Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №338/242/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/242/26

Провадження №2/338/489/26

08 травня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді Битківського Л.М.,

з участю секретаря Микитюк А.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у селищі Богородчани цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 29223,25 грн за кредитним договором № 221562573 від 08 квітня 2023 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08 квітня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 221562573. Договір було укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит на споживчі потреби в розмірі 2350 грн.; строк кредитування 30 днів.

В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 7000,00 грн.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого та подальших укладених додаткових угод ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором №221562573 від 08 квітня 2023 року, право на одержання яких належить ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а ТОВ «Таліон Плюс» набув право вимоги грошових коштів від відповідача.

27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №27/0524-01, відповідно до умов якого та подальших укладених додаткових угод ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором №221562573 від 08 квітня 2023 року, право на одержання яких належить ТОВ «Таліон Плюс», а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набув право вимоги грошових коштів від відповідача.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено Договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором №221562573 від 08 квітня 2023 року, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» набув право вимоги грошових коштів від відповідача.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за кредитом. Зазначає, що станом на момент подання позовної заяви загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 29223,25 грн, з яких: 7000,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 22223,25 грн – сума заборгованості за нарахованими процентами.

Оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість за вищевказаним договором не погасив, то просить позов задовольнити, стягнути з нього 29223,25 грн заборгованості, а також оплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 до початку розгляду справи по суті подав відзив на позовну заяву у якому повідомив, що за період від 07 липня 2023 року до моменту подання позову не отримував

від компаній "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Фінансова Компанія "ЕЙС" жодного повідомлення, у зв`язку з втратою старого фінансового номеру телефону та електронної пошти, новий номер телефону було прив`язано до усіх банківських карток з 28 серпня 2023 року.

У спробах відновити доступ до особистого кабінету на офіційному сайті "Манівео швидкафінансова джопомога" йому було відмовлено, офіційного листа з інформацією про передачу боргу факторинговим компаніям не отримував. У зв`язку з відсутністю доходу та просив частково зменшити суму нарахованих відсотків, заперечив суму боргу за кредитним договором у розмірі 29223,25. Додатково вказав, що ним сплачено 4650 грн. Також відмітив, що позивачем нараховано відсотки протягом трьох років, що є незаконним та суперечить принципу справедливості. Вважає, що реальна заборгованість у нього перед позивачем складає біля 3000 грн. Просив відмовити у стягненні завищених судових витрат та незаконно нарахованих відсотків.

11 березня 2026 року представником позивача подано заперечення на відзив у якому зазначив, що позивач не зобов`язаний направляти письмов повідомлення боржнику про зміну сторони Кредитодавця.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Отже, дане твердження не є підставою для звільнення Боржника від виконання Кредитного договору. Просив позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

Представник позивача на розгляд справи не з`явився, у поданій заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності, позов підтримав у повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час розгляду справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін у порядку визначеному ст. 247 ч. 2 ЦПК України, з ухваленням заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 08 квітня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 221562573. Договір було укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит на споживчі потреби в розмірі 2350 грн.; строк кредитування 30 днів, дата повернення 08 травня 2023 року.

Відповідно до п. 8.3.1. за період від дати видачі Кредиту до 08 травня 2023 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 372,30 (триста сімдесят дві цілих три десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,02 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу 08 квітня 2023 року 2350,000 грн., а 13 квітня 2023 року решту суми кредиту у розмірі 4650,00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого та подальших укладених додаткових угод ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором №534961795 від 19 січня 2021 року, право на одержання яких належить ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а ТОВ «Таліон Плюс» набув право вимоги грошових коштів від відповідача.

27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №27/0524-01, відповідно до умов якого та подальших укладених додаткових угод ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором №221562573 від 08 квітня 2023 року, право на одержання яких належить ТОВ «Таліон Плюс», а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набув право вимоги грошових коштів від відповідача.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено Договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором №221562573 від 08 квітня 2023 року, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» набув право вимоги грошових коштів від відповідача.

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», загальна сума заборгованості станом на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 29223,25 грн, з яких: 7000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 22223,25 грн сума заборгованості за нарахованими процентами.

У наданому розрахунку заборгованості, що наданий первісним кредитором зазначено, що 28 травня 2023 року ОСОБА_1 на погашення кредитної заборгованості сплачено 4505,00 грн.

Щодо вимог позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками у сумі 22223,25 грн, суд виходить із наступного.

Частинами першою-третьою статті 1056-1 ЦПК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до п 8.3.2. договору у разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 08 травня 2023 року проценти нараховуються за ставкою 747,34 (сімсот сорок сім цілих тридцять чотири сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,05 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі – Індивідуальна процента ставка).

Пунктом 8.4. передбачено, що після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.

Згідно з п. 3.2. договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та періоду Пільгової реструктуризації оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до п.3.3 договору для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 719 грн 10 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.

Пунктом 3.4. передбачено, що продовження строку Дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов Договору в бік погіршення для Позичальника. Всі істотні умови які застосовуються протягом всього строку дії цього Договору зазначенні в цьому Договорі в момент його укладення. Оскільки Пролонгація не є зміною істотних умов Договору, зокрема строку дії Договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до Договору, в тому числі Пролонгація не потребує застосування електронного підпису Одноразовим ідентифікатором. Ініціювання Позичальником Пролонгації є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим Договором умов користування Кредитом без зміни строку дії Договору.

Враховуючи визначений кредитним договором строк кредитування (до 08 травня 2023 року), а також визначений договором порядок пролонгації строку кредитування з урахуванням користування ОСОБА_1 кредитними коштами після завершення строку кредитування, строк кредитування закінчився 08 травня 2023 року.

Автоматична пролонгація договору виключно через факт неповернення коштів, суперечать природі договору споживчого кредитування та вимогам закону. Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чіткої та однозначної згоди споживача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (зокрема, акцептованих додаткових угод, доказів сплати комісій за пролонгацію тощо), які б свідчили про волевиявлення позичальника на продовження строку дії договору після 08 травня 2023 року на нових, значно гірших умовах. Сам лише факт прострочення повернення кредиту не може вважатися згодою на продовження строку користування ним.

Оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України), нарахування процентів за період після 08 травня 2023 року є безпідставним.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав стверджувати, що відсотки (плата за користування кредитом) за період з 08 квітня 2023 року по 08 травня 2023 року слід розраховувати у розмірі 1904,85 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з положеннями пунктів 12-13 ст. 11 цього ж Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ч.3 ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копія, посвідчених у порядку, передбаченому законом.

Згідно з п. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Виходячи з вищевказаних норм закону, умов кредитного договору та договорів факторингу, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Таким чином на користь позивача підлягали сплаті за кредитним договором № 221562573 від 08 квітня 2023 року кошти у розмірі 8904,85 грн, з яких: 7000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту та 1904,85 грн сума заборгованості за нарахованими процентами. Оскільки відповідачем на погашення кредитної заборгованості було сплачено 4505,00 грн., то остаточна сума заборгованості, яку слід стягнути з відповідача становить 4399,85 грн.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 400,85 грн. (4399,85 грн. х 2662,40 грн. / 29223,25 грн.) сплаченого судового збору та 1053,50 грн. витрат на правову допомогу, що є пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, ст.11, 205, 512, 514, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. 100, 141, 263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 4399,85 грн заборгованості за кредитним договором № 221562573 від 08 квітня 2023 року, а також - 1053,50 грн витрат на професійну правничу допомогу та 400,85 грн судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Л.М. Битківський