Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №338/628/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/628/26

Провадження №3/338/96/26

19 травня 2026 року селище Богородчани

Суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Рибка Л.Я., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділення поліції №2 (с-ще Богородчани) ІФ РУП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , з участю адвоката Поповича Миколи Михайловича, за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 08 квітня 2026 року близько 20 год 00 хв. за адресою – АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї матері ОСОБА_2 , а саме ображав словами нецензурної лексики, вигнав із дому, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю потерпілої, чим скоїв правопорушення повторно протягом року, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.173-2 КУпАП.

В судовому засіданні 24 квітня 2026 року ОСОБА_1 пояснив, що 08 квітня 2026 року біля 20 год 00 хв повернуся з роботи, того дня не вчиняв домашнього насильства щодо своєї матері, спиртними напоями не зловживає.

Потерпіла ОСОБА_2 - мати ОСОБА_1 , в судовому засіданні 24 квітня 2026 року пояснила, що того дня, 08 квітня 2026 року близько 20 год 00 хв. її син повернувся додому в стані алкогольного сп`яніння та розпочав із нею конфлікт, в ході якого ображав її нецензурними словами, вигнав із квартири та не впускав до помешкання, постійно погрожує їй фізичною розправою, часто приходить додому в стані алкогольного сп`яніння, коли син перебуває в такому стані, вона відчуває страх. Також зазначила, що 25 червня 2025 року ухвалою Богородчанського районного суду припинено застосування щодо ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання у лікаря психіатра (а.с. 33).

Також зазначила, що її син ОСОБА_1 перебуває на обліку в лікаря-психіатра, йому встановлено інвалідність ІІ групи, з дитинства та надала суду копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (а.с.18-21).

В судове засідання, призначене на 07 травня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений у встановленому законом порядку.

В подальшому між ОСОБА_1 та адвокатом Поповичем М.М. укладено договір про надання правничої допомоги № б/н від 19 травня 2026 року.

ОСОБА_1 19 травня 2026 року у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.

Захисник ОСОБА_2 адвокат Попович М.М. в судовому засіданні зазначив, що його підзахисний заперечує факт вчинення домашнього насильства щодо матері ОСОБА_2 .

Статтею 268 КУпАП не передбачено обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП у випадку, якщо вона сповіщена про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Приймаючи до уваги те, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від ОСОБА_1 не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у зв`язку з чим причини неявки ОСОБА_1 до суду визнані неповажними, та, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, з урахуванням тривалості розгляду справи та суспільного інтересу до даної категорії справ, суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність на підставі наявних матеріалів.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за вчинення домашнього насильства, вчиненого повторно протягом року, за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки: настання фізичної чи психологічної шкоди потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Таким чином, об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків та причинний зв`язок між ними.

Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

У статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до диспозиції ст. 173-2 КУпАП суб`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачає наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.

Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.3 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доводиться матеріалами справи, зокрема:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №440576 від 24 квітня 2026 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 08 квітня 2026 року близько 20 год 00 хв. за адресою – АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї матері ОСОБА_2 , а саме ображав словами нецензурної лексики, вигнав із дому, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю потерпілої, чим скоїв правопорушення повторно протягом року, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.173-2 КУпАП (а.с. 1);

-рапортом від 08 квітня 2026 року відповідно до якого, о 20 год 57 хв 08 квітня 2026 року до ВП №2 (с-ще Богородчани) надійшло повідомлення зі служби 102 від

ОСОБА_2 про те, що її син вчиняє сімейну сварку, виганяє з дому, ШМД не потребують. Виїздом СОГ на місце події встановлено, що ОСОБА_1 повернувся додому в стані алкогольного сп`яніння, вчинив конфлікт, в ході якого ображав матір словами нецензурної лайки та вигнав із житла, і не впускає до помешкання (а.с.4);

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від

08 квітня 2024 року від ОСОБА_2 , в якій описані обставини події (а.с.5);

-письмовим поясненням ОСОБА_2 від 08 квітня 2026 року, відповідно до якого зазначено, що вона проживає із своїм сином за однією адресою. ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, вчиняє без будь яких причин сімейні скандали. Близького 20 год 00 хв. 08 квітня 2026 року ОСОБА_1 , повернувшись додому у стані алкогольного сп`яніння, вчинив із нею сімейний скандал, на побутовому грунті, в ході якого виражався в сторону потерпілої нецензурною та непристойною лайкою, словами, погрожував та виганяв із дому (а.с.6);

-Витягом із бази АРМОР на особу (а.с. 8-10);

-копією постанови від 12 серпня 2025 року, яка ухвалена Богородчанським районним судом Івано-Франківської області, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 11-13).

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_1 виразилися у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру, що полягало у систематичному приниженні честі та гідності потерпілої, словесних образах, використанні нецензурної лайки та створенні психологічно несприятливих умов проживання, чим могло бути завдано шкоди психічному здоров`ю потерпілій.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП доведена та суд кваліфікує його дії за ч.3 ст. 173-2 КУпАП як вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких дій психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

При призначенні адміністративного стягнення суд враховує характер скоєних правопорушень, особу правопорушника та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 .

Обставин, які відповідно до ст.ст. 34, 35 КУпАП пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене нею адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також для припинення вчинення ним нових правопорушень, буде достатнім та необхідним застосування адміністративного стягнення у виді штрафу.

Згідно зі ст.40-1 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

В матеріалах адміністративної справи наявна копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи з якого вбачається, що

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому ОСОБА_1 слід звільнити від сплати судового збору у даній справі.

Керуючись ст. ст. 40-1, 173-2, 124, 283 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

п о с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1020 ( одна тисяча двадцять) гривень який слід стягнути на р/р UA858999980313040106000009618, отримувач - ГУК в Iв.-Фр.об./ТГ Богородч./21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37951998, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код класифікації доходів бюджету - 21081100, найменування коду класифікації доходів бюджету- "Адміністративні штрафи та інші санкції" в дохід держави.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Копію постанови направити ОСОБА_1 .

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Л.Я. Рибка