Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №195/399/26 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/399/26

2/195/316/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

19.05.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Омеко М.В., за участю секретаря – Мартинової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у розмірі 32 979.00 грн. та понесені судові витрати.

Посилається в позові на те, що 28 квітня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та відповідачем був укладений кредитний договір № 71469916.

27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого до товариства перейшло право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 16 від 24.09.2025 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 року ТОВ Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право вимоги до відповідача в сумі 20 925.00 грн. з яких:

- 11 500, 00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 975.00 грн. сума заборгованості за відсотками;

-6 500,00 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом;

- 0.00 грн. - сума заборгованості за пенею;

- 1 950.00 грн. - комісія за надання кредиту.

02.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та відповідачем був укладений кредитний договір № 8926764.

27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого до товариства перейшло право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 15 від 24.09.2025 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 року ТОВ Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право вимоги до відповідача в сумі 12 054.00 грн. з яких:

- 3000, 00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 2 536.50 грн. сума заборгованості за відсотками;

- 0.00 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом;

- 0.00 грн. - сума заборгованості за пенею;

-6 000.00 грн. - неустойка;

-517.50 грн. - комісія за надання кредиту.

Всупереч умовам кредитних договорів , незважаючи на повідомлення про відступлення прав вимоги, відповідач не виконав своїх зобов`язань.

Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов кредитного договору,просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 23.03.2026 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 03.04.2026 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Представник позиваа в позовній заяві просить суд розглянути справу без його участі.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не зявився, проте надіслав до суду письмове пояснення.Відповідно до письмових пояснень відповідач частково визнає заявлені позовні вимоги, а саме в частині стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу та суми заборгованості за відсотками. В решті просить суд відмовити, оскільки інші вимоги, щодо стягнення заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом, неустойки та комісії за надання кредиту заперечує, оскільки дані вимоги суперечать чинному законодавсту та не підтвердженні жодними доказами по справі. Крім того, відповідач просить надати розстрочку виконання рішення суду строком не менше ніж на шість місяців, шляхом сплати визначеної судом суми рівними щомісячними платежами, до повного погашення зобов`язань. Це дозволить відповідачу виконати рішення добровільно та без необхідності відкриття виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 28 квітня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та відповідачем був укладений кредитний договір № 71469916.

Відповідно до кредитного договору він був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на мобільний номер телефону відповідача.

Відповідно до п.2.2.1 сума кредиту 13 000,00 грн.

Відповідно п.2.2.2 строк кредитування 30 днів. Процентна ставка/ день становить 0.250% (фіксована).

Пунктом 2.2.4 комісія за надання кредиту становить 15,00 % від суми наданого кредиту.

27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого до товариства перейшло право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 16 від 24.09.2025 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 року ТОВ Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право вимоги до відповідача в сумі 20 925.00 грн. з яких:

- 11 500, 00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 975.00 грн. сума заборгованості за відсотками;

-6 500,00 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом;

- 0.00 грн. - сума заборгованості за пенею;

- 1 950.00 грн. - комісія за надання кредиту.

02.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та відповідачем був укладений кредитний договір № 8926764.

Відповідно до кредитного договору він був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на мобільний номер телефону відповідача.

Відповідно до п.2.2.1 сума кредиту 3 000,00 грн.

Відповідно п.2.2.2 строк кредитування 364 дні.

Пунктом 2.2.8 комісія за надання кредиту становить 17.25 % від суми наданого кредиту.

27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого до товариства перейшло право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 15 від 24.09.2025 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 року ТОВ Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право вимоги до відповідача в сумі 12 054.00 грн. з яких:

- 3000, 00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 2 536.50 грн. сума заборгованості за відсотками;

- 0.00 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом;

- 0.00 грн. - сума заборгованості за пенею;

-6 000.00 грн. - неустойка;

-517.50 грн. - комісія за надання кредиту.

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).

Частинами 1,2 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст.1056-1 ЦК України).

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Договору кредиту, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: 54112.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним в кредит від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів в загальній сумі 16 000 грн. за двома кредитами № 71469916 та № 8926764 , так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Договорів кредиту в строки, передбачені цим правочином.

Водночас матеріалами справи підтверджується той факт, що сума кредиту, яка була обумовлена між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 і відображена у Договорах кредиту, була отримана відповідачем шляхом перерахування на його картковий рахунок, маскований номер картки НОМЕР_1 .

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Договорами кредиту, тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 11 500.00 грн за договором № 71469916 та 3000.00 грн. за договором кредиту № 8926764 в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками за договором № 71469916 в сумі 975.00 грн та за договором № 8926764в сумі 2 536.50 грн.,суд зазначає наступне.

У пунктах 2.2.3 Договорів кредиту сторони обумовили, що метою отримання кредиту є придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов Договору кредиту - надання коштів у кредит; сума кредиту грн; строк кредиту ; процентна ставка/день - 0,250% (фіксована).

З аналізу означених пунктів Договору кредиту суд зробив висновок, що його сторони домовилися про те, що протягом всього строку кредитування розмір процентної ставки є незмінним (фіксованим) і становить 0,250%/день.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру відсотків за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Договору кредиту, встановив, що їх розмір визначений правильно.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача, в рахунок сплати відсотків за Договорами кредиту № 71469916 в сумі 975.00 грн та за договором № 8926764 в сумі 2 536.50 грн. є обгрунтованою та вмотивованою, а відповідно такою, що підлягає до задоволення.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Договором кредиту, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за понадстрокове користування в сумі 6 500 грн. за договором № 71469916 то суд зазначає про таке.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредиту чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором кредиту припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладене в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

За умовами укладеного сторонами Договору кредиту № 71469916, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 28.04.2025 надало позичальнику ОСОБА_1 суму кредиту, а останній зобов`язувався повернути надану суму кредиту в повному обсязі 27.05.2025 (п. 2.2.2 Договору кредиту). Водночас у п.7.1 Договору кредиту сторони домовились, що позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Проте позивач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надано суду доказів щодо пролонгації Договору кредиту в порядку, передбаченому п.7.1 означеного правочину, тобто шляхом укладення додаткової угоди до Договору кредиту, що підписана із застосуванням одноразового ідентифікатора, після закінчення строку дії Договору кредиту, тобто після 27.05.2025.

Таким чином, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право на стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування сумою кредиту в межах погодженого сторонами строку кредиту, тобто у період з 28.04.2025 до 27.05.2025. Після закінчення строку його дії у кредитодавця відсутні правові підстави нараховувати проценти за понадстрокове користування сумою кредиту без укладення додаткової угоди.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за межами строку дії Договору кредиту, тобто після 27.05.2025, є необґрунтованими, а тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення 6 500 грн у рахунок стягнення відсотків за понадстрокове користування сумою кредиту № 71469916 суд відмовляє.

Щодо вимог позивача, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про нарахування заборгованості за комісією, за кредитними договорами 71469916 в сумі 1950.00 грн та за договором № 8926764 в сумі 517.50 грн.. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

Пунктом 2.2.4. - 2.2.8 5 Договорів 71469916 та № 8926764 передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1950.00 грн. та 517.50 грн., розмір комісії залишається незмінним протягом усього строку договору, встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 28).

Інакше кажучи, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, умови кредитних договорі № 71469916 та № 8926764 щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією в сумі 1950.00 грн та 517.50 грн. задоволенню не підлягають.

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання кредиту, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк. Такий висновок сформульовано Верховний Судом в постанові від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

ування сумою кредиту № 71469916 суд відмовляє.

Щодо вимог позивача, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про нарахування неустойки за кредитним договорам № 8926764 в сумі 6000.00 грн. суд зазначає, що згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану споживач звільняється від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) за прострочення виконання зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 435 ЦПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

В даному випадку в якості підстав для розстрочення виконання судового рішення відповідач вказав, що у зв`язку з воєнним станом, його майновий стан істотно погіршився, що безпосередньо вплинуло на можливість своєчасного виконання кредитних зобов`язань. Доказів на користь наявності у відповідача доходів та/або його працевлаштування до суду надано не було.

Суд вважає, що вищевказані обставини істотно ускладнюють виконання відповідачем рішення шляхом здійснення одноразового платежу. З одного боку суд враховує, що цей спір виник з вини відповідача, а саме внаслідок непогашення ним заборгованості. З іншого боку суд враховує, що матеріальний стан відповідача не дозволяє йому сплатити всю суму заборгованості одразу.

На думку суду, сам факт звернення відповідача із заявою про розстрочення виконання рішення свідчить про наявність у нього бажання належним чином виконати рішення суду, що в свою чергу свідчить про добросовісність відповідача в аспекті поваги до результату розгляду справи. За таких обставин, суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення, не перевищуючи одного року з дня ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, підлягає в розмірі 3594.24 грн. (18012*100/32 9798=54%; 54% від 6656 = 3594.24).

Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 525-526, 610, 611, 626- 629, ч.1 ст.634, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 – 82, 259, 263 – 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договорами:

за Кредитним договором № 7146991 в розмірі 12 475,. 00 грн, з яких:

- 11500.00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 975.00 грн - сума заборгованості за відсотками;

за Кредитним договором № 8926764 в розмірі 5536.50 грн, з яких:

- 3000.00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 2 536.50 грн - сума заборгованості за відсотками;

Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі 18 011 грн. 50 копійок.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3594 (три тисячі пятсот девяносто чотири гривні) 24 копійки.

Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 виконання рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами № 7146991 та № 8926764 у загальному розмірі 18 011 грн. 50 копійок, терміном на 6 (шість місяців ) з дня набрання рішення законної сили, встановивши наступний графік погашення заборгованості:

- до 19.06.2026 року сплатити 3001 грн. 92 копійки ;

- до 19.07.2026 року сплатити 3001 грн. 92 копійки;

- до 19.08.2026 року сплатити 3001 грн. 92 копійки;

- до 19.09.2026 року сплатити 3001 грн. 92 копійки,

- до 19.10.2026 року сплатити 3001 грн. 92 копійки,

- до 19.11.2026 року сплатити 3001 грн. 92 копійки, з можливістю погашення заборгованості достроково.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032 м. Київ вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ: 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до дніпровського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М. В. Омеко