Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №395/614/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

19 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 395/614/25

провадження № 22-ц/4809/209/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Мурашка С.І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Галайчук Ганна Сергіївна, на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі по тексту – ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит №4003553 від 13.01.2022 у розмірі 20250,00 грн

Свій позов ТОВ «Факторинг Партнерс» обґрунтовує тим, що 13.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою укладено договір про споживчий кредит №4003553. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 10000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та комісії. Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» 26.07.2024 укладено договір факторингу №26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак відповідачка не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 20250,00 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2025 року позов задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит №4003553 від 13.01.2022 у розмірі 19250,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 9250,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Галайчук Г.С., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

ТОВ «Факторинг Партнерс» направило до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Галайчук Г.С., без задоволення. Вказувало, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 13.01.2022 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4003553, відповідно до пункту 1.1 якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Пунктами 1.2-1.4 договору передбачено, що сума кредиту становить 10000,00 гривень. Кредит надається строком на 30 днів з 13.01.2022. Термін (дата) повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 12.02.2022. Відповідно до п.1.5.1. комісія за надання кредиту складає 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Згідно з п.1.5.2 проценти за користування кредитом: 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п.1.6 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку за кожен день користування кредитом. Згідно п.2.2.3. договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 цього договору, яка є незміною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акції, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за кредитну (базову) ставку, встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно з п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з п.1.6 договору. Відповідно до п.2.3.1.2 позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожного разу, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. З п.6.5 укладеного між сторонами договору убачається, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (а.с.17-19).

Позивачем також надано додаток №1 до договору про споживчий кредит №4003553 від 13.01.202,2 у якому міститься графік платежів та паспорт споживчого кредиту (а.с.26).

Подана до суду позивачем анкета-заява на кредит №4003553 від 13.01.2022 містить надану позичальником згоду, процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві (а.с.27).

Також, позивачем надано довідку про ідентифікацію ОСОБА_1 (а.с.28).

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4003553 ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Мілоан» станом на 04.03.2022 у розмірі 20250,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10000,00 грн, по відсоткам - 9250,00 грн, по комісії - 1000,00 грн (а.с.7).

26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Факторинг партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг партнерс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.9-13).

До позовної заяви долучено також копію акту прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 (а.с.14), копію Реєстру боржників до договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 , у якому міститься запис: боржник ОСОБА_1 , номер кредитного договору - 40003553, сума заборгованості разом 20250, 00 грн, сума заборгованість за кредитом 10000 грн, сума заборгованості за відсотками 9250,00 грн, заборгованість за комісією 1000,00 грн (а.с.15-16, 19).

Відповідно до копії платіжної інструкції №448090005 від 26.07.2024 ТОВ «Факторинг Партнерс» перерахувало ТОВ «Мілоан» кошти у розмірі 3310395,81 грн, призначення платежу: оплата згідно договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 (а.с.14).

Також, до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором №4003553 від 13.01.2022 за період з 26.07.2024 по 07.03.2025, відповідно до якого у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 20250,00 грн, з яких: 10000,00 грн. сума заборгованості по тілу кредиту; 9250,00 грн заборгованість за відсотками; 1000,00 грн заборгованість за комісією (а.с.8).

З інформації від 07.07.2025 №20.1.0.0.0/7-250702/38168-БТ, наданої АТ КБ «Приватбанк», встановлено, що в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_1 . На зазначену картку 13.01.2022 зараховано кошти у сумі 10000,00 грн (а.с.117).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Колегія суддів визнає, що вищезазначені копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Фактичне відступлення прав вимоги не обмежується моментом укладення кредитного чи договору факторингу, а здійснюється на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.

Отже, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався дійсного на той момент зобов`язання та відбувся на законних підставах, оскільки реєстри прав вимоги укладені в межах чинності договорів факторингу та вже після укладення кредитного договору, а отже ТОВ «Факторинг Партнерс» довело своє право вимоги до ОСОБА_1 .

Тому доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Факторинг Партнерс» не довело порушення їх прав відповідачем, а також те, що не підтверджено перехід права вимоги до позивача та не підтверджено перерахування коштів первісним кредиторам за отримання грошових вимог, є безпідставними та спростовуються письмовими доказами по справі.

Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року по справі №727/2790/25.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості за кредитним договором ні на рахунки ТОВ «Факторинг Партнерс», ні на рахунки попереднього кредитора. Доказів сплати відповідачем суду надано не було.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було детально проаналізовано розрахунок заборгованості, оскільки пункт 2.3.1.2. договору передбачає погоджені умови пролонгації договору на стандартних умовах.

Отже, сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Сторони договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості.

Сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, у тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правові висновки щодо застосування відповідної норми права викладено і постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 і від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17

Позивачем обґрунтовано правові підстави нарахування процентів на підставі погодженої сторонами пролонгації дії договору.

Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16.

Тобто, ТОВ «Факторинг Партнерс» довело, що в даному випадку сторонами погодженням пролонгацію строку кредитування відповідно до п. 2.3.1.2 договору на строк 60 днів і під час дії строку пролонгації договору відсотки нараховувались на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору в строк до 24.02.2022 року.

З огляду на викладене вище, оскільки фінансова установа, правонаступником якої за договором факторингу є позивач, виконала передбачені кредитним договором умови щодо надання відповідачу кредитних коштів, а останній за укладеним договором вказані грошові кошти отримав, однак свої зобов`язання щодо їх повернення відповідно до умов договору не виконав, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним кредитним договором, а отже вимога позивача про стягнення заборгованості за основною сумою боргу кредиту та заборгованості за відсотками ґрунтується на вимогах закону, а відтак підлягає задоволенню.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.

Крім того, ТОВ «Мілоан» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому позивач не може надати первинні банківські документи, а відтак надані позивачем до позовної заяви розрахунки заборгованості колегія суддів вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Крім того, факт отримання відповідачем коштів за вказаним кредитним договором повністю підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» від 07.07.2025 №20.1.0.0.0/7-250702/38168-БТ (а.с.117).

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

Факт підписання договорів відповідачем підтверджується матеріалами справи, а саме інформацією щодо порядку (процедури), хронології дій щодо укладення електронного договору товариством та заявником в ІТС та поза нею із зазначенням часу та дати таких дій, а тому доводи апеляційної скарги відповідача щодо неукладення кредитного договору, є безпідставними.

Також суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс»та адвокатським об`єднанням Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги №190 від 01.02.2025; витяг з акту №5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 (а.с.21-23,24).

Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу частково у розмірі 4000,00 грн, суд першої інстанції врахував надані позивачем докази, принцип співмірності та обґрунтованості, часткове задоволення позовних вимог, тому дійшов обґрунтованого висновку, що витрати на правничу допомогу є завищеними та зменшив розмір стягнень з відповідача на користь позивача, понесені на правничу допомогу, до 4000,00 грн, яка відповідає принципу розумності та справедливості.

Зважаючи на викладене вище, а також враховуючи, що судом першої інстанції встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами щодо повернення кредитних коштів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заборгованість з відповідача на користь позивача підлягає примусовому стягненню.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для відповідача, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Галайчук Ганна Сергіївна, залишити без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді О.Л. Дуковський

С.І. Мурашко