Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №926/1270/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року

м. Київ

cправа № 926/1270/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Случа О. В., Чумака Ю. Я.,

секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 (колегія суддів: Бойко С. М., Зварич О. В., Панова І. Ю.) та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 03.09.2025 (суддя Тинок О. С.) у справі

за позовом Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької

міської ради до фізичної особи - підприємця Мельничука Валентина Вікторовича про стягнення 638 685,99 грн,

за участю:

прокурора - Пальонної О. О.,

позивача - Смотр Д. М.,

відповідача - адвоката Поляк М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Чернівецька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернулася до фізичної особи - підприємця Мельничука Валентина Вікторовича (далі - ФОП Мельничук В. В.) із позовом про стягнення 638 685,99 грн як безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Мельничук Валентин Вікторович із 06.03.2018 по сьогодні є власником частини нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 0,1509 га на вул. Головна, 34 в м. Чернівці за кадастровим номером 7310136300:01:002:0015. Із 01.02.2022 року спірна земельна ділянка використовувалася Мельничуком В. В. без правовстановлюючих документів у зв`язку із неоформленням відповідачем права користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання. Оскільки відповідач не сплатив у добровільному порядку суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в розмірі 638 685,99 грн, означене стало підставою для звернення позивачем із відповідним позовом до суду.

3. 02.09.2025 відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтовуючи тим, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 25.12.2007 між Чернівецькою міською радою та акціонерним товариством відкритого типу "Трембіта" укладено договір оренди землі № 4359, за умовами якого на підставі рішення 9 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 29.11.2006 № 160 орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1509 га на вул. Головна, 34 в м. Чернівці з кадастровим номером 7310136300:01:002:0015 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та громадського харчування.

5. Рішенням 18 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 08.12.2016 № 495 затверджено проєкт відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та надано товариству з додатковою відповідальністю "Трембіта" (далі - ТДВ "Трембіта") за адресою: вул. Головна, 34 в м. Чернівці площею 0,1509 га (кадастровий номер 7310136300:01:002:0015) земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок орендованої земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень; визнано припиненим договір оренди землі від 25.12.2007 № 4359.

6. 01.02.2017 між Чернівецькою міською радою та ТДВ "Трембіта" укладено договір оренди землі № 10401, відповідно до якого позивач (орендар) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівель торгівлі площею 0,1509 га на вул. Головна, 34 в м. Чернівці (кадастровий номер 7310136300:01:002:0015). Договір укладено строком на п`ять років до 01.02.2022.

7. 06.03.2018 між ТДВ "Трембіта" та Мельничуком В. В. укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого до відповідача перейшло право власності на нежитлові приміщення площею 3083,6 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Деякі частки власності на нежитлові приміщення відповідачем було продано іншим фізичним особам, а на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя Акціонерне товариство "РВС БАНК" набуло право власності на більшу частину нерухомого майна відповідача.

8. Згідно з відкритими даними Єдиного державного реєстру судових рішень у липні 2022 року Чернівецька міська рада звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівців із позовом до Мельничука В. В. та до двох інших власників нерухомого майна про стягнення з кожного з них по 6330,56 грн безпідставно збережених коштів - орендної плати за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,1509 га з кадастровим номером 7310136300:01:002:0015 відповідно до вимог статті 206 Земельного кодексу України у період із 19.07.2019 по 08.08.2019.

9. Шевченківський районний суд м. Чернівців рішенням від 15.12.2022 у справі № 727/5763/22 позов Чернівецької міської ради до Мельничука В. В., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати задовольнив частково; стягнув з Мельничука В. В. на користь Чернівецької міської ради заборгованість як безпідставно збережені кошти - орендну плату в розмірі 16 830,61 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2267,63 грн; стягнув із ОСОБА_2 на користь Чернівецької міської ради заборгованість як безпідставно збережені кошти - орендну плату в розмірі 1714,21 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 173,67 грн; стягнув із ОСОБА_3 на користь Чернівецької міської ради заборгованість як безпідставно збережені кошти - орендну плату в розмірі 446,87 грн та витрати зі сплати судового збору, в розмірі 39,70 грн.

10. Чернівецький апеляційний суд постановою від 01.03.2023 у справі № 727/5763/22 апеляційні скарги ОСОБА_2 та Мельничука В. В. задовольнив частково; рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 15.12.2022 в частині стягнення з ОСОБА_2 та Мельничука В.В. на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережених коштів - орендної плати скасував; у задоволенні позову Чернівецької міської ради до ОСОБА_2 та Мельничука В. В. про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати відмовив.

11. Чернівецький апеляційний суд встановив, що вказані вище особи, набувши у власність нерухоме майно (нежитлові приміщення), набули статусу орендарів за договором оренди землі від 01.02.2017 № 10401 у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника - ТДВ "Трембіта". Рішення Чернівецької міської ради 7 скликання від 04.09.2018 № 1411 про припинення договору оренди землі від 01.02.2017 № 10401 не потягло за собою наслідків у вигляді припинення або розірвання договору оренди землі, який був укладений між Чернівецькою міською радою та ТДВ "Трембіта", за яким орендарями стали Мельничук В. В. , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Умовами договору не передбачено такої підстави для припинення договору оренди землі, як зміна власників нерухомого майна, що розміщено на спірній земельній ділянці. Договір не може бути припинений на підставі одноосібного рішення однієї зі сторін договору оренди.

12. Так, Чернівецький апеляційний суд постановою від 01.03.2023 встановив наявність договірних відносин між Чернівецькою міською радою та Мельничуком В. В. як фізичною особою. Цей спір розглядався в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13. 03.09.2025 Господарський суд Чернівецької області постановив ухвалу, залишену без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026, про закриття провадження у справі на підставі статті 231 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України).

14. Ухвала суду обґрунтована тим, що спір, із яким звернувся прокурор, не належить до юрисдикції господарського суду, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки Мельничук В. В. у спірних правовідносинах виступає як фізична особа, а не як суб`єкт господарювання, попри наявність у нього статусу ФОП. Позивач і прокурор не довели фактичного використання земельної ділянки для здійснення господарської діяльності, а сам статус ФОП або цільове призначення землі не є достатніми для віднесення спору до господарської юрисдикції. Також судом враховано висновки Чернівецького апеляційного суду у справі № 727/5763/22, якими встановлено, що право оренди земельної ділянки перейшло до відповідача як до фізичної особи.

15. У зв`язку із цим суд закрив провадження на підставі статті 231 ГПК України та роз`яснив, що спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст касаційної скарги

16. 27.02.2026 заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

17. Суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України.

18. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме статей 2, 3, 20, 236 ГПК України. На підтвердження своїх аргументів скаржник також посилається на правові висновки, викладені у таких постановах Верховного Суду: від 27.10.2020 у справі № 635/551/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20, від 23.11.2021 у справі № 641/5523/19, від 06.11.2024 у справі № 751/28/23, від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18, від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, - щодо критеріїв розмежування судових юрисдикцій; від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 щодо розмежування юридичних фактів та їх правової оцінки, де об`єднана палата підкреслила, що преюдиційне значення можуть мати лише встановлені судом обставини (факти), тоді як висновки суду щодо застосування норм права за певних обставин не є такими обставинами.

19. На переконання скаржника, суди не могли посилатися на постанову Чернівецького апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 727/5763/22 та констатувати про наявність договірних відносин між Чернівецькою міською радою і Мельничуком В. В. як фізичною особою, оскільки це є висновки суду у вказаній справі, а не обставини справи.

20. На думку скаржника, той факт, що нежитлові приміщення належать Мельничуку В. В. як фізичній особі, не доводить того, що він не використовував такий об`єкт нерухомості у своїй підприємницькій діяльності.

21. Скаржник наполягає, що надані прокурором докази підтверджують виникнення спору саме у зв`язку з господарською діяльністю відповідача на земельній ділянці, за використання якої він не сплачує кошти. Водночас суди попередніх інстанцій не дослідили та залишили поза увагою, що відповідно до договору купівлі-продажу від 06.03.2018 нежитлові приміщення, які передавалися у власність відповідачу складалися з кафетерію, бару, пивоварні й іншої комерційної нерухомості, використання якої можливе виключно у підприємницькій діяльності. Крім того, суди залишили поза увагою відомості з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про те, що серед видів економічної діяльності ФОП Мельничука В. В. є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний) - 56.10, надання інших допоміжних комерційних послуг - 82.99, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна - 68.20 тощо. Тому суди дійшли необґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

22. ФОП Мельничук В. В. 16.04.2026 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

23. Відповідач у відзиві зазначає, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виснував про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спір у цій справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Водночас доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на їх переоцінку.

24. Чернівецька міська рада 27.04.2026 подала пояснення до касаційної скарги, які підлягають залишенню без розгляду як такі, що подані поза межами строку на подання відзиву (частина друга статті 118 ГПК України) та без дозволу суду на їх подання (частина п`ята статті 161 ГПК України).

Позиція Верховного Суду

25. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

27. У цій справі спірним питанням є визначення юрисдикції спору про стягнення з ФОП Мельничук В. В. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

28. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

29. Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

30. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 916/1216/18 викладено позицію стосовного того, що ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

31. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, про неврахування якої зазначає скаржник вказано, що вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання та чи є ці правовідносини господарськими.

32. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.06.2018 у справі № 922/3204/17 зазначила, що фізична особа може користуватися земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомості нежитлового призначення, з різними цілями - як пов`язаними зі здійсненням нею господарської діяльності, так і ні (пункт 21). Для встановлення факту користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності позивач мав довести суду факт здійснення фізичною особою-підприємцем певної господарської діяльності на цій земельній ділянці (виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку) (пункт 22).

33. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці за адресою: вул. Головна, буд. 34, м. Чернівці, розміщено об`єкти нерухомості - нежитлові приміщення. Серед нерухомого майна, яке безпосередньо належать відповідачу, зазначено бар-ресторан (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2352993673101).

34. За даними Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки, на якій розміщене нерухоме майно, яке належить відповідачу, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для обслуговування будівель торгівлі.

35. Як встановлено апеляційним судом, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Мельничук В. В. зареєстрований як фізична особа - підприємець із 24.09.2007. Видами економічної діяльності останнього є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний) - 56.10, надання інших допоміжних комерційних послуг - 82.99, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна - 68.20 тощо. Відомості про припинення ним підприємницької діяльності відсутні.

36. Водночас, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено використання відповідачем спірної земельної ділянки з метою здійснення господарської діяльності, а наявність у відповідача статусу фізичної особи-підприємця та цільове призначення земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно відповідача, не може безпосередньо ототожнюватися зі здійсненням ним господарської діяльності. Крім того суди посилаючись на обставини, викладені у постанові Чернівецького апеляційного суду від 01.03.2023 у справі №727/5763/22, як преюдиційні, дійшли висновку, що право оренди спірної земельної ділянки перейшло до Мельничука В.В. як до фізичної особи, а не як до суб`єкта господарювання.

37. Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що до Мельничука В. В. перейшло право оренди спірної земельної ділянки саме як до фізичної особи, оскільки це є висновками суду у вказаній справі, а не преюдиційними обставинами. На думку скаржника, той факт, що нежитлові приміщення належать Мельничуку В. В. як фізичній особі, не доводить того, що він не використовував такий об`єкт нерухомості у своїй підприємницькій діяльності.

38. Щодо вказаних аргументів колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Тобто право власності на нерухоме майно реєструється за фізичною особою незалежно від наявності у неї статусу підприємця.

39. Однак наявність реєстрації права власності за фізичною особою не є безумовною підставою для розгляду справи в порядку цивільного судочинства, якщо спірні правовідносини виникли щодо використання цього майна в господарській діяльності.

40. Згідно зі статтею 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

41. Таким чином, фізична особа, яка має статус ФОП та використовує належне їй майно з метою отримання прибутку, діє як суб`єкт господарювання, а спори, що виникають при цьому (зокрема, щодо нерухомого майна, яке є знаряддям чи засобом такої діяльності), підлягають вирішенню в господарських судах.

42. Крім того, колегія суддів погоджується з доводами скаржника та зазначає, що преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи, тому з цих підстав вважає необґрунтованим посилання судів на висновки суду щодо переходу права оренди спірної земельної ділянки до Мельничука В.В. як до фізичної особи, а не як до суб`єкта господарювання у справі № 727/5763/22.

43. Оскільки в період заявлених позовних вимог відповідач не припинив підприємницьку діяльність, не ініціював зміну цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований належним йому об`єкт нерухомості - бар - ресторан, враховуючи також основний вид діяльності відповідача, за відсутності доказів використання належної йому нежитлової будівлі та земельної ділянки, на якій вона розташована в інших, аніж підприємницька діяльність цілях, у своїй сукупності вказують про обґрунтованість доводів касаційної скарги про те, що вказаний спір виник щодо майна, яке належить відповідачу на праві приватної власності, але використовується ним в підприємницькій діяльності, відповідно є господарським.

44. У вирішенні питання визначення юрисдикції даного спору колегія суддів також враховує постанову Верховного Суду від 15.04.2026 у справі № 926/1265/25, в якій розглядався аналогічний спір за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до ФОП Мельничука В. В. про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно відповідача за інший період, що охоплюється позовними вимогами з березня 2018 року по лютий 2022 року. У цій справі суд касаційної інстанції залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою встановлено, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

45. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

46. З огляду на обставини справи, аргументи касаційної скарги, які знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме статей 75, 236 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

48. Згідно з частиною шостою статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

49. Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України - скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

50. Ураховуючи направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 03.09.2025 у справі № 926/1270/25 скасувати. Справу № 926/1270/25 направити для продовження розгляду до Господарського суду Чернівецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя О. В. Случ

Суддя Ю. Я. Чумак