Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №914/2911/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2911/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (судді-доповідача) Прядко О.В.,

суддів: Панової І.Ю., Манюка П.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” від 06.04.2026 (вх. № 01-05/1036/26 від 07.04.2026)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.03.2026 (повну ухвалу складено 25.03.2026, суддя Стороженко О.Ф.)

у справі № 914/2911/25

за позовом Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Брок”,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент економічного розвитку Львівської міської ради,

про стягнення коштів у загальній сумі 1482281,96 грн (за договором від 28.01.2022),

УСТАНОВИВ:

Рух справи, процесуальні дії в суді першої інстанції.

Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління” (далі – КП “Адміністративно-технічне управління”) подало на розгляд до Господарського суду Львівської області позовну заяву з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Брок” (далі – ТОВ “Брок”) коштів у сумі 1482281,96 грн, з яких 1411965,16 грн основного боргу та 70316,80 грн пені.

В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання з оплати за користування упродовж січня-серпня 2025 року місцями для розміщення рекламних засобів згідно з умовами договору № 7 від 28.01.2022.

Під час розгляду справи у підготовчому провадженні позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог від 06.02.2026 у зв`язку з тим, що після подання даного позову до суду заборгованість відповідача внаслідок подальшого невиконання грошового зобов`язання за вересень 2025 року – січень 2026 року збільшилась на 855171,39 грн основного боргу та 149845,51 грн пені, що у загальній сумі станом на 04.02.2026 склало 2487298,86 грн.

Відповідач зі свого боку подав заперечення від 23.03.2026, згідно з якими просив відмовити у прийнятті заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, оскільки вважає, що фактично позивач змінив і предмет, і підстави позову (заборгованість за інший період та за користування іншими місцями для розміщення рекламних конструкцій).

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою від 25.03.2026 у справі № 914/2911/25 Господарський суд Львівської області відмовив у задоволенні заяви КП “Адміністративно-технічне управління” про збільшення розміру позовних вимог; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалу суду в частині відмови у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог мотивовано тим, що нарахування позивачем боргу за новий період (вересень 2025 року - січень 2026 року), який не охоплено раніше поданою позовною заявою, є одночасно зміною і предмета (доповнення вимог), і підстав (доповнення новими обставинами) позову, що у свою чергу, згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України, є недопустимим. Станом на момент подання позовної заяви (18.09.2025) позивач розрахував за невиконання відповідачем грошового зобов`язання згідно умов договору борг за січень-серпень 2025 року, при цьому борг за вересень 2025 року - січень 2026 року на той час ще не існував, а це унеможливлює порушення права позивача та необхідність його захисту. Кожен факт щомісячного нарахування позивачем плати за користування місцями для розміщення рекламних конструкцій та факт несплати відповідачем відповідних коштів підлягають дослідженню та встановленню, тому обставини, що стосуються кожного місяця користування, є окремою підставою позову. Зазначення позивачем про виникнення у відповідача після подання позову нового боргу не є збільшенням кількісних показників за тими ж вимогами, так як такий борг обґрунтовується новими обставинами, яких не існувало на момент звернення з позовом, та підтверджується новими доказами.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

До Західного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи 07.04.2026 надійшла апеляційна скарга КП “Адміністративно-технічне управління” від 06.04.2026, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.03.2026 у справі №914/2911/25 в частині відмови у задоволенні заяви позивача про збільшення позовних вимог як таку, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи, постановити нову, якою задовольнити вказану заяву.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування ч. 3 ст. 46 ГПК України та помилково дійшов до висновку про одночасну зміну предмета та підстав позову, оскільки як у позовній заяві, так і у заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути заборгованість, яка виникла на підставі одного й того ж договору № 7 від 28.01.2022 (предмет позову), у зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо оплати за користування місцями для розміщення рекламних засобів згідно умов цього договору (підстава позову), тобто предмет та підстави позову, правовідносини між сторонами залишаються незмінними. Збільшення розміру позовних вимог обумовлено виключно збільшенням розміру заборгованості внаслідок триваючого порушення відповідачем грошового зобов`язання, а саме несплати коштів у відповідні періоди. Нарахування плати за договором має системний (періодичний) характер, у зв`язку з чим заборгованість формується щомісячно, а отже її збільшення є лише зміною кількісного показника заявленої вимоги, а не зміною предмета чи підстав позову.

Також скаржник вважає помилковим і таким, що суперечить процесуальному законодавству, висновок місцевого господарського суду про відсутність у позивача на момент подання позову права вимоги щодо відповідних нових періодів, адже закон не обмежує таке право моментом подання позову, тобто фактично суд безпідставно звузив зміст права на судовий захист, гарантованого ст. 4 ГПК України.

Скаржник зазначає, що відмова у збільшенні позовних вимог змушує позивача звертатися з новим позовом, який фактично стосується тих самих обставин, сторін та предмета спору, що вже розглядаються судом, тобто призводить до штучного дроблення спору, що не відповідає критерію ефективності судового захисту та принципу процесуальної економії.

Суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 46 ГПК України, викладені, зокрема, у постановах від 28.09.2021 у справі № 902/743/18, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, у зв`язку з чим порушив вимоги ст. 236 ГПК України.

Рух справи, заяви, клопотання, процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026, апеляційну скаргу КП “Адміністративно-технічне управління” у справі №914/2911/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Прядко О.В., суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т.

13.04.2026 член колегії суддя Рим Т.Я. подав заяву про самовідвід на підставі ч. 1 ст.36 ГПК України, оскільки до призначення на посаду судді Західного апеляційного господарського суду брав участь у розгляді справи № 914/2911/25 в суді першої інстанції та вчиняв низку процесуальних дій.

З підстав наведеного та з метою усунення будь-яких сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді Рима Т.Я. під час апеляційного перегляду, ухвалою від 13.04.2026 апеляційний господарський суд задовольнив заяву про самовідвід судді Рима Т.Я. у справі № 914/2911/25; відвів суддю Рима Т.Я. від розгляду апеляційної скарги КП “Адміністративно-технічне управління” та передав справу для здійснення автоматизованого розподілу в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Так, згідно з розпорядженням т.в.о. керівника апарату суду від 13.04.2026 № 64 щодо проведення автоматизованої зміни складу суду та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026, апеляційну скаргу у справі № 914/2911/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Прядко О.В., суддів: Панової І.Ю., Манюка П.Т.

Ухвалою від 13.04.2026 суддя-доповідач залишив апеляційну скаргу без руху та встановив скаржнику строк для усунення виявлених недоліків.

17.04.2026 на виконання вимог вказаної ухвали від представника КП “Адміністративно-технічне управління” надійшла заява про усунення недоліків від 17.04.2026 з додатками, серед яких у тому числі й апеляційна скарга у новій редакції.

Верховний Суд у постанові від 01.11.2021 у справі № 405/3360/17 зазначив, що окремо від рішення суду може бути подана апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову у прийняті заяви про збільшення позовних вимог, оскільки в разі відмови в задоволенні заяви про збільшення позовних вимог процесуальним наслідком є повернення такої заяви позивачу, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦК України (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦК України є аналогічним за змістом із п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України). Подібні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 26.04.2022 у справі № 712/9611/19-ц, від 15.08.2024 у справі № 910/12648/23, від 10.03.2026 у справі № 926/2631/25.

Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Отже ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка фактично є ухвалою про повернення такої заяви, може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України.

Ухвалою від 22.04.2026 колегія суддів відкрила апеляційне провадження у справі № 914/2911/25 та призначила апеляційну скаргу КП “Адміністративно-технічне управління” до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 271, ч. 13 ст. 8 ГПК України.

05.05.2026 до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 914/2911/25.

Відповідач і третя особа у межах установленого апеляційним судом процесуального строку не надали відзивів на апеляційну скаргу, що у свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі (ч. 2 ст. 273 ГПК України).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Надаючи оцінку діям суду першої інстанції в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (ч. 3 ст. 46 ГПК України).

Визначені наведеними нормами ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Згідно зі ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Подібні висновки щодо застосування ч. 3 ст. 46 ГПК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 11.11.2021 у справі № 904/6468/20, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17, від 19.01.2022 у справі № 766/4505/20.

У постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.03.2026 у справі № 910/6986/21 вказав на те, що збільшення розміру позовних вимог у порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України означає зміну саме кількісних показників уже заявленої у позовній заяві матеріально-правової вимоги, без виходу за межі її предмета та підстав. Натомість зміна предмета позову має місце тоді, коли позивач фактично заявляє іншу, самостійну матеріально-правову вимогу, тобто просить суд про захист права (інтересу) в інший спосіб або щодо іншого обсягу (змісту) правовідносин, ніж це випливало з первісного позову.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.05.2026 у справі № 910/6076/25.

Колегія суддів апеляційного суду констатує, що подана позивачем заява від 06.02.2026 підлягає кваліфікації саме як заява про збільшення розміру позовних вимог у розумінні ч. 2 ст. 46 ГПК України, оскільки не містить нових самостійних матеріально-правових вимог і не спрямована на зміну обраного способу захисту. Її зміст зводиться виключно до коригування розміру вже заявленої вимоги майнового характеру шляхом включення до розрахунку додаткових сум за тими ж правовідносинами і з посиланням на ті самі фактичні та правові підстави, які були наведені у позовній заяві про стягнення заборгованості за договором № 7 від 28.01.2022. Отже позивач збільшив лише кількісні показники заявленої вимоги про стягнення суми основного боргу та пені внаслідок збільшення періоду триваючого невиконання відповідачем грошового зобов`язання включно до січня 2026 року, не змінюючи при цьому ані предмет позову, ані його підстави.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з аргументами скаржника про те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про одночасну зміну позивачем і предмета, і підстав позову у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 06.02.2026.

При цьому правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.09.2021 у справі № 902/743/18, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, на які посилається скаржник, не підлягають урахуванню у цьому випадку, оскільки стосуються інших процесуальних питань та правовідносин. Так, у справі № 925/186/19 (позов про визнання недійсним договору) предметом оцінки у касаційному порядку було питання правомірності повернення без розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України з мотивів несплати судового збору, а у справі № 902/743/18 (за позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації змін до установчих документів, визначення розміру частки у статутному капіталі) – задоволення заяви про зміну (доповнення) предмета позову при новому розгляді справи у зв`язку зі зміною законодавчого регулювання та судової практики.

Колегія суддів зауважує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається судом. Отже висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.09.2021 у справі № 902/743/18, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, не є релевантними для цієї справи.

Отже, колегія суддів висновує, що суд першої інстанції, неправильно застосувавши положення ст. 46 ГПК України, дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, чим порушено право позивача, передбачене частиною другою вказаної статті. Доводи скаржника у цій частині є обґрунтованими і знайшли своє підтвердження у ході розгляду апеляційної скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 280 ГПК України унормовано, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на те, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції встановив порушення місцевим господарським судом норм процесуального права (ст. 46 ГПК України), апеляційна скарга КП “Адміністративно-технічне управління” від 06.04.2026 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Львівської області від 25.03.2026 у справі № 914/2911/25 - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат.

З огляду на скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України, не вирішує питання щодо відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, оскільки не вирішує спір по суті. У такому випадку судовий збір підлягає розподілу за результатами розгляду справи Господарським судом Львівської області.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 280, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” від 06.04.2026 (вх. № 01-05/1036/26 від 07.04.2026) задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.03.2026 у справі №914/2911/25 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3. Матеріали справи № 914/2911/25 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Прядко О.В.

Суддя Панова І.Ю.

Суддя Манюк П.Т.