дотримано, а також дотримано вимоги КУпАП, що застосовуються під час притягнення особи до адміністративної відповідальності. Що стосується допису ч.1 ст.126 КУпАП вчиненого власноруч, то він не є виправленням, оскільки відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, будь - які виправлення не допускається в письмових постановах, а винесена постанова є чекова стрічка, крім того, у системі відсутня технічна можливість зазначати одночасно два правопорушення (зазначати дві статті вчиненого правопорушення), тобто об`єднати за ст.36 КУпАП з призначенням відповідно покарання. Таким чином, поліцейському доводиться вносить вручну іншу статтю за якою винесено порушення та зазначає статтю за якою об`єднано.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача поліцейський Управління патрульної поліції в Рівненській області Жерноклєв В.І. в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, про час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомив.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 09.02.2026 року поліцейським 1 взводу 3 батальйону УПП в Рівненській області Жерноклєєвим В.І. винесено постанову серії ЕНА №6637372 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП, а саме "09.02.2026 року о 12 год 52 хв., в с. Козин, вул. Берестецька, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом без чинного страхового полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів та будучи не зареєстрованим у встановленому законом порядку протягом 10 діб з моменту придбання або митного оформлення, згідно договору купівлі-продажу від 12.10.2025, чим порушив п.п. 2.1.г. ПДР України, об`єднано згідно ч.2 ст.266 КУпАП, тех пристрій 470478, чим порушив п.30.1 ПДР України – керування водієм транспортного засобу не перереєстрованим в установленому порядку. Таким чином, вчинив правопорушення передбачене ч. 6 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП". Даною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн., у разі несплати протягом 15 днів, подвійний розмір штрафу – 1700,00 грн. (а.с. 19).

З наданого відповідачем відеозапису, який досліджено судом, встановлено, що 09.02.2026 року позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції. Причина зупинки транспортного засобу поліцейський повідомив, що «згідно бази МТСБУ відсутній страховий поліс, є підстави вважати, що ви причетні до адміністративного правопорушення». На що, ОСОБА_1 повідомив, поліцейському, що днями купив автомобіль і навіть не знав про те, що відсутній страховий поліс. Після чого, поліцейський запитав у позивача коли саме він придбав автомобіль і чи відомо йому, що транспортний засіб має бути зареєстрований протягом 10 діб з моменту придбання або митного оформлення, попросив пред`явити документи на транспортний засіб. Надалі повідомив, що відносно водія ОСОБА_1 буде винесено постанову. ОСОБА_1 не висловлював будь-яких заперечить щодо винесення постанови, не надавав пояснень та заперечень.

Вирішуючи даний позов суд застосовує такі норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Частинами 1, 2 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Так, частиною першою статті 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний, зокрема, мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством;

Згідно з підпунктом ґ) пункту 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, серед іншого, чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат Зелена картка (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка.

Підпунктом а) пункту 2.4 Правил дорожнього руху встановлено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначає Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , відповідно до пункту першого частини першої статті 9 якого перевірка наявності чинних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.

За положеннями абзацу п`ятого частини першої статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», перевірка наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, визначеного статтею 6 цього Закону, здійснюється на підставі інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до цього Закону укладаються договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності таких видів, зокрема договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє виключно на території України (далі - внутрішній договір страхування).

Частиною першою статті 7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», установлено, що на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів.

Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керування на території України транспортним засобом, щодо якого відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Невиконання власником транспортного засобу обов`язку з укладення внутрішнього договору страхування щодо такого транспортного засобу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Приведеними нормами права визначено обов`язок водія мати при собі страховий поліс та пред`явити такий страховий поліс посадовим особам органів, визначених у частині першій статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,, на їх вимогу.

При цьому, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не вказує на те, що поліс страхування може бути пред`явлений на вимогу уповноваженої особи лише у випадку складання нею протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Послідовність наведених правових норм, які визначають повноваження посадових осіб поліції та обов`язки водіїв транспортних засобів, дає підстави для висновку про те, що визначені статтею 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підстави контролю за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не є вичерпними, оскільки вказаний закон не є спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері безпеки руху та визначає повноваження підрозділів Національної поліції в цих правовідносинах.

Основні повноваження поліції визначені статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію», до яких належить повноваження з регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (пункт 11 частини першої).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху (пункт 1).

Отже, законодавцем надано поліцейським повноваження на зупинення транспортного засобу у разі порушення водієм Правил дорожнього руху.

Як вказано вище, до обов`язків водія, передбачених Правилами дорожнього руху, належить, серед іншого, належить мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат Зелена картка (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка.

За положеннями абзацу п`ятого частини першої статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», перевірка наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, визначеного статтею 6 цього Закону, здійснюється на підставі інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних.

Абзацом першим частини першої статті 8 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що з метою організації накопичення, зберігання інформації про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, обміну такою інформацією, забезпечення отримання потерпілими особами інформації щодо договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також забезпечення контролю за здійсненням обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності МТСБУ забезпечує функціонування Єдиної централізованої бази даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - Єдина централізована база даних).

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ з метою надання доступу до інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних, забезпечує використання інформаційних ресурсів Єдиної централізованої бази даних відповідно до законодавства.

Інформація, що міститься в Єдиній централізованій базі даних, надається безоплатно і відповідно до порядку доступу до неї поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Відтак, поліцейські, отримавши з Єдиної централізованої бази даних інформацію про відсутність чинного страхового полісу на транспортний засіб, яким керував позивач, мали обґрунтовані підстави для зупинки транспортного засобу, адже відсутність чинного страхового полісу вказує на порушення водієм транспортного засобу, яким в цьому випадку є позивач, підпункту ґ) пункту 2.1 Правил дорожнього руху.

Наведені обставини спростовують доводи позивача про протиправність дій третьої особи в частині безпідставного зупинення транспортного засобу як підстави для висновку про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення.

Крім того, доводи позивача стосовно протиправності, без наявності підстав, установлених статтею 35 Закону України «Про національну поліцію», зупинки транспортного засобу спростовуються відеозаписом, наданим відповідачем до матеріалів справи, переглядом якого установлено, що поліцейський, зупинивши транспортний засіб під керуванням позивача, вже мав інформацію про відсутність на транспортний засіб чинного страхового полісу, про що й повідомив позивача.

Окрім того, відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На зареєстровані транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та/або електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, таким транспортним засобам присвоюються номерні знаки (їх буквено-цифрова комбінація).

Згідно зі ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Згідно з п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

У разі припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях власники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом дев`яноста днів.

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Відповідно до пункту 30.1 Правил дорожнього руху, статті 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби в уповноваженому органі МВС незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту або виникнення інших обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно пункту 2.1. ґ Правил дорожнього руху, статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка” (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка”.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» основним повноваженням патрульної поліції є, серед іншого, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а також регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожнього руху.

Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, передбачені ч. 6 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року (Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

За положеннями розділу III Інструкції постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 6 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП, на місці вчинення адміністративного правопорушення (п.п. 1-3 Розділу ІІІ Інструкції).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Приписами ч. 6 ст. 121 КУпАП визначено, що керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що Національна поліція України уповноважена через своїх працівників притягувати учасників дорожнього руху до адміністративної відповідальності за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку.

При цьому, ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Матеріали справи не містять доказів, що вказаний транспортний засіб був зареєстрований (перереєстрований) в уповноваженому органі МВС або проведено відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання) та як було встановлено надалі водій не мав чинного страхового полісу (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії).

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд доходить висновку, що позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, відповідачем, доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Водночас, статтею 37 Закону України «Про дорожній рух» встановлені підстави для заборони експлуатації транспортних засобів.

Вказані обставини дають підстави для висновку, що оскільки транспортний засіб не був зареєстрований (перереєстрований) в уповноваженому органі МВС протягом 10 діб з моменту придбання (договір купівлі – продажу від 12.10.2025), то це є порушенням вимог ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» то надалі поліцейським правомірно встановлено порушення щодо відсутності чинного страхового полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії).

Щодо посилання позивача, що строк реєстрації транспортних засобів продовжено у зв`язку із дією воєнного стану та постанова підлягає скасуванню, суд не бере до уваги, з огляду на таке.

Постановою КМУ №190 від 04.03.2022 внесено зміни до Порядку №1388, згідно з якими строк державної реєстрації транспортного засобу продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Порядок №1388 регулює процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Так, постановою КМУ №190 від 04.03.2022 внесено зміни до Порядку №1388 та продовжено строк державної реєстрації, проте даним Порядком не скасовано заборону на керування транспортними засобами, які не пройшли процедуру державної реєстрації.

Таким чином, суд вважає, що особа, яка придбала транспортний засіб після 04.03.2022, має право зареєструвати такий транспортний засіб з продовженням строку його реєстрації у зв`язку із введенням на території України режиму воєнного стану, однак нормативно-правовим актом вищої юридичної сили не скасовано відповідальність особи за керування транспортним засобом, який не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Тобто, наявність воєнного стану не дає права керувати незареєстрованим автомобілем – така експлуатація все одно заборонена.

Отже, позивач керував транспортним засобом, який не був протягом 10 діб зареєстрований (договір купівлі-продажу від 12.10.2025 року) в уповноваженому органі МВС та водій не мав чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 30.1, п.2.1 ґ Правил дорожнього руху України, що є адміністративними правопорушеннями, які передбаченими ч. 6 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП та на підставі ч.2 ст.36 КУпАП накладено стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених у розмірі 850 грн.

Щодо посилань позивача про відсутність назви і номеру приладу, та зроблений поліцейським допис у постанові ч.1 ст.126 КУпАП, суд не бере до уваги, з огляду на таке.

Пункту 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Тому, такі відомості зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.

Тобто зміст постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6637372. від 09.02.2026 відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та вказано технічний пристрій, на які проводився відеозапис.

Крім того, відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

З врахуванням практики ЄСПЛ, за принципами якого скасування певного акта з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості, суд доходить висновку, що зазначені доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки мають формальні підстави, які не спростовують зафіксовані на відео та вказані в постанові обставини та факти.

Відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Слід зазначити, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2017, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

Суд встановив, що відповідач правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності, підстави для скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження відсутні, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі, при цьому, враховуючи, що позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, понесені останнім судові витрати у справі, що складаються з судового збору в розмірі 665 грн 60 коп., - слід залишити по фактично понесеним позивачем.

Керуючись ст.ст.241 - 246, 255, 286, 295 КАС України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеним позивачем.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: вул.Степана Бандери, буд.14а, м.Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 4010864656.

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, поліцейський взводу 1 батальйону 3 УПП в Рівненській області Жерноклєєв Вячеслав Ігорович, місцезнаходження: вул.Степана Бандери, буд.14а, м.Рівне, Рівненська область, 33028.

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова