Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №338/294/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/294/26

Провадження №2/338/529/26

15 квітня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Битківського Л.М.,

з участю секретаря Чорній К.М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу відповідача щомісячно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 30 листопада 1993 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. За час перебування в шлюбі у них народилося троє дітей, які на даний час вже є повнолітніми. Спільне життя не склалося і рішенням Богородчанського районного суду від 04 вересня 2025 року шлюб між сторонами розірвано.

Позивачка перенесла складне захворювання, внаслідок чого отримала інвалідність. На даний час проходить лікування, яке потребує значних коштів. З огляду на стан здоров`я не має можливості працювати та самостійно забезпечити свої життєві потреби. Розмір пенсії яку вона отримує є незначним та його не вистачає навіть на базові потреби. Водночас відповідач, як колишній чоловік, матеріальної допомоги не надає, попри те, що офіційно працевлаштований, має стабільний дохід. Враховуючи, що законом на відповідача покладено обов`язок по її утриманні у зв`язку із непрацездатністю, просить стягнути з відповідача аліменти на її користь як непрацездатної дружини у 1/4 частини від всіх видів доходу відповідача щомісячно,починаючи з дня звернення до суду і до припинення підстав для виплати аліментів.

Позивачка в судовому засіданні заявлений позов підтримала з викладених підстав та просила задовольнити. Пояснила, що після розірвання шлюбу залишилась проживати разом із дочкою у будинку, який вони спільно будували із відповідачем за час перебування у шлюбі. Відповідач проживає у цивільному шлюбі з іншою жінкою та відмовляється надавати їй належну допомогу.

Відповідач в судовому засіданні заявлений позов не визнав та заперечив проти його задоволення. Суду пояснив, що дійсно шлюбні стосунки з позивачкою розірвав через її нестерпний характер. За час шлюбу вони на садибному місці його батьків збудували свій житловий будинок. Після розірвання шлюбу він перейшов жити до батьківського будинку, який успадкував, а позивачку з дочкою залишив проживати у їх спільному будинку. При цьому усі витрати по утриманню житла, сплаті комунальних платежів, він взяв на себе. Такі витрати складають орієнтовно п`ять тисяч гривень у зимовий сезон і трохи менші протягом літніх місяців. Крім того, для забезпечення позивачки та дочки теплом постійно купує дрова, які вони використовують для опалення будинку. Крім того, позивачка з його дозволу користується господарськими спорудами на території його батьківського успадкованого ним домоволодіння. Попри те, що він внаслідок травми, перенесеної у 2017 році повністю втратив зір на одне око, працює і отримує мінімальну заробітну плату. Будь-яких інших доходів не отримує, пенсії по інвалідності не оформляв. Вважав, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки він надає постійну посильну допомогу позивачці у спосіб забезпечення житлом та повного його утримання.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до таких висновків.

Суд встановив, що між сторонами виник спір з приводу права непрацездатного подружжя на утримання (аліменти), який регулюється нормами сімейного законодавства, а саме положеннями глави 9 СК України.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Богородчанського районного суду від 04 вересня 2025 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований 30 листопада 1993 року в селі Манява Богородчанського району Івано-Франківської області, актовий запис №24.

Згідно з виписки із медичної карти стаціонарного хворого №10974/2022 ОСОБА_1 встановлено клінічний діагноз – злоякісне новоутворення щитоподібної залози. 15 листопада 2022 року ОСОБА_1 проведено тиреоїдектомію. У зв`язку із даним захворюванням працездатність ОСОБА_1 знижена.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23.07.2025 року №156/25/2426/В ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності. При цьому констатовано, що у пацієнтки наявні стійкі порушення функції ендокринної системи та наявні помірні обмеження здатності до трудової діяльності. Повною мірою збережена здатність до самообслуговування, можливість ефективно виконувати соціально-побутові функції і задовольняти потреби без допомоги інших осіб. При цьому рішення щодо встановлення ступеню втрати професійної працездатності комісією не приймалось.

Згідно з довідки про доходи № 4850268003280828 від 25 лютого 2026 року сума пенсії ОСОБА_1 за період лютого 2025 року по січень 2026 року становить 36143,00 грн., що складає орієнтовно 3038 грн. на місяць.

Відповідно до ст.75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи.

Право на утримання після розірвання шлюбу регламентується статтею 76 СК України, за змістом якої розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу; після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу; особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Згідно положень ст.79СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, якщо один із подружжя одержує аліменти у зв`язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності, у разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.

Статтею 80СК України передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Аналіз норм статей 75 і 76СК України дає підстави для висновку про те, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені лише за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення. Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом (Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15, від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17 та від 11 жовтня 2018 року у справі № 161/16931/16-ц).

Разом із тим відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №759/6629/19 положення частини четвертої статті 75 СК України варто тлумачити системно, враховуючи встановлений іншими статтями СК України обов`язок подружжя утримувати інше подружжя й міжнародні стандарти правового захисту осіб з інвалідністю, яким є один з подружжя, що потребує матеріальної допомоги.

Аналіз норм Сімейного кодексу України свідчить про те, що четвертою істотною умовою виникнення права одного із подружжя на утримання є відсутність зловживання правом з її боку. Форми такого зловживання визначені у частині першій статті 83 СК України.

Таким чином, за умови відсутності зловживань, визначених у частині першій статті 83 СК України, або передумов обмеження права одного із подружжя на утримання з боку іншого подружжя, які передбачені частиною 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, непрацездатне подружжя має право на матеріальну допомогу в сенсі статті 75 СК України.

У розумінні положень частини четвертої статті 75 СК України один із подружжя, який є особою з інвалідністю, не є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо його пенсія забезпечує йому встановлений законом прожитковий мінімум, однак, внаслідок наявності у нього інвалідності (онкологічного захворювання) така особа обтяжена необхідністю несення додаткових витрат на своє лікування.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026рік» визначено на 2026 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у розмірі 2595 гривня.

Суд встановив, що позивачка отримує пенсію по інвалідності щомісячно у розмірі 3038,00 грн.

При цьому, відповідач, відповідно до наявних у матеріалах справи доказів складно вважати таким, що може надавати матеріальну допомогу в розумінні ст.75 СК України. Відповідач згідно його пояснень має стабільний заробіток, однак його розмір відповідає рівню мінімальної заробітної плати. При цьому, обидві сторони підтвердили ту обставину, що відповідач повною мірою утримує житловий будинок у якому проживає позивачка та сплачує комунальні платежі. Таким чином, суд вважає, що він надає достатню матеріальну допомогу позивачці у забезпеченні її життєвих потреб. Суд також звертає увагу на те, що позивачка є матір`ю трьох повнолітніх та працездатних дітей, які також можуть надавати їй посильну матеріальну допомогу.

За змістом ч.ч.1,3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі.

Беручи до уваги усі встановлені судом факти та оцінивши подані суду докази, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з відповідача аліментів на її утримання слід відмовити.

Керуючись ст.75,76,79 СК України, ст.ст.76,81,89,247,259,263-265,280-282,354,355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.М. Битківський