Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №338/181/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/181/26

Провадження №2/338/444/26

20 квітня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді Битківського Л.М.,

з участю секретаря Чорній К.М.

позивача ОСОБА_1

законного представника позивача ОСОБА_2 , представника органу опіки

та піклування Гогільчин Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Богородчанського районного суду цивільну справу за позовом неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Солотвинська селищна рада як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_3 у якому поставив питання про позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно нього.

Заявлені вимоги у поданій заяві та в ході судового розгляду мотивував тим, що він є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 вересня 2007 року. Сімейне життя у батьків не склалося і рішенням Богородчанського районного суду від 10 січня 2024 року шлюб між ними розірвано. Ще до розірвання шлюбу з початку 2023 року мати перейшла проживати в с. Кричка, залишивши його з батьком. З того часу жодної участі у його житті мати не приймає. Всі питання, пов`язані із проживанням, матеріальним забезпеченням вирішує батько. Відповідачка припинила всілякі контакти, стосунків з ним не підтримує, жодним чином не піклується про його долю, не проявляє інтересу до здоров`я, байдужа до його потреб та інтересів. Таким чином відповідачка своїх батьківських обов`язків не виконує зовсім. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать, що мати свідомо не бажає брати участь у його житті. Тому просив задовольнити позовні вимоги і позбавити відповідачку батьківських прав.

Законний представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив позицію сина. Додатково зазначив, що відповідачка є його колишньою дружиною. Життя у них не склалося, відповідачка залишила сім`ю, стала жити виключно власними інтересами. Син залишився проживати з ним і всі турботи щодо його виховання навчання та утримання лягли на нього. Відповідачка жодним чином не бере участі у житті дитини з початку 2023 року, зовсім перестала цікавитись його потребами, не спілкується з ним, матеріально не допомагає.

Представник Солотвинської селищної ради як органу опіки та піклування Гогільчин С.В. у судовому засіданні підтримала висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Солотивнської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пояснила, що орган опіки та піклування детально та скурпульозно виввчив обставини даної справи, та встановив, що ОСОБА_3 тривалий час проживає окремо від дитини та припинила будь які контакти з сином, не займається вихованням дитини, не цікавиться здоров`ям, навчанням. Дитина повністю знаходиться під опікою батька. Зв`язавшись із відповідачкою під час підготовки матеріалів на засідання викнкому, було встановлено, що відповідачка цілком свідомо ухиляється від виконання свого батьківського обов`язку, байдужа до долі сина. Дитина, з якою неодноразово проводились бесіди працівниками служби підтвердив, що матір не спілкується з ним, не цікавиться його життям та проблемами. В ході бесіди із відповідачкою остання повідомила, що з середини 2023 року переїхала проживати до своєї матері у с. Кричка. На даний час проживає у цивільному шлюбі з іншим чоловіком, неофіційно працює у курортному комплексі «Буковель» де і проживає на даний час. ОСОБА_3 підтвердила, що не спілкується із сином та перестала брати участь у його житті, фінансово не допомагає через низький рівень доходів.

Відповідачка в судове не з`явилася повторно, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала. У зв`язку з цим суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Позивач подав суду письмову, нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_3 , у якій вона заявила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо сина ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника органу опіки та піклування, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити.

Згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати чи батьком можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка є матір`ю народженого у шлюбі з ОСОБА_2 неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ще до офіційного розірвання шлюбу відповідачка без будь-яких пояснень залишила сім`ю, покинувши дитину з батьком. З того часу відповідачка не спілкується з сином і перестала цікавитись його життям. ОСОБА_2 самостійно займається його вихованням та матеріальним утриманням. Відповідачка припинила контакти з дитиною, не проявляє турботу і піклування стосовно його стану здоров`я, життєвих потреб, не бере ніякої участі у вихованні дитини, не займається його розвитком, не підтримує матеріально. Така поведінка відповідачки, на думку суду, свідчить про байдуже її ставлення до дитини та виконання своїх батьківських обов`язків. Доводи позивача підтверджені дослідженим в суді доказами, в тому числі і поясненнями допитаних свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтвердили той факт, що позивачка протягом кількох останніх років не бере участі у житті дитини. Дитина проживає з батьком, який займається її вихованням та матеріальним забезпеченням. Суд встановив, що неповнолітній позивач пережив психологічну травму внаслідок такої поведінки матері і самостійно проявив ініціативу до позбалення її батьківських прав.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Солотвинської селищної ради відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а позбавлення її батьківських прав буде відповідати інтересам дитини.

У нотаріально засвідченій 22 січня 2026 року заяві, яку представив суду позивач ОСОБА_3 заявила про згоду на позбавлення її батьківських прав стосовно сина ОСОБА_1 . Суд встановив, що вказана заява була посвідчена ОСОБА_3 після того, як син намагався налагодити стосунки і попросив матір визначитись із подальшим своїм ставленням до батьківських обов`язків.

Відповідно до норм Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дітей (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

При вирішенні питання про позбавлення батьківських прав важливим є ставлення батьків до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні, перейматись її інтересами. Судом не встановлено обставин, які би свідчили, що відповідачка прагне брати участі у житті дочки. Така її поведінка вказує на те, що намірів налагодити взаємини з сином та зміни своє ставлення до материнства відповідачка не проявляє тривалий час.

За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними. Підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо дитини, визначені п.2 ч.1 ст.164 СК України наявні.

На підставі наведеного, ст.ст.150, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительку АДРЕСА_1 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 1331,20 грн. витрат на сплату судового збору на користь держави.

Копію рішення направити органу опіки та піклування та державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через суд першої інстанції або безпосередньо шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.М. Битківський