Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №914/2366/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2366/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів Н.М. Кравчук

Т.Я. Рим,

секретар судового засідання Постолатій В.Р.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Кредобанк» б/н від 20.03.2026 (вх. № 01-05/821/26, 01-05/829/26 від 20.03.2026)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.03.2026 (суддя Березяк Н.Є.)

у справі № 914/2366/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агрінол», м. Запоріжжя

до відповідача Акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1

про визнання недійними договорів

та за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агрінол», м. Запоріжжя

до відповідача Акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів

про визнання недійними договорів.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: Гончарова У.І.

від третьої особи: Озюменко Є.Ю.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агрінол» до Акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання недійними договорів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.03.2026 прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агрінол» та до відповідача-2: Акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання недійними договорів до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №914/2366/25, яка розглядається за правилами загального позовного провадження.

В подальшому, 10.03.2026, через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 до Господарського суду Львівської області надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №914/2366/25, в якому заявник просив суд зупинити провадження у справі №914/2366/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство АГРІНОЛ» до Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» про визнання недійсними договорів та за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство АГРІНОЛ» та Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» про визнання недійсними договорів, до припинення перебування учасника справи - третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, щодо предмета спору - ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.03.2026 клопотання про зупинення провадження у справі №914/2366/25 задоволено. Зупинено провадження у справі №914/2366/25 за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство АГРІНОЛ» до Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» про визнання недійсними договорів та за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство АГРІНОЛ» та Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» про визнання недійсними договорів до припинення перебування учасника справи - третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, щодо предмета спору - ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Зобов`язано учасників справи та третю особу повідомити суд щодо наявності підстав для поновлення проводження у справі, про що надати належні докази.

Так, місцевий господарський суд, з огляду на те, що третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 перебуває у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, та бере участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, що виключає можливість здійснювати передбачені процесуальним законодавством права та обов`язки учасника справи, у тому числі його явки до суду протягом тривалого часу, дійшов висновку про задоволення клопотання представника третьої особи та зупинення провадження у справі №914/2366/25 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.03.2026, позивачем через систему «Електронний суд» було подану апеляційну скаргу б/н від 20.03.2026 (вх. № 01-05/821/26, 01-05/829/26 від 20.03.2026) в якій апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі, направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду справи по суті.

Апелянт зазначає про те, що в процесі розгляду клопотання про зупинення провадження АТ «КРЕДОБАНК» заявив клопотання про те, що дата призову до військової частини – 21 серпня 2025 р., протягом року особа могла бути демобілізована з різних підстав, з огляду на річний термін інформації у довідці відповідач просив звернутись із запитом до військової частини № НОМЕР_1 щодо перебування ОСОБА_1 на військовій службі станом на дату розгляду клопотання про зупинення провадження.

Однак, суд першої інстанції не взяв дане клопотання до уваги та виніс оскаржувану ухвалу про зупинення провадження без з`ясування актуальності даних про перебування третьої особи в військовій частині № НОМЕР_1 .

Так, на переконання скаржника, з`ясування актуальних відомостей щодо місцезнаходження ОСОБА_1 є необхідним для вирішеня питання про зупинення провадження, відтак направлення відповідного запиту є передумовою для об`єктивного та всебічного розгляду справи

За таких обставин апелянт вважає оскаржувану ухвалу передчасною, постановленою без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

В подальшому, 04.05.2026 від представника ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі. У поданих поясненнях заявник просив суд відмовити Акціонерному товариству «КРЕДОБАНК» у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.03.2026 (суддя Березяк Н.Є.) у справі №914/2366/25 залишити без змін.

Додаткові пояснення мотивовані тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

Разом з тим, до вказаних пояснень долучено довідку форми 5 Військової частини № НОМЕР_1 від 26.03.2026 №2618 про перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, яку заявник просив долучити до матеріалів справи.

У судове засідання 06.05.2026 з?явився представник позивача, надав пояснення, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, клопотання про долучення доказів підтримав.

У судове засідання 06.05.2026 з?явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав, заперечив щодо клопотання про долучення доказів.

У судове засідання 06.05.2026 з?явився представник третьої особи, надав пояснення, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив суд долучити докази подані з додатковими поясненнями.

Колегія суддів розглянувши у судовому засіданні клопотання про долучення доказів, зазначає наступне.

Так, представник третьої особи просить долучити до матеріалів справи довідку форми 5 Військової частини № НОМЕР_1 від 26.03.2026 №2618 про перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Частиною 1 та 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

Отже, при поданні учасниками справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, учасники справи повинні обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Колегія суддів зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, допущення такої можливості судом апеляційної інстанції мало б наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи те, що доказів, які просить заявник долучити до матеріалів справи не існувало ні на момент розгляду справи у суді першої інстанції ні на момент винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання про долучення доказів та не надає правову оцінку таким доказам.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України є нормою імперативної дії, якою встановлено обов`язок суду зупинити провадження по справі у випадку встановлення судом перебування сторони у складі Збройних Сил України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 3 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов` язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.11.2025 року по справі № 754/947/22 провадження № 14-74цс25 зазначила зокрема наступне:

«79. З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.

81. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

82. Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі».

Так, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що представником третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову ОСОБА_1 , до клопотання про зупинення розгляду справи додано докази перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, якого було мобілізовано у відповідності до Закону України, а саме: Копію військового квитка ОСОБА_1 відповідно до розділу 9 якого, зазначено, що 02.07.2025 року ОСОБА_1 було мобілізовано у відповідності до Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року (зі змінами) «Про загальну мобілізацію», ІНФОРМАЦІЯ_1 . В розділі 17 вказаного військового квитка, зазначено, що ОСОБА_1 проходить військову службу з 02.07.2025 року у Військовій частині № НОМЕР_2 , а з 23.07.2025 року у Військовій частині № НОМЕР_1 ; Витяг з додатку Резерв+, у відповідності до змісту якого, зазначено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем мобілізованим ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Довідку форми 5, Військової частини № НОМЕР_1 від 21.08.2025 року, про перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Колегія суддів зазначає, що вказані докази у своїй сукупності свідчать про наявність спеціального статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову ОСОБА_1 , що у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для обов`язкового зупинення судом провадження у справі.

Разом з тим, слід зазначити, що зупинення розгляду справи за вказаних підстав, не є дискреційними повноваженнями суду, а є його прямим обов`язком, відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про зупинення провадження у справі.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Львівської області від 12.03.2026 у справі № 914/2366/25.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

УХВАЛИВ :

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» б/н від 20.03.2026 (вх. № 01-05/821/26, 01-05/829/26 від 20.03.2026) залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.03.2026 у справі 914/2366/25 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя Н.М. Кравчук

Суддя Т.Я. Рим