Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №338/399/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/399/26

Провадження №2/338/614/26

19 травня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді Битківського Л.М.,

з участю секретаря Микитюк А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №774747 від 19 січня 2022 року у розмірі 9495,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, уклавши з ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» кредитний договір №774747 від 19 січня 2022 року, отримав грошові кошти в розмірі 5000,00 грн.

Договір було укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит в розмірі 5000 грн.; строк кредитування 29 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,90 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору.

30 листопада 2023 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено Договір факторингу №1-30/11/2023 відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договорам №672818 від 11.05.2021 перейшло до ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН».

У свою чергу, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов кредитного договору. У зв`язку з невиконанням кредитних зобов`язань у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором №774747 від 19 січня 2022 року у розмірі 9495,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4495,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками. Оскільки у добровільному порядку заборгованість за вищевказаним кредитним договором ОСОБА_1 не погасив, просить позов задовольнити, стягнути з відповідача 9495,00 грн заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати в розмірі 2662,40 грн судового збору та 13000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

У поданій заяві представник позивача просить справу слухати у його відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, про час та місце розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлявся у встановленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. У зв`язку з цим судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки відповідно до статті 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зокрема, ст.1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Також, виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що, що між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №774747 від 19 січня 2022 року згідно з умовами якого відповідач шляхом підписання договору отримав грошові кошти, які перераховано на картковий рахунок.

Зазначений кредитний договір укладений у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальника G5666.

Відповідно до п.1.3 Договору строк кредиту 29 днів, процентна ставка становить 1.9 % за кожен день користування кредитом (п.1.4 Договору ).

З матеріалів справи вбачається, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №774747 від 19 січня 2022 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на 26 грудня 2025 року відповідно до розрахунку заборгованості, становить 9495,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4495,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

30 листопада 2023 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено Договір факторингу №1-30/11/2023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №774747 від 19 січня 2022 року перейшло до ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН».

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно зі статтею 6 Закону Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

У відповідності до статті 8 Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, то суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача 13000,00 грн витрат за професійну правничу допомогу. На підтвердження факту наданих послуг правової допомоги до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги від 09 липня 2025 року та додаткову угоду №1 до договору про надання послуг правової допомоги від 20 січня 2026 року та акт про отримання правової допомоги від 06 квітня 2026 року.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4000,00 грн правової допомоги.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню також судовий збір у розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Керуючись статтями 81, 141, 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054 ЦК України, ст. 10, 81-83, 280-284 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором №774747 від 19 січня 2022 року у розмірі 9495,00 грн, а також – 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2662,40 грн судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.М. Битківський