Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №350/1151/25 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/1151/25

Номер провадження 1-кп/350/83/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Ріпне Рожнятівського району Івано-Франківської області, з неповною загальною середньою освітою, перебуваючого на військовому обліку, не одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 липня 2025 року за № 12025096220000069,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_4 25 липня 2025 року близько 19 год 40 хв., перебуваючи в приміщенні магазину ФОП ОСОБА_5 , що розташований в селі Ріпне Калусього району Івано-Франківської області на грунті неприязних відносин, вчинив словесний конфлікт з односельчанкою ОСОБА_6 з приводу неналежного на його думку вигулу собаки.

В ході конфлікту, ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки щодо здоров`я потерпілої та бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень останній, застосовуючи фізичну силу штовхнув потерпілу руками в область грудної клітки спереду, в результаті чого вона вдарилася задньою частиною голови до скляного стенду магазину, а правою клубовою ділянкою до холодильника, після чого наніс їй удар кулаком руки в область обличчя з правого боку.

В результаті вказаних вище противоправних дій, згідно висновку судово-медичної експертизи Калуського райвідділення обласного бюро СМЕ Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 112 від 28 липня 2025 року, потерпілій ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці голови справа, синця клубової ділянки справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

У ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, розкаявшись у скоєному, своїми показами підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема суду пояснив, що 25 липня 2025 року близько 19 год. він після роботи разом зі своїми родичами, а саме матір`ю, сестрою та малолітньою племінницею знаходилися в магазині, що в селі Ріпне. Неподалік знаходилася потерпіла ОСОБА_6 з собакою. Так як племінниця боїться собак, то він попросив потерпілу забрати собаку, в результаті чого між ними виник словесний конфлікт в ході якого він руками штовхнув потерпілу, а згодом наніс їй один удар долонею руки в область обличчя. Про вчинене жалкує, просить суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не прибула, подала до суду заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності. З приводу міри покарання обвинуваченому просить обрати до нього покарання у виді штрафу в максимальному розмірі.

Враховуючи те, що обвинувачений та прокурор не оспорюють всі фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил статтей 349, 351 Кримінального процесуального кодексу України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по кримінальному провадженню, окрім допиту обвинуваченого.

Суд вважає пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення доведеним і кваліфікує його дії за частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України, як умисне легке тілесне ушкодження.

При призначенні виду і міри покарання суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Суд, обираючи обвинуваченому вид і міру покарання враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд враховує, що відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України вчинене обвинуваченим правопорушення, передбачене частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України є кримінальним проступком.

Суд приймає до уваги те, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, а саме за ним не спостерігалося випадків вчинення правопорушень, вживання спиртних напоїв, відсутні нарікання на його поведіку з боку сусідів та односельчан, визнав вину в скоєнні кримінального правопорушення, щиро розкаявся, на профілактичних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є особою яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.

До обставин, що пом`якшують покарання для обвинуваченого, суд відносить щире каяття в скоєнні кримінального правопорушення.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, суд не встановив.

Окрім того, у пункті 2 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 65 Кримінального кодексу України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочин на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім особам похилого віку і тим, що щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд ураховує позицію сторони обвинувачення, а саме потерпілої яка вважала за можливе призначити обвинуваченому міру покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, а також позицію обвинуваченого, який прохав суворо його не карати та призначити покарання у виді штрафу,який він готовий сплатити.

Керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи мотиви, обставини, характер, ступінь суспільної небезпечності та тяжкості вчиненого проступку, а також, обставини, які пом`якшують покарання, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, відсутність у потерпілої претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого та її думку, як потерпілої у кримінальному провадженні приватного обвинувчення щодо міри покарання, суд дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу. Таке покарання буде співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Признаючи обвинуваченому покарання в межах санкції частини першої статті 125 Кримінального кодексу України, застосовуючи найлегший вид покарання штраф, на думку суду призначення інших видів покарань у виді громадських та виправних робіт, в даному випадку будуть занадто суворими, та такими, що не відповідають тяжкості вчиненого проступку, особі обвинуваченого, обставинам справи.

Сторона обвинувачення, а саме прокурор просила обрати до обвинуваченого покарання у виді громадських робіт, посилаючитсь на те, що обвинувачений не примирився із потерпілою.

Однак, зазначена обставина не може бути підставою для обрання більш суворого покарання, так як не відноситься до обставин, які обтяжують покарання та зазначені в статті 67 Кримінального кодексу України.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

Арешт на майно не накладався.

Процесуальні витрати в межах кримінального провадження відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись статями 349, 368-371, 374, 532 Кримінального процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речові докази: копію протоколу доклінічного обслуговування № 1565 від 25 липня 2025 року хворого ОСОБА_6 , яка згідно постанови про визнання документів речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 28 листопаа 2025 року визнана речовим доказом та надана суду прокурором - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1