Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №638/23330/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2026 року

м. Харків

справа № 638/23330/25

провадження № 22-ц/818/3249/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Маміної О.В.,

Суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справуза позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 12 лютого 2026 року, постановлене суддею Щепіхіної В. В.,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року АТ «Сенс Банк» (надалі Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 47 398,93 грн та судових витрат.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 12 лютого 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерне товариство «Сенс Банк» заборгованість у розмірі 16 591 грн 96 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерне товариство «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 847 грн 84 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Акціонерне товариство «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення в частині відмови скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 28.09.2021 року ОСОБА_3 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулася до АТ «Альфа-Банк» (далі - Банк) з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Таким чином, 28.09.2021 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, випустивши кредитну картку (Номер картки: Visa Platinum ОСОБА_4 НОМЕР_4 , Ім`я на картці: ОСОБА_4 ) та надавши Відповідачу у розпорядження кредитні кошти (встановлений кредитний ліміт на поточному рахунку відповідача НОМЕР_2 - 20000,00 грн.). Відповідач кредитну картку активував та активно користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2 за період з 28.09.2021 року по 07.07.2025року , яка була додана до позовної заяви. Деталізований розмір заборгованості був також доданий до позовної заяви, а тому підстав для часткового задоволення позовних вимог у зв`язку з недоведеністю не вбачається.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, наданим позивачем, та виписки за рахунком за період 28.09.2021року по 27.11.2025 року наданої відповідачем, з рахунку знято коштів у розмірі 35 891,96 грн, а внесено коштів на рахунок - 19 300,00 грн. Оскільки позивачем не доведено погодження між сторонами таких істотних умов договору, як сплата відсотків за кредит, відсотків за овердрафт, відсотків за прострочений овердрафт, відсотків за прострочений несанкціонований овердрафт та комісії за обслуговування основної картки, а банк неправомірно нараховував та списував з рахунку відповідача відсотки за кредит, відсотки за овердрафт, відсотки за прострочений овердрафт, відсотки за прострочений несанкціонований овердрафт та комісію за обслуговування основної картки, то підстав для задоволення вимог в цій частині не вбачається. Разом з цим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині залишку неповернених грошових коштів у розмірі 16 591,96 грн (35 891,96 - 19 300,00), оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач користувалася кредитними коштами. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «АльфаБанк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «АльфаБанк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.

28.09.2021 року відповідач шляхом підписання анкети-заяви уклала договір з АТ «АльфаБанк» про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (надалі Договір). Відповідно до пункту 2.1.1 анкети-заяви відповідач підтвердила акцепт публічної пропозиції та укладення Договору між нею та АТ «АльфаБанк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщенні на веб-сторінці банку.

В даній анкеті -заяві визначено умови договору та встановлено розмір відсотків за користування кредитними коштами (а.с.15).

Відповідно до паспорту споживчого кредиту: тип кредиту - кредитування рахунку; мета отримання кредиту - споживчі потреби; спосіб надання кредиту: безготівковим шляхом; максимальна сума кредиту - 200 000,00 грн; сума/ліміт кредиту - 20 000,00 грн; строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору; процентна ставка - 0,01 % річних для торгових операцій, 37 % для операцій зняття готівки; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - VISA Platinum строком дії 5 років; строк внесення платежу - до 30 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем відкриття картки; сума щомісячного платежу - 811 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка 21,65 %.

З довідки про ідентифікацію вбачається, що клієнт ОСОБА_3 ідентифікований АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк»), відповідно до приписів Закону України «Про електронну комерція», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Згідно з умовами Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» клієнт ініціював процес активізації картки з використанням Системи Інтернет-сервісу «My Alfa-bank» та отримав від банку ОТП-пароль - аналог ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду): текст повідомлення «Shanovniy Kliente! Kod pidtverdzennia zgody na oformlennia kartky 2256; дата відправки 28.09.2021 року; номер телефону, на який було відправлено повідомлення НОМЕР_5».

Підписання угоди № 651152654 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», позичальником здійснено ОТП-паролем - аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду).

З виписки з рахунка приватного клієнта одержувача ОСОБА_5 , наданої позивачем, за період з 28.09.2021 року по 07.07.2025 року, що містить інформацію про рух коштів, вбачається, що 28.09.2021 року банк встановив кредитний ліміт у розмірі 20 000,00 грн, розмір якого змінював; відповідач користувалася коштами на рахунку: здійснювала перекази, розраховувалася в терміналах тощо, та протягом усього періоду банк нараховував та списував з рахунку відсотки за кредит, відсотки за овердрафт, відсотки за прострочений овердрафт, відсотки та прострочений несанкціонований офердрафт, за обслуговування основної картки, нараховував заборгованість, зокрема нарахував по простроченому тілу кредиту - 28 485,01 грн, по відсоткам - 18 913,92 грн.

Відповідно до складеного позивачем розрахунку борг відповідача за кредитним договором № 651152654 від 28.09.2021 року станом на 07.07.2025 року становить 47 398,93 грн, з яких: 28 485,01 грн прострочене тіло кредиту, 18 913,92 грн відсотки за користування кредитом. За цей період: знято коштів з рахунку - 35 891,96 грн, внесено коштів на рахунок - 19 300,00 грн.

АТ «Сенс Банк» на адресу відповідача надіслав досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, в якій вказано про необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором № 651152654 від 28.09.2021 року, яка станом на 16.07.2025 складає 47 633,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 28.09.2021 року ОСОБА_3 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (архівна версія публічної пропозиції, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною). Позичальник ініціював процес активації картки із використанням Системи «Інтернет сервісу «My Alfa-bank» та отримав від Банку ОТП пароль (електронний цифровий підпис у вигляді одноразового ідентифікатора «2256») на свій номер телефону НОМЕР_3 . Таким чином, 28.09.2021 року між позивачем та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «Cameleon», максимальний ліміт кредиту (кредитної лінії) - 200 000,00 грн; сума доступного кредиту (кредитної лінії) - 20 000,00 грн; процентна ставка - 0,01 % річних для торгових операцій, 37 % для операцій зняття готівки; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - VISA Platinum строком дії 5 років; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 10 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Для ідентифікації в обліковій системі Банку Угоді було присвоєно № 651152654. Банк взяті відповідно до угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, випустивши кредитну картку та надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Відповідач кредитну картку активував та активно користувався кредитними коштами. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 398,93 грн, з яких: 28 485,01 грн прострочене тіло кредиту, 18 913,92 грн відсотки за користування кредитом.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Взяті на себе зобов`язання за договором від 28.09.2021 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси, однак в порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконала.

ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти, користувався ними та протягом тривалого періоду часу частково виконувала зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою, які було надано банком до суду першої інстанції та не заперечується самим відповідачем.

Банком в підтвердження боргу ОСОБА_1 надано розрахунок заборгованості та виписку по рахунку боржника, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог банку в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом.

Задовольняючи частково позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з доведеності невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору. Проте, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення відсотків є помилковими.

Зі змісту анкети заяви убачається, що сторонами було узгоджено розмір відсотків. Тому підстав для відмови у стягненні відсотків за користування кредитом не вбачається.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо наявності підстав для стягнення уомісії колегія суддів зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частини першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування/обслуговування основної картки). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування/обслуговування основної картки) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням/обслуговування основної картки, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 , та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування/обслуговування основної картки).

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

З виписки по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_2 вбачається, що станом на 07.07.2025 року, банком неправомірно нараховано позичальнику щомісячне списання за розрахунково-касове обслуговування/обслуговування основної картки на загальну суму 2 600,00 грн, яка підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» підлягає заборгованість за кредитним договором в розмірі 44 798,93 грн.

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 в іншій частині, слід відмовити.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вказаного рішення суду першої інстанції слід змінити, а позовні вимоги - задовольнити частково.

Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «Сенс Банк» при звернення до суду із позовом було сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, із апеляційної скарго - 2 362,84 грн.

Оскільки позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» задоволено частково на 94,51%, тому сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1 538,69 грн підлягає стягненню підлягає судовий збір у розмірі 4 521,59 грн з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк».

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 12 лютого 2026 року - змінити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 44 798,93 грн та судовий збір у розмірі 4 521,59 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова