Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №909/747/21 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/747/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача МАТУЩАКА О.І.

судді КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання – Ярина ТЕЛИНЬКО

представник Чопея М.В. та ТОВ «РН-ІФ»:Борзих А.В. (адвокат);

прокурорка Винницька Л.М.

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ТОВ "РН-ІФ" від 03.01.2025 (вх. № 01-05/56/25 від 06.01.2025)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2024 (суддя Т.В. Максимів)

у справі №909/747/21

за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Івано- Франківська

до відповідача Івано-Франківської міської ради, м. Івано- Франківськ

до співвідповідачів 1) ОСОБА_1 , м. Івано- Франківськ

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-ІФ", м. Івано-Франківськ

про визнання незаконними та скасування рішень міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки та скасування реєстрації права власності

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа №909/747/21 за позовом керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави до Івано-Франківської міської ради, Чопея М.В. та ТОВ "РН-ІФ" про визнання незаконним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради 08.11.2019 №303-32 "Про продаж земельних ділянок комунальної власності" в частині продажу земельної ділянки площею 0,4034 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 Чопею М.В. для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.01.2020, укладеного між Івано-Франківською міською радою та ФОП Чопеєм М.В. на земельну ділянку площею 0,4034 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113; зобов`язання ТОВ "РН-ІФ" повернути земельну ділянку площею 0,4034 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 по вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківську у комунальну власність Івано-Франківської територіальної громади в особі Івано-Франківської міської ради; встановлення порядку виконання рішення, відповідно до якого прийняте судове рішення є підставою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів щодо скасування реєстрації права власності ТОВ "РН-ІФ" на земельну ділянку площею 0,4034 га (кадастровий номер 261 0100000:24:002:0113) по АДРЕСА_1 .

06.12.2023 прокурор подав заяву про зміну предмета позову (прийнята протокольною ухвалою суду від 08.01.2023), якою доповнив позов вимогою про визнання незаконним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 № 381-22 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4034 га з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 та передання її в оренду Чопею М.В. для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; уточнив вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради про продаж земельних ділянок в частині продажу земельної ділянки площею 0,4034 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 підприємцю Чопею М.В. для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування шляхом зазначення правильних дати та номеру рішення (№402-34 від 18.12.2019 - замість помилково зазначених № 303-32 від 08.11.2019). Решту вимог залишив незмінними.

25.11.2024 представник співвідповідачів Чопея М.В. та ТОВ «РН-ІФ» - адвокат Борзих А.В. подав заяву, у якій вказав, що протягом 5 днів після ухвалення рішення у цій справі ним будуть подані докази на підтвердження понесення відповідачами – 2, 3 витрат на правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 №381-22 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4034 га з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 та передачі її в оренду Чопею М.В. для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Визнано незаконним та скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 №402-34 про продаж земельних ділянок комунальної власності в частині продажу земельної ділянки площею 0,4034 га з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 Чопею М.В. для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4034 га з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113, який укладений Івано-Франківською міською радою та ФОП Чопеєм М.В. 03.01.2020. Зобов`язано ТОВ "РН-ІФ" повернути земельну ділянку площею 0,4034 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 по АДРЕСА_1 у комунальну власність Івано - Франківської територіальної громади в особі Івано-Франківської міської ради. Зазначено, що судове рішення є підставою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів щодо скасування реєстрації права власності ТОВ "РН-ІФ" на земельну ділянку площею 0,4034 га (кадастровим номером 2610100000:24:002:0113).

Стягнуто на користь Івано-Франківської обласної прокуратури з Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 та ТОВ «РН-ІФ» по 3 921, 33 грн судового збору.

07.12.2024 до Господарського суду Івано-Франківської області від представника співвідповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «РН-ІФ» - адвоката Борзих А.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій адвокат просив стягнути з прокуратури на користь ОСОБА_1 та ТОВ «РН-ІФ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 300 Євро, що еквівалентно 494 083, 46 грн.

У поданій заяві представник співвідповідачів покликався на положення ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України та просив вирішити питання про витрати на професійну правничу допомогу співвідповідачів, оскільки такі не розподілені в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2024 у цій справі.

На підтвердження понесення відповідачами 2, 3 витрат на професійну правничу допомогу надав договір про надання правничої допомоги №б/н від 10.09.2021; акт попередньо виконаних робіт від 17.09.2021 до договору про надання правничої допомоги №б/н від 10.09.2021; звіт про виконані роботи (надані послуги, детальний опис робіт (наданих послуг)) від 29.11.2024; акт приймання-передачі звіту адвоката про виконані роботи (надані послуги) від 29.11.2024.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 23.12.2024 у справі №909/747/21 в прийнятті додаткового рішення відмовив.

Суд виходив з того, що оскільки суд задовольнив позов, то судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідачів. Відтак відсутні підстави для постановлення додаткового рішення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 та ТОВ "РН-ІФ" подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу суду від 23.12.2024.

Апелянти покликаються на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України). На переконання представника апелянтів, суд першої інстанції, розглядаючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, повинен був ухвалити процесуальний документ у формі додаткового рішення про задоволення чи про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, а не постановляти ухвалу про відмову у прийнятті додаткового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу, перший заступник керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважає, що відповідачі не мають права на відшкодування витрат на правничу допомогу, адже суд задовольнив позовні вимоги.

Крім того, вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу не відповідають критеріям реальності, співмірності та необхідності, а тому не можуть бути відшкодовані за рахунок прокуратури.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтями 123, 124 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору, кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (п. 5 ч. 1 ст. 237, п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України).

Водночас норми ч. 1 ст. 221 ГПК передбачають, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно із ч. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 244 ГПК України (в редакції, чинній на момент подання заяви про ухвалення додаткового рішення) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21 зазначила, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Матеріалами справи підтверджується, що до закінчення судових дебатів та ухвалення рішення у справі, представник відповідачів-2, 3 зробив заяву про те, що ОСОБА_1 та ТОВ «РН-ІФ» понесли витрати на правничу допомогу, а відповідні докази на підтвердження цього будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначивши у заяві від 25.11.2024 про понесення відповідачами – 2, 3 витрат на правничу допомогу, докази на підтвердження цих витрат представник подав уже із заявою про ухвалення додаткового рішення, тобто після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи зазначене, ухвалюючи рішення у цій справі, Господарський суд Івано-Франківської області не допустив порушень норм ГПК України в частині розподілу судових витрат, в тому числі щодо розгляду усіх заяв про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки докази понесення таких було подано представником відповідачів – 2, 3 вже після ухвалення рішення по суті спору.

Більше того, колегія суддів звертає увагу на положення п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України щодо відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, та положення ст. 129 ГПК України щодо правил розподілу судових витрат.

Так, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2024 позов задоволено повністю, а відтак, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідачів як на сторону, не на користь якої ухвалено судове рішення.

При цьому, додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадку, якщо судом не вирішено питання про судові витрати або допущено неповноту судового рішення. Натомість у цій справі відсутня така неповнота, оскільки правових підстав для покладення витрат на правничу допомогу відповідачів на прокуратуру не існувало.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення у порядку ст. 244 ГПК України, оскільки питання розподілу судових витрат було вирішене відповідно до вимог процесуального закону та з урахуванням результатів розгляду спору по суті.

Таким чином, оскільки підстави для ухвалення додаткового рішення були відсутні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у прийнятті додаткового рішення, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала відповідає вимогам процесуального закону, а тому підстави для її скасування відсутні. Відтак оскаржувана ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ТОВ «РН-ІФ» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2024 у справі №909/747/21 – без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

Судді Н.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК