Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №909/664/24 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/664/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Копець Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" від 24.02.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/494/25 від 24.02.2025)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2024 (повний текст рішення складено та підписано 04.02.2025, суддя - Малєєва О.В.)

у справі № 909/664/24

за позовом Виконувача обов`язків керівника Окружної прокуратури м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі:

позивача 1 Івано-Франківської обласної ради, м. Івано-Франківськ

позивача 2 Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів

позивача 3 Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області), м. Івано-Франківськ

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (надалі - ТОВ "Твій Газзбут"), м. Київ

до відповідача 2 Обласного бюро судово-медичної експертизи, м. Івано-Франківськ

про визнання недійсними договору та стягнення 3 638,54 грн

за участі представників:

від прокуратури: Слиш Г.С.;

від позивача - 1: не з`явився;

від позивача - 2: не з`явився;

від позивача - 3 в режимі відеоконференції: Свідунович Р.Р.;

від відповідача - 1: Шевчик О.І.;

від відповідача -2: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Окружна прокуратура м. Івано-Франківська звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради, Західного офісу Держаудитслужби, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до відповідачів ТОВ «Твій Газзбут» та Обласного бюро судово-медичної експертизи про визнання недійсним договору від 18.05.2023 №41АВ200-1554-23 та стягнення 3638,54 грн.

Позовні вимоги обрунтовано тим, що кінцевим бенефеціарним власником ТОВ «Твій Газзбут» є ОСОБА_1 , якому належать 100% статутного капіталу і до якого терміном на три роки введено санкції, зокрема блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним йому майном. Прокуратура просить врахувати те, що він може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження активами ТОВ "Твій Газзбут». Наведене суперечить Закону України «Про санкції» і відповідно інтересам держави і суспільства. Відтак, дана обставина є підставою для визнання недійсним договору від 18.05.2023 №41АВ200-1554-23 відповідно до статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, оскільки під час укладення такого договору не дотримано вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства. Просить застосувати наслідки недійсності договору, передбачені в ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, враховуючи те, що умисел був тільки у однієї сторони - відповідача 1 і що відповідач 2 оплатив відповідачу 1 за отриманий природній газ 3 638,54 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2024 у справі № 909/664/24 позов задоволено. Визнано недійсним договір від 18.05.2023 №41АВ200-1554-23 постачання природного газу (зі змінами, внесеними додатковою угодою), укладений між ТОВ "Твій Газзбут" та Обласним бюро судово-медичної експертизи. Стягнуто з ТОВ «Твій Газзбут» на користь Обласного бюро судово-медичної експертизи 3638,54 грн, а з Обласного бюро судово-медичної експертизи одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 3 638,54 грн в дохід держави. Стягнуто з ТОВ "Твій Газзбут" на користь Івано-Франківської обласної прокуратури 4 844,80 грн судового збору.

При ухваленні рішення суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджується факт поширення на кінцевого бенефіціарного власника відповідача 1 - ТОВ "Твій Газзбут" ОСОБА_1 , до якого рішенням РНБО від 18.06.2021 згідно із Законом України "Про санкції" було застосовано відповідні обмежувальні заходи (санкції), такої санкції, як заборона на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю відповідає принципам застосування санкцій, визначених у ч. 2 ст. 3 Закону України "Про санкції". Водночас, обізнаність ТОВ "Твій Газзбут" про застосування до кінцевого бенефіціарного власника товариства персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) свідчать про наявність в останнього умислу, спрямованого на порушення публічного порядку. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ «Твій Газзбут» звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, суд поверхнево дослідив обставини справи, які мають значення для розгляду даної справи. Просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2024 у справі № 909/664/24 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Зокрема, скаржник покликається на те, що ТОВ «Твій Газзбут» відсутнє у переліку юридичних осіб згідно з додатком 2 рішення ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Зазначає, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, фактично «прирівняв» персональні санкції, накладені на кінцевого бенефіціарного власника учасника, до санкції, що накладаються на учасника процедури закупівлі, у виді заборони на здійснення публічних закупівель, товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції». Однак, накладення на кінцевого бенефіціарного власника учасника персональних санкцій не становить підставу для відхилення тендерних пропозицій. Також, звертає увагу на те, що такий вид санкцій як «заборона на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції», ні до ТОВ «Твій Газзбут», ні до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Твій Газзбут» рішенням РНБО введеним в дію указом Президента - не застосовувалася. У санаційному переліку вказаний вид санкцій - відсутній.

Позивач - Окружна прокуратура міста Івано-Франківська у відзиві від 09.04.2025 на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вказуючи на те, що участь ТОВ «Твій Газзбут» у публічних закупівлях є формою уникнення ОСОБА_1 обмежень, застосованих до нього накладенням відповідних санкцій, шляхом здійснення забороненої йому як підсанкційній фізичній особі діяльності через підконтрольну юридичну особу. З посиланням на п. 30 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», зазначає, що «кінцевим бенефеціарним власником» юридичної особи є фізична особа, яка фактично контролює діяльність юридичної особи, отримує, контролює, володіє, користується або розпоряджається всіма активами такого суб`єкта. ТОВ «Твій Газзбут» в умовах воєнного стану, знаючи про види та дату застосованих до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи ( ОСОБА_1 ) обмежувальних заходів (санкцій), прийняло участь у процедурі закупівлі. На думку прокурора, виконання зобов`язань за укладеними договорами неодмінно призводить до економічного збагачення «підсанкційної особи», як кінцевого одержувача визначених вигод, що стають результатом реалізації умов відповідного договору, фінансування за яким здійснюється за бюджеті кошти. Просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Твій Газзбут» відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Твій Газзбут» від 24.02.2025 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2024 у справі № 909/664/24, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 13.05.2025, в подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 на підставі клопотання ТОВ «Твій Газзбут» від 07.05.2025 апеляційне провадження у справі № 909/664/24 було зупинено до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.

23.02.2026 ухвалою Західного апеляційного господарського суду поновлено провадження у справі № 909/664/24 та призначено до розгляду на 31.03.2026.

24.03.2026 від представника ТОВ «Твій Газзбут» надійшли письмові пояснення від 24.03.2026, в яких зазначає, що санкції, передбачені ч.3 ст. 228 ЦК України, ч.1 ст. 208 ГК України є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства. Конфіскація без вироку розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене п.1 Першого протоколу до Конвенції. Зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів завдання збитків державі чи учаснику процедури закупівлі, тому що таких збитків не існує, оскільки природний газ був поставлений споживачу в обсязі його споживання і на суму сплачених коштів. Покликається на практику Верховного Суду, викладену у справах № 922/9275/23, № 922/3456/23, № 922/3069/24, № 922/9275/23, № 903/609/24, № 903/525/24, просить відмовити у задоволенні позову.

В процесі розгляду справи, першим заступником керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська подано клопотання про зупинення провадження у справі від 25.03.2026, у якому просить зупинити провадження в даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/20111/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення. З підстав викладених в ухвалі суду від 31.03.2026 в задоволенні даного клопотання відмовлено.

В судове засідання 12.05.2026 з`явились прокурор, представники Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та ТОВ «Твій Газзбут».

Івано-Франківська обласна рада, Західний офіс Держаудитслужби та Обласне бюро судово-медичної експертизи участі уповноважених представників в судове засідання 12.05.2026 не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 31.03.2026 докази чого містяться в матеріалах справи.

Представниками надано короткі пояснення по суті апеляційної скарги.

В судових дебатах прокурор та представник позивача 3 просили рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2024 у справі №909/664/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник відповідача 1 (скаржник) просив рішення суду першої інстанції у справі №909/664/24 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський встановив таке.

Обласне бюро судово-медичної експертизи на вебпорталі "Прозорро" 02.05.2023 розмістило оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями по предмету закупівлі "Природний газ" на очікувану суму закупівлі 4336,20 грн (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-05-02-007279-a) (т-1, а.с.15-16).

Участь у вказаній процедурі відкритих торгів з особливостями взяло ТОВ "Твій Газзбут" з ціновою пропозицією 4 336, 20 грн.

ТОВ "Твій Газзбут" під час подання тендерної пропозиції в електронній системі закупівель підтвердило, що учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі не є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із ЗУ "Про санкції" (т-1, а.с.18-20).

За результатом проведення торгів переможцем аукціону визначено ТОВ "Твій Газзбут" з пропозицією 4336,20 грн, і 10.05.2023 опубліковано повідомлення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем процедури (т-1, а.с.22).

18.05.2023 між ТОВ "Твій Газзбут" (постачальник) та Обласним бюро судово-медичної експертизи (споживач) укладено договір про постачання природного газу №41АВ200-1554-23, згідно з п.1.1. якого постачальник зобов`язується споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (т-1, а.с.27-31).

Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з моменту закріплення споживача на платформі ОГТСУ та до 31.08.2023 (включно) в кількості 270 куб.м, в тому числі по місяцях: травень - 80 куб.м, червень - 80 куб.м, липень - 80 куб.м, серпень 55 куб.м (п. 2 договору).

Згідно з п.4.3. договору загальна вартість договору на дату укладення становить 3 613,50 грн, крім того ПДВ 722,70 грн, разом з ПДВ - 4 336,20 грн (п. 4.3.)

Додатковою угодою від 05.10.2023 №ДУ-1/41АВ200-1554-23 сторони внесли зміни у договір, зокрема п. 4.3. виклали в такій редакції: загальна вартість цього договору на дату укладення становить 3 032,12 грн, крім того ПДВ - 606,42 грн, разом з ПДВ - 3 638,54 грн (т-1, а.с.32).

Як вказує прокурор, на виконання умов договору відповідач 1 за період з червня до серпня 2023 року поставив відповідачу 2 природний газ кількістю 226 мі загальною вартістю 3638,54 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №ТГ383112633 від 14.07.2023 на суму 1 201,13 грн, №ТГ383127897 від 25.08.2023 на суму 1 429,01 грн, №ТГ383147119 від 12.09.2023 на суму 1 000,40 грн (т-1, а.с.33,34).

Відповідач 2 оплатив відповідачу 1 за природній газ 3 638,54 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 19.07.2023 №23 (внутрішній номер 284435392), від 28.08.2023 №34 (внутрішній номер 291108764), від 21.09.2023 №38 (внутрішній номер 296184100) (т-1, а.с.36-36).

Як стверджує позивач, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.07.2024 №688772 кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Твій Газзбут", якому належить 100 % статутного капіталу в юридичній особі та право голосу в юридичній особі, є ОСОБА_1 .

Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

В п. 2 цього рішення постановлено застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1, юридичних осіб згідно з додатком 2.

В додатку 1 (позиція 538) вказано ОСОБА_1 , щодо якого терміном на три роки введено санкції, зокрема блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном. ТОВ "Твій Газзбут»" відсутній в переліку юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкцій).

Отже, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивачів про визнання недійсним договору від 18.05.2023 №41АВ200-1554-23 та стягнення 3638,54 грн, у зв`язку з тим, що до кінцевого бенефіціара ТОВ «Твій Газзбут» - ОСОБА_1 застосовані персональні санкції.

При ухваленні постанови колегія суддів керувалася таким.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Приписами частин 3-5 ст. 53 ГПК України встановлено, зокрема, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У даній справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради, Західного офісу Держаудитслужби та Головного управління ДПС в Івано-Франківській області.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (ч.1).

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад (ч.4).

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч.8).

Частинами 2, 4 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

У постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22 викладена правова позиція, згідно з якою органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами 1, 2 ст.143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до законодавства; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як зазначає прокурор, листом Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА від 15.09.2023 підтверджено, що Обласне бюро судово-медичної експертизи включено до мережі розпорядників та одержувачів коштів місцевого бюджету на 2023 рік та повністю утримується за рахунок коштів обласного бюджету. На території Івано-Франківської області таким органом місцевого самоврядування є обласна рада. Оскільки обласна рада затверджує обласний бюджет, зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, а також від імені територіальної громади області здійснює управління об`єктами спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальної громади області, зокрема законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Івано-Франківська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем в даній справі.

Прокуратурою 11.06.2024 надіслано на адресу Івано-Франківської обласної ради лист №09.50-69-337ВИХ-24, в якому повідомлялось про виявлені порушення п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" (т-1, а.с.64-65).

Окрім Івано-Франківської обласної ради прокурором визначено позивачем Західний офіс Держаудитслужби.

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового кон6тролю в Україні регулюються Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Положенням про Державну аудиторську службу України, який затверджений постановою КМУкраїни від 03.02.2016 №43.

Відповідно до положень статей 2, 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю, зокрема, є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, дотриманням законодавства про закупівлі.

На підставі пунктів 8, 10 ч.1 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, Держаудитслужба наділена контрольними повноваженнями як на виявлення відповідних порушень, так і можливостями подальшого реагування на них, а отже є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим державою на захист її інтересів у бюджетній сфері.

Прокурор дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", з огляду на те, що направляв Управлінню Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області лист від 05.07.2024, в якому повідомлялось про виявлені порушення п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" та про вжиття заходів з їх усунення (т-1, а.с.52).

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області в листі від 27.05.2024 №130913-17/1091-2024 повідомило, що заходи з контролю не проводились, а тому факти порушення не були встановлені (т-1, а.с.53-54).

В подальшому, до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області прокурором був направлений лист від 03.06.2024 щодо вжиття заходів про усунення порушення законодавства про публічні закупівлі (т-1, а.с.55-56).

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області листом від 14.06.2024 за №130913/17/1211 повідомило, що заходи державного фінансового контролю щодо процедур закупівлі UA-2023-05-02-007279-A-a не здійснювалися, фактів порушень законодавства у сфері публічних закупівель не встановлено та позовів про визнання договору від 18.05.2023 №41АВ200-1554-23 недійсним та стягнення отриманих коштів за договором у дохід держави до суду не заявлялося (т-1, а.с.57).

Надалі було направлено повідомлення від 05.07.2024 №09.50-69-3988ВИХ-24 про встановлення підстав та наміру здійснювати представництво інтересів держави в суді (т-1, а.с.66).

Щодо визначення позивачем ГУ ДПС України в Івано-Франківській області прокурор вказує на те, що відповідно до пп.19-1.1.23 п.19-1 ст. 19 Податкового кодексу України, згідно з якими податкові органи організовують роботу з виявлення, обліку, зберігання, оцінки та розпорядження безхазяйним майном та іншим майном, що переходить у власність держави, а також з обліку, попередньої оцінки, зберіганням майна, вилученого та конфіскованого за порушення митного і податкового законодавства. Відповідно до пп.41.1.1. п.41.1. ст. 41 ПК України податкові органи є контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо отримання іншого законодавства , контроль за виконання якого покладено на ці органи.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини не входять до сфери контролю податкових органів, а пред`явлення вимоги про стягнення коштів в дохід держави не означає, що ці кошти не надійшли внаслідок бездіяльності цих органів.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що неправильне визначення прокурором позивача обумовлює залишення позову без розгляду в цій частині на підставі п.1 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Отже, прокурор у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", до подання позову до суду звернувся до позивачів для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

Однак, органи, уповноважені на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про їх порушення, проявили пасивність та не вжили дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на них функцій. Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаних органів або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження їх бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі позивачів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором обґрунтував свою позицію стосовно того, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Означене, у свою чергу, свідчить про те, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі позивачів Івано-Франківської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби відповідає приписам ст. 53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема серед іншого є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору , виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

За змістом частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Статтею 228 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад встановлює Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до статті 17 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 ч.2 ст. 40 цього Закону) в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно з Законом України "Про санкції".

Пунктом 37 розділу 10 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників , передбачених цим законом , визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних злочинів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 затвердженого Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення.

За умовами підпункту 11 п. 44 Особливостей, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі абро кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції».

Судом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача-2, кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи ТОВ "Твій Газзбут" (ЄДРПОУ 43965848) є ОСОБА_1 . Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100. Тип бенефіціарного володіння: непрямий вирішальний вплив (т-1, а.с.129-132).

Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння). Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи тощо.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про санкції" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (стаття 2 Закону України "Про санкції").

Статтею 4 Закону України "Про санкції" визначено 24 види санкцій, вказаний перелік

не є вичерпним, про що свідчить вказівка у п.25 переліку видів санкцій - "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом".

Відповідно до статті 5 Закону України "Про санкції" пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

Заява щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 цього Закону, подається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, до суду в порядку, визначеному статтею 5-1 цього Закону.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1, 2-5, 13-15, 17-19, 24-1, 25 частини 1 статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов`язковим до виконання.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини 1 статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Як зазначалося вище, відповідно до підпункту 11 пункту 44 Особливостей, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно з Законом України "Про санкції".

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, введеним в дію Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021 застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.

Відповідно до додатку 1 до рішення персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) застосовані до ОСОБА_1 (№з/п 538), а саме:

- блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

- обмеження торговельних операцій;

- обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);

- запобігання виведенню капіталів за межі України;

- зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

- анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

- заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

- повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів;

- заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

- припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

- заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

- позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;

- інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України ''Про санкції''.

Таким чином, з огляду на вказані норми, така санкція як заборона на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг, згідно з Законом України "Про санкції", рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 до ОСОБА_1. та ТОВ "Твій Газзбут" не застосована. У переліку обмежувальних заходів (санкцій), які застосовані до ОСОБА_1., така санкція відсутня.

Щодо застосування пункту 13 "інші санкції" до ТОВ "Твій Газзбут" та ОСОБА_1., колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про санкції" застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності.

Відповідно до статей 2, 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) знайшов своє застосування принцип правової визначеності. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" (Steel and others v. the United Kingdom) та ін.).

ЄСПЛ неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним: громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа "Санді Таймз проти Сполученого Королівства" The Sunday Times v. The United Kingdom №1 заява 6538/74 пункт 46). У справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France) ЄСПЛ зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Велика Палата Верховного Суду врахувала правову позицію ЄСПЛ, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де ЄСПЛ визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". У разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Судова колегія зазначає, що статтею 4 Закону України "Про санкції" серед видів санкцій визначено також інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Водночас, розкриття поняття "інших санкцій" Закон не містить. Також, які саме інші санкції застосовані до кінцевого бенефіціарного власника відповідача не вказано у рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, введеному в дію Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021.

У той же час, підпункт 11 пункту 44 Особливостей, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, чітко визначає підставою для відмови замовником учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та виникнення обов`язку відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано конкретно визначену санкцію - у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг.

Оскільки у санкційному переліку застосованих до кінцевого бенефіціарного власника учасника процедури закупівлі санкція у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг, згідно з Законом України "Про санкції" відсутня, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення підпункту 11 пункту 44 Особливостей під час проведення відкритих торгів, за результатами яких між сторонами укладений оспорюваний договір.

Колегія суддів зазначає, що інакший підхід свідчив би про застосування до відповідача 1 виду санкції, якого не застосовано уповноваженим на те органом.

Допоки відсутнє рішення уповноваженого органу про відповідність (ототожнення) спірної санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель "іншим санкціям що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції", у суду відсутні підстави вважати що це і є "інша санкція", про що стверджує прокурор. Позаяк, враховуючи норми спеціального закону та дискреційні повноваження суб`єктів, які приймають рішення про застосування санкцій - у суду відсутні повноваження здійснювати тлумачення та приймати рішення про те, який саме вид санкції може вважатись "іншою санкцією", у розумінні пункту 25 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції".

Крім того, відповідно до частин 1 та 3 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

За змістом ст. 3 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном та не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників.

З витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що єдиним учасником ТОВ "Твій Газзбут" є приватна юридична особа ЄГАЗ Холдінг ГмбХ (резиденство Австрії).

Верховний Суд у постанові від 12.12.2024 у справі №922/9275/23 зазначив, що санкції, застосовані персонально до фізичної особи, не можуть бути застосовані до юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є така фізична особа, оскільки ТОВ "Твій Газзбут" є самостійною юридичною особою та не відповідає за зобов`язання свого учасника.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність порушення пункту 44 Особливостей та ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» під час проведення процедури відкритих торгів, за результатами яких між сторонами був укладений оспорюваний договір, і відтак, про недоведеність прокурором невідповідності укладеного сторонами правочину інтересам держави та суспільства у розумінні ст. 228 Цивільного кодексу України.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів скаржника та відсутність правових підстав для визнання недійсним договору постачання електричної енергії споживачу №41АВ200-1554-23 від 18.05.2023, укладеного між відповідачами, а також стягнення з ТОВ "Твій Газзбут" грошових коштів у розмірі 3638,54 грн, як похідної позовної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного Господарського суду №922/3456/23, №922/3069/24 та ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах №903/609/24, 903/525/24.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, судом першої інстанції не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи усе вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2024 у справі №909/664/24 в порядку статті 277 Господарського процесуального кодексу України та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на те, що суд задовольняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ухвалив:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Твій Газзбут» від 24.02.2025 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2024 у справі № 909/664/24 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3. В задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача.

5. Стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська буд. 11, м. Івано-Франківськ; ідентифікаційний код 03530483) на користь ТОВ «Твій Газзбут»» (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів 32/2, БЦ «Сенатор», 18 поверх; ЄДРПОУ 43965848) 7267,20 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.

8. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук